Закарпаття називають краєм дерев’яних церков. В атеїстичні часи вони були закриті, приходили в занепад. Потім їх безжально використовували в якості складів, господарських приміщень. Багато згоріло. Деякі зазнали нападу шукачів скарбів і цінностей. У Свалявському, Мукачівському, Виноградівському, Тячівському, Перечинському, Хустському, Рахівському, Великоберезнянському та Міжгірському районах збереглися унікальні зразки дерев’яного народного зодчества. Для знайомства з духовною спадщиною Закарпатського краю складені туристичні маршрути з відвідуванням пам’яток дерев’яної сакральної архітектури.
![Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Церква святого Архистратига Михаїла Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Церква святого Архистратига Михаїла](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgr5OZS-fr9bWKjgtj_XxWWVlbTZoLdimP5Z5DQWJMJ8ZFYD61KGRjz2_Pmn9-fMPez0oculwLqhTgxEePhAU3gBcpOk7Whfpuwlz6319NiWnHdimCNF1ukwqzT_eYN-FtSE6dH9So45Lm3/s320/trip-impressions-ukraine-uzhgorod-skansen-P1300650.JPG) |
Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Церква святого Архистратига Михаїла |
Найвідоміша пам'ятка монументального дерев'яного будівництва – Шелестівська церква освячена на честь святого Архістратига Михаїла. Всім туристам, які перебувають в
Ужгороді, пропонується екскурсія в
музей народної архітектури та побуту. У центрі міста просто неба зібрані унікальні експонати — житлові будинки, господарські будівлі, школа, кузня, корчма. У 1972 році скансен поповнився рідкісним експонатом — класичною лемківською церквою, єдиною в Закарпатті. Святиня була зведена в 1777 році в селі Шелестів Мукачівського району. Дослідники вважають цей рік датою освячення божниці, а побудували її ще раніше. На початку XX століття в селі побудували кам’яну церкву, а її попередницю в 1928 році перевезли в
Мукачево. Довгий час переселенка була в занедбаному стані, поки на неї не звернули увагу фахівці і перевезли в музей, який нещодавно відкрився.
У 1972 і 2008 роках проводилися реставраційні роботи, протягом яких майстрами були виконані трудомісткі роботи зі спеціальними дерев’яними пластинами. Спорудження не містить металевих цвяхів і інших деталей. Церква поєднує шатровий і барокові стилі. Складається з малого зрубу — вівтарне приміщення, і великого зрубу — нава і бабинець. Велична споруда прикрашена трьома вежами. Центральне місце займає чотириярусний іконостас, що складається з ікон XVII-XVIII століть. По неділях у храмі проводяться богослужіння. Шелестівська Михайлівська церква має статус пам’ятки національного значення.
![Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Дзвони Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Дзвони](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjA77qMzQB-KbqvWuRnO-HvsCQkUd36vQi16NTtuBK4KYafF93WRyh8Yw7yQS3gVlPO_H60p3sngNZib6ar541dx9O6LJR_ngzkL9OIVMIriL3yUa8XuaGyIDuibS7J2ZyrlL8pvQQ35Nro/s320/trip-impressions-ukraine-uzhgorod-skansen-P1300657.JPG) |
Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Дзвони |
Біля храму експонується каплиця першої половини XIX століття з села Новоселиця Міжгірського району. У божниці представлені дерев'яні фігури, виготовлені з липи невідомим майстром.
![Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Каплиця Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Каплиця](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcQwS3MkyR5ftLzQIqzURcGtH3HplonUYPttRYPYy_oFuN9djNA3DfUgMSUPc4H5fLAZ4USaV9C_VO7QabBHO37Gntx4ecSHPaXbpLhH7ibcZNToV-Dm8t5b6FVmz-95Kx7hyDShkU1pR6/s320/trip-impressions-ukraine-uzhgorod-skansen-P1300653.JPG) |
Ужгород. Музей народної архітектури та побуту. Каплиця |
Церква Покрови Пресвятої Богородиці — другий зразок лемківської школи народної монументальної архітектури Закарпаття. Архітектурний шедевр розташований на території
музею народної архітектури та побуту в Пирогові.
![Пирогів. Музей народної архітектури і побуту. Церква Покрови Пресвятої Богородиці Пирогів. Музей народної архітектури і побуту. Церква Покрови Пресвятої Богородиці](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgH18hibw9tptwYRUbf2gxQeVzxIc27mqrr2XlRt_WqHqAhYHiVNUbSj1U-2VA8VDjqD0hx-YqkV_OFh4Y9dbcK7s-4yo4BsJhvPwfSac4qh5Hy6Mg8XOG4v3NF_n4IvfVPN0lgPgsY6vhE/s320/+trip-impressions-ukraine-pirogovo-hramy-P1220495.JPG) |
Пирогів. Музей народної архітектури і побуту. Церква Покрови Пресвятої Богородиці. 1792 р. |
Звели трикупольний храм в 1792 році серед Карпатських гір, букових лісів і кришталевих водних потоків в селі
Плоске Свалявського району. Довжина споруди — 11,3 метра, ширина — 5,85 м. На зрубі зберігся напис «Рок бож 1792». Монументальну будову з трьох прямокутних зрубів у вигляді восьмикутника вінчають вежа і барокові бані. Церква обшита невеликими дошками і покрита ґонтом — покрівельним матеріалом у вигляді пластин з дерева. Історія не залишила імен зодчих, але за високим рівнем виконаної роботи можна сказати, що це були знавці пропорцій і матеріалу і майстрами на всі руки. Народні умільці передавали тонкощі ремесла у спадок, які і зараз використовуються висококласними будівельниками дерев’яних культових споруд із Західної України. При храмі була відкрита школа і релігійне життя збільшило кількість сільських жителів.
Через 135 років в 1927 році божницю чекала доля переселенки, як і інших лемківських родичів. Громада вирішила продати стареньку і на виручені гроші побудувати кам’яну заміну. Розібравши творіння з колод шириною 55-65 сантиметрів, його на санях перевезли в
Сваляву, а звідти залізницею в село Канора біля Воловця. Під час боротьби з релігією в 1953 році церкву зняли з реєстрації і викреслили зі списків діючих храмів. Будівля занепала і руйнувалася від забуття і безгосподарності. Врятувало архітектурну перлину закарпатського краю відкриття в Києві музею просто неба, де зібрана найбільша колекція дерев’яних храмів України.
Дерев’яну красуню, розібрану на складові частини, перевезли до столиці і заново акуратно склали, як конструктор. Зараз вона є архітектурною домінантою в секторі «Закарпаття».
З 1999 року з утворенням громади в старовинному храмі по святковим і недільні дні проводяться богослужіння.
Історія
Свято-Михайлівської церкви в Сваляві в передмісті Бистрому корінням сягає в літописні часи.
![Свалява, Бистрий. Закарпатська обл. Свято-Михайлівська церква. 1588 р. Свалява, Бистрий. Закарпатська обл. Свято-Михайлівська церква. 1588 р.](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEigOnr7IADMN-sIdQx8cJTG6UeY_h0P9aSDxekLBlaksNemtgNuhGyhVIh_d2w5j7KLseEkc1g1vqEfFM_QESl0DIvv5vcFI48nOoKsZQ30x7fDdQjpbfNT3sTzZvoswarxhFSODvvyEZlR/s320/trip-impressions-ukraine-bystryj-P1080620.jpg) |
Свалява, Бистрий. Закарпатська обл. Свято-Михайлівська церква. 1588 р. |
Під час татаро-монгольської навали, ховаючись від ворогів, віруючі звели в лісі молитовний будинок і просили Бога про допомогу прогнати чужинців з рідної землі. Коли стало безпечніше, люди перенесли церкву в долину, ближче до села. Датою спорудження божниці вважається 1588 рік, і освячена вона була спочатку в честь святого Миколая. У 1759 році храм перенесли на середину села і побудували вівтар, звели купола і новий дах.
Лемківська церква має вежу з бароковим завершенням.
Притвор оточує галерея з різьблених стовпчиків, пофарбованих у яскраві кольори.
На жаль, дерев’яну дзвіницю розібрали в 2001 році, замість неї спорудили нову муровану і поставили на неї маківку від попередниці.
Зберігся іконостас кінця XVIII століття. 21 листопада на храмове свято парафіяни виконують пісню-молитву Бистрянській церкві. У проникливих віршах викладено історію святині, в якій молилися багато поколінь на Бистрому.
![Свалява, Бистрий. Закарпатська обл. Свято-Михайлівська церква. 1588 р. Свалява, Бистрий. Закарпатська обл. Свято-Михайлівська церква. 1588 р.](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgVs8e1NZaubnUzJZ9LV8c6lRUlXjhdwUzbS43In4bebEl9awtvzQxdurK_PRgTmMUB5HydQYZJbCoy1jP_2LirvRCXgS3Y1CG_eohRwfHzXWWdBoO271CFKHAEXBdwj62G00W4bNTfuMpq/s320/trip-impressions-ukraine-bystryj-P1080608.jpg) |
Свалява, Бистрий. Закарпатська обл. Свято-Михайлівська церква. 1588 р. |
Дуже рідкісний архітектурний скарб зберігся в первозданному вигляді в селі
Уклин Свалявського району.
![Уклин. Свалявський район. Закарпатська обл. Церква святих апостолів Петра і Павла Уклин. Свалявський район. Закарпатська обл. Церква святих апостолів Петра і Павла](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmW9dJGFw2d6f7IQ9ayfUPQCtsqTbAbjqYkIDzOMllk-XnpERWGLhrF_P7Jm7pm_ffgResb0-I9FOuEUXAsQa5865adBoQDIGUhbnhkxKq9NMfCDSqL0gtVGPUi41BaOYkLbgaCrt2WYCA/s320/trip-impressions-ukraine-uklin-P1080561.jpg) |
Уклин. Свалявський район. Закарпатська обл. Церква святих апостолів Петра і Павла |
Раніше віддалене гірське село було розташоване по іншу сторону долини, і церква в ньому була вже в XIV столітті. Епідемія холери спустошило Уклин, і люди переселилися, тікаючи від зарази. Існує приказка «Так мало людин, як хатин на Уклин». Для невеликої громади не потрібна була велика церква, і віруючі звели божницю маленьких розмірів. У подібному стилі і зі схожими конструктивними особливостями можна побачити культові споруди в Тарасівці, Рахові та Костринській Розтоці, але Уклинська вважається найдавнішою.
Історики вважають, що церква святих апостолів Петра і Павла була споруджена в кінці XVIII століття з матеріалу своєї прародительки. Її не змінили радикальні перебудови, але покриття довелося оновити. Ґонт виготовив майстер Іван Молдован з села Щіровець Воловецького району.
Дзвони і церковне начиння перенесли в нову кам’яну церкву Петра і Павла, побудовану в 1992 році. У старому храмі є великий хрест, святі образи, рушники, молитовники. За словами місцевих жителів, храм не закритий і його використовують як каплицю.
Зовсім близько біля нього знаходяться житлові будинки. Таке враження, що церква тепер розташована у дворі приватної садиби. Біля доріжки, що веде до входу в церкву, встановлена скульптура Божої Матері. Закарпатська дивина має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
В Україні залишилося дуже мало майстрів, здатних виготовити ґонт для покрівлі сакральних споруд. Не завжди громаді вдається зберегти молитовне місце з дотриманням монументальних особливостей дерев’яного зодчества. Секрети і навички майстрів втрачаються, при ремонті все більше використовують сучасний матеріал, який дорожче, але на думку священиків і парафіян роблять храм гарніше і величніше. Прикладом невдалої реконструкції можна вважати Свято-Дмитрівську церкву в селі
Вільховиця Мукачівського району.
![Вільховиця. Мукачівського район. Закарпатська обл. Свято-Дмитрівська церква Вільховиця. Мукачівського район. Закарпатська обл. Свято-Дмитрівська церква](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhdAV2dNekplRdOIdtxGGryShpaVZcokXTegn27sZCatxlW1RUOd3YRAiXI7jHONGED17bAwZyiwj9bJe9QpHk0vTmZmf9MEA9lEAnogvTvfhccXVK8m5JTNE1-rC7LtPeuxZa7whaqzNpi/s320/trip-impressions-olhovica-zakarpatskaya-P1080684.JPG) |
Вільховиця. Мукачівського район. Закарпатська обл. Свято-Дмитрівська церква |
Храм відноситься до бойківському типу споруд, в яких всі 3 частини мають однакові розміри, але різну висоту. Божниця була побудована з дубових колод в сусідньому селі Бистриця. Дослідники вважають датою її народження XVII століття.
З побудовою кам’яного храму, стареньку в 1910 році перенесли в Вільховицю. При переїзді була спрощена форма вежі, змінено покриття над навою і вівтарем, розширені віконні прорізи.
Двері в храм розташовані низько, щоб заходили з поклоном. Лиштви декоровані древніми символами сонця, а верхній одвірок виконаний у вигляді фігурної арки.
На склепіннях над ґанком написані образи святих мучеників і покровителів.
Дошка з часів Української Соціалістичної Республіки свідчить про статус пам’ятки архітектури XVIII століття.
У селі побудований новий храм, але в старому віруючі за традицією проводять різні православні обряди: беруть шлюб, хрестять новонароджених і відспівують померлих.
Немає коментарів:
Дописати коментар