Особливості зимового походу. Сходження на засніжений терикон

У зимові походи чи прогулянки засніженими дорогами ходять мало. Короткий світловий день, примхи погоди вносять свої корективи у маршрути мандрівників. Але для тих, хто зважився на нетривалий моціон і вирушив розім’яти кістки на міських околицях, природа подарує фантастичні краєвиди, а заряду бадьорості вистачить протягом наступного трудового тижня. Казкові білі картини і зимова свіжість зачаровують, сприяють доброму настрою, а друге дихання, що відкривається під час подорожі, спонукає підкорювати білі вершини. Якщо немає поблизу гірських хребтів, згодяться пагорби, скелі. Вилізти на породний відвал, не шкодуючи живота свого, — звичайна справа для любителів штурмувати захмарні висоти у вугільних регіонах.

 

Сходження на терикон. Підкорення вершини шахтарського кургану та споглядання околиць

Терикони в шахтарському регіоні завжди були символами гірницьких селищ, без них неможливо уявити промисловий пейзаж Донбасу. «Кургани темні» ваблять підкорювачів вершин і любителів споглядання міських панорам з висоти пташиного польоту. Сходження на нові породні відвали пов’язані з небезпекою — гірська маса продовжує вигоряти, виділяючи газ і утворюючи пустоти. Старенькі згаслі вулкани давно закритих шахт підкоряються постійно, підйом став звичайною прогулянкою на породний пік, а ентузіасти створили своєрідні теренкури.

 

Терикон шахти № 5-6. Мирноград, Донецька обл.

Терикони. Користь, шкода і небезпека індустріальних символів шахтарських міст

Донецький степ буквально всіяний штучними сіро-синіми конусоподібними горами. В регіоні їх налічується понад 600. Блакитні терикони стали незмінними символами шахтарських міст і селищ. Як і всі гірські хребти, їх підкорюють відважні сміливці. Ризиковане сходження схилами під кутом 40-60 градусів тягне невиправних романтиків і відчайдушних любителів споглядання індустріальних пейзажів і міських панорам.