Відпустка взимку? Влітку? Навесні? Восени? Поїхали в Сваляву!

Свалява — один з найвідоміших гірськолижних і бальнеологічних курортів України, знаменитий мінеральними джерелами «Поляна Квасова», «Лужанська», «Поляна купель» і іншими цілющими водами, схожими за властивостями з «Боржомі». На мій погляд, смачніше кавказьких, бо доступніше.

Перші згадки про місто заархівовані в 12 столітті, а назва походить від слова «сіль», яку транспортували в Європу з тутешніх місць. Зображення людини, що використовує мінеральну воду для ванн, збереглося на гербі міста з 1841 року.

Хвойні та листяні ліси, лижні траси, гірські вершини, закарпатська національна кухня, цікаві туристичні маршрути, розвинена інфраструктура — все це сприяє відмінному відпочинку.

Всілякі пансіонати, готелі, санаторії розмістилися в найчудовіших місцях Свалявщини.

 Оздоровчий центр «Сонячний»

А місто розташоване в долині, утворено річками Латорицею та Свалявкою, і живе життям адміністративного центру.

Латориця, як і багато річок Закарпаття, буває бурхливою і змиває все на своєму шляху. Для спостереження за рівнем води в період паводків встановлені вимірювачі зі спеціальною шкалою. Ловиться тут і рибка. Місцевий житель, який відпочивав на березі, сказав мені, що будинок його у самої річки, але рибу ніколи не ловив.

Свалява. Міст через Латорицю

Багатовікова історія, багатонаціональність і багатомовність відбилися на формуванні культури цього краю і зробили її яскравою, багатою і барвистою, як палітра художника.

У Сваляві кілька храмів різних релігійних конфесій. Найдавніша дерев’яна діюча церква в Україні — Свято-Михайлівський православний храм, побудований в 1588 році. Шедевр дерев’яного зодчества знаходиться на вулиці Бистрянській.

Свято-Михайлівська церква. Пам'ятник архітектури. УПЦ МП

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії датується 1900 роком і розташований в центрі міста.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії. 1900 р.

На цієї ж Головній вулиці в 1822 році споруджений храм Різдва Пресвятої Богородиці.

 Храм Різдва Пресвятої Богородиці. 1822 р. УПЦ МП

Спочатку він був греко-католицьким до заборони більшовицькою владою в 1946 році цієї церкви. Зараз святиня належить православним віруючим.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці. 1822 р. УПЦ МП

Греко-католики 18 років будували найвеличнішу церкву в місті, її висота з хрестами 39 метрів і на зведення пішло півмільйона цегли.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці. 2010 р. УГКЦ

Освятили в 2010 році на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці. 1937 р. УГКЦ. Колишня картина галерея

У міській Ратуші розмістилися міська влада та інші державні служби.

Ратуша. Міська рада

Будинок побудований в 19 столітті, на ньому встановлені меморіальні дошки з барельєфами відомих політичних і культурних діячів, уродженців і жителів Свалявщини. Баштовий годинник кожні 15 хвилин сповіщає про точний час.

Свалява. Ратуша. Міська рада

Характерна деталь для закарпатських міст і сіл — вказувати дату звільнення від фашистських загарбників в 1944 році на пам’ятних таблицях.

Будинок культури

Будинок культури. Пам'ятна таблиця про звільнення міста в 1944 році

Військовий меморіал Другої світової війни відреставрований, упорядкована територія біля нього.

Свалява. Військовий меморіал Другої світової війни

Збереглися і старі скульптурні композиції, тому що вони не втратили своєї актуальності і зображують захисника Вітчизни

і жінки з дитиною, які сподіваються на перемогу і повернення його додому.

Як символ історії свого народу городяни вважають 500-річний дуб, який посадила давним-давно прекрасна дівчина, що чекала свого коханого з війни. Він передав їй жолуді зі словами надії, що повернеться, коли виросте дерево. Вже і син подорослішав, і дуб став могутнім, а солдатка не перестала чекати. Дерево-велетень — пам’ять про всіх, хто не повернувся з поля бою.

Свалявчане люблять відпочивати на лавках під шикарною кроною німого свідка всіх міських подій, а також в невеликому парку з фонтаном.

Пам’ятник І. Я. Франку — для Закарпаття рідкість.

Парк. Пам'ятник І. Я. Франку

Скульптури Божої Матері і Пресвятої Діви Марії зустрічають всіх проїжджаючих з благословенням в різних точках міста на перетині доріг.

Меморіальний парк створений на місці радянського концентраційного табору, в якому заарештовані різних національностей утримувалися в нелюдських умовах.

На плитах Стіни пам’яті увічнені імена 12 000 загиблих — жертв сталінського режиму.

У Дні пам’яті в Парку проводяться панахиди, траурні молебні, на які приїжджає багато туристів з Угорщини.

Всі цікаві краєзнавчі подробиці можна дізнатися в історичному музеї.

 Історичний музей

Колишній універмаг з типовою назвою для курортних міст роздрібнився на маленькі магазинчики.

Молоді жителі міста можуть отримати професію в технічному коледжі.

Ще одна характерна риса закарпатських населених пунктів — встановлювати пам’ятники національним культурним діячам і засновникам навчальних закладів на шкільному подвір’ї.

Пам'ятник Ю. І. Гуці-Венеліну – українському і російському історику-славісту, біля школи № 2

Бюст Томаша Масарика, президента Чехословаччини, до складу якої входила Свалявщина в міжвоєнний період, можна побачити біля школи № 1.

Погруддя Томаша Масарика, засновника школи, біля школи № 1

У цій школі мені вдалося побувати абсолютно несподіваним чином. Я була в Сваляві у справах з приятелькою. Вже перед від’їздом, купивши квитки і чекаючи автобус на автостанції, Ользі, вчителю з Києва, прийшло в голову не сидіти без дії а в решту 20 хвилин збігати подивитися знамениту школу Масарика. Не замислюючись, ми помчали по незнайомій вулиці, слабо уявляючи, де ця школа, але по дорозі питаючи про це у перехожих.

Свалява. Школа № 1

На шкільному ганку під час перерви медсестра доглядала за дітьми. Віддихавшись після пробігу, ми попросили у неї дозволу увійти в приміщення. Звичайно ж, медсестричка повідомила про це по телефону директору: «Вчителі з Києва хочуть подивитися школу». У Олі був професійний інтерес, але я опинилася тут за компанію з нею, часу пояснювати, що я — не вчитель, не залишалося.

Трохи збентежений директор водив нас по навчальному корпусу, розповідав про історію школи. Масарик був дуже популярним в українців, так як підтримував створення стабільної демократичної держави. У роки його правління відкривалися Горожанські школи, в тому числі і ця в 1923 році. Ми встигли заглянути в класи і побувати в шкільному музеї.

Все нам дуже сподобалося. Подякувавши керівництву школи за привітність і вибачившись за раптовий візит, ми кулею полетіли назад на автостанцію. Успішно склавши нормативи ГПО, ми достроково встигли на автобус, так як він трохи затримався спеціально для ділових і спортивних пасажирів.

Поки розповідаю про автостанцію, згадала важливу деталь. Більше ніде не зустрічала, що вартість проїзду по району для пенсіонерів чисто символічна. Наприклад, якщо квиток до «Сонячного Закарпаття» коштував 4 гривні, то бабусі в більш далекі села Плоске та Павлово платили 20 — 25 копійок.

Готельно-лікувальний комплекс Solva Resor

Санаторії та пансіонати знаходяться в 20 — 30 хвилинах їзди від райцентру.

За цей час сім раз проїжджаєш через притоку Латориці річку Пиню, що має звивисте і кам’янисте русло.

Базовий санаторій гастроентерологічного профілю «Сонячне Закарпаття» має в своєму підрозділі кілька «Сонячних» здравниць з лікувальною інфраструктурою.

Санаторій «Сонячне Закарпаття». 

Так курорт зветься недарма, бо в цих краях не менше 300 сонячних днів в році.

Курорт «Сонячне Закарпаття». Оздоровчий центр «Сонячний»

Взимку в горах лежить сніг, можна кататися на лижах та санчатах.

Буковий ліс прекрасний у будь-який час року, а повітря насичене фітонцидами і аероіонами.

Піднятися на гору — одне задоволення.

У березні всі лісові галявини стають синьо-ліловими.

Ніжні крокуси пробиваються крізь опале листя і сніг, оповіщаючи на весь курортний світ, що весна неминуче перемагає тривалу зиму.

А влітку повно чорниці та грибів.

Відпочиваючи в Закарпатті, нудьгувати не доведеться.

Можна побувати в замку Шерборна, побачити старовинну дерев’яну каплицю в селі Уклин, з’їздити в Свято-Кирило-Мефодіївський монастир.

Свалявський Свято-Кирило-Мефодіївський жіночий монастир. УПЦ МП

Доїхати до станції Свалява можна поїздом Київ — Ужгород чи електропоїздом Львів — Мукачево.

Свалява. Залізничний вокзал

Є і автобусне сполучення з різними містами. Мені Свалявщина дуже сподобалася і запам’яталася, а враженнями ділюся з вами.