Думала, що від села Поляна недалеко, можна пішки сходити, так як автобуси ходять рідко. Але мене відрадив водій автобуса на зупинці в Поляні, дорога погана, в листопаді темніє раніше. Порадив звернутися до таксиста, який збирався туди їхати. Той не відразу відкрив переді мною двері автомобіля, він очікував пасажирів, у яких потрібно було запитати їх згоди. Жінка з дочкою, які приїжджали до лікарні, мені не відмовили і в дорозі ще трохи розповіли про святиню. Вони називають її каплицею. Там у свята бувають служби. Водій висадив мене біля церкви, а сам повіз далі моїх попутників, обіцяючи забрати мене на зворотному шляху хвилин через 15.
Невеликий храм побудований з дерева і на місці попередниці. Дата споруди приблизна — кінець 18-го — початок 19 століття. Таких залишилося всього 4 в Україні. Маленькі храми будували в далеких гірських селищах Закарпаття, а Уклин знаходиться біля перевалу. В атеїстичні часи вони були закриті, приходили в занепад. Потім їх безжально використовували в якості складів, господарських приміщень. Багато згоріло. Деякі зазнали нападу шукачів скарбів і цінностей. Тут, у віддаленому селі, де населення всього 400 чоловік, людям вдалося зберегти унікальну споруду культу і тепер це пам’ятник архітектури місцевого значення. Він майже не видозмінився, тільки поміняли покриття.
Я заглянула в маленьке віконце і побачила великий хрест, святі образи, рушники, книги. Зовсім близько біля каплиці знаходяться житлові будинки. Таке враження, що вона тепер розташована у дворі приватної садиби. Біля доріжки, що веде до входу в церкву, встановлена скульптура Божої Матері.
Піднімаючись в гору метрів 100, я побачила нову церкву, побудовану в 1992 році і освячену на честь Петра і Павла. А дзвони перенесені зі старої і служать людям понині.
Мені якраз вистачило часу все подивитися, я спустилася і ще з дороги помилувалася храмом, побудованим у вигляді корабля. Під’їхав таксист, мене забрав і запитав, побачила я те, що хотіла. Він відразу подумав, що мені потрібно в ресторан «Уклин», знаменитий своїми вечорницями в національному стилі. Мені стало смішно, мій маршрут зовсім іншого характеру. Ми якраз проїжджали цей розважальний заклад, і я згадала, що музикантом в ансамблі народних інструментів і музики тут працює Юліан — дуже ерудований, талановитий, інтелігентний чоловік. Мені доводилося бувати в туристичних поїздках, де він був екскурсоводом. Ще таксист розповів, що його знайомі хлопці — великі майстри в будівництві храмів, їх запрошують по всіх регіонах. Так, я знаю, в наших місцях таких фахівців з Західної України теж високо цінують.
На цьому моя поїздка закінчилася, заплановане вдалося здійснити, враженнями ділюся з вами.
Немає коментарів:
Дописати коментар