Церква Покрова Пресвятої Богородиці. Село Плоске і його архітектурний шедевр

Церква Покрова Пресвятої Богородиці — діючий храм на території музею народної архітектури та побуту в Пирогові. У 1974 році святиню привезли до Києва із Закарпаття в щойно створений скансен і майже двохсотрічна божниця стала експонатом, до якого тягнулися і віруючі, і туристи, щоб помилуватися бездоганною красою шедевра дерев’яного зодчества і доторкнутися до історії молитви і служіння.

Пирогів. Музей народної архітектури та побуту. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1792 р.

Трикупольна споруда — один з кращих зразків лемківської школи народної монументальної архітектури XVIII століття і один з двох збережених на території України. З 1999 року з утворенням громади в старовинному храмі у неділю і святкові дні проводяться богослужіння.

Іконостас та церковне начиння. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1792 р.

Про храм дослідниками написано багато статей, його фотозображення часто можна побачити на різних медійних ресурсах і в соціальних мережах.

А колись дерев’яна церква стала не потрібною своїй громаді. Звели храм в 1792 році серед Карпатських гір, букових лісів і кришталевих водних потоків в селі Плоске, найбільшому в окрузі поселенні з 76 жителями. Довжина споруди — 11,3 метра, ширина — 5,85 м. На зрубі зберігся напис «Рок бож 1792». Монументальну будову з трьох прямокутних зрубів у вигляді восьмикутника вінчають вежа і барокові бані. Церква обшита невеликими дошками і покрита ґонтом — покрівельним матеріалом у вигляді пластин з дерева. Історія не залишила імен зодчих, але за високим рівнем виконаної роботи можна сказати, що це були знавці пропорцій і матеріалу і майстрами на всі руки. Народні умільці передавали тонкощі ремесла у спадок, які і зараз використовуються висококласними будівельниками дерев’яних культових споруд із Західної України. При храмі була відкрита школа і релігійне життя збільшило кількість сільських жителів. Через 135 років в 1927 році божницю чекала доля переселенки, як і інших лемківських родичів. Парафія вирішила продати стареньку і на виручені гроші побудувати кам’яну заміну. Розібравши творіння з колод шириною 55-65 сантиметрів, його саньми перевезли в Сваляву, а звідти залізницею в село Канора біля Воловця.

Пирогів. Музей народної архітектури та побуту. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1792 р.

На новому місці поруч з молитовним будинком спорудили дерев’яну дзвіницю. Під час боротьби з релігією в 1953 році церкву зняли з реєстрації і викреслили зі списків діючих храмів. Будова занепадала і руйнувалася від забуття і безгосподарності. Врятувало архітектурну перлину закарпатського краю відкриття в Києві музею просто неба, де зібрана найбільша колекція дерев’яних храмів України. Дерев’яну красуню, розібрану на складові частини, перевезли до столиці і заново акуратно склали, як конструктор. Зараз вона є архітектурною домінантою в секторі «Закарпаття».

Дерев'яна лемківська церква 1792 р.

А що ж на прабатьківщині дерев’яної знаменитості, чи є в Плоскому зараз храм? Село розташоване в долині річки Велика Пиня, в яку вливаються з гірських вершин сотні потічків.

Села Плоске і Павлове Свалявського району Закарпатської області

Село Плоске. Міст через річку Велика Пиня

Населений пункт має свій герб і прапор із зображенням риби і сонця. Ці символи сонячного і рибного краю з’явилися на печатці Плоского в 1844 році.

Село Плоске. Герб і прапор

Через село проходить асфальтована дорога, що зв’язує його з районним центром, Перечином і Ужгородом. Сільська адміністрація займає двоповерхову будівлю, в якому розміщується і поштове відділення. Для населення 1 000 осіб — дуже пристойна будівля сільради.

Село Плоске. Сільська рада

Масиви зеленого багатства України навколо села — це угіддя Свалявського лісового господарства. Адміністративну будівлю Плосківського лісництва виконано в гуцульському стилі.

Адміністрація Плосківського лісництва

У традиціях архітектури закарпатського краю в 1990-х роках побудована триповерхова школа, в якій навчаються діти з усіх навколишніх гірських сіл. Фасад будівлі прикрашений зворушливими рядками зі зверненням до України-матері.

Село Плоске. Школа

На шкільному подвір’ї встановлена скульптура Кобзаря в золотом. Пам’ятники Т. Г. Шевченку на Закарпатті зустрічаються не в кожному селі і навіть не в кожному місті на відміну від Прикарпаття.

Село Плоске. Школа. Пам'ятник Т. Г. Шевченку

В невеликому сільському клубі вікна в обрамленні пластикових рам і дах відремонтовано.

Село Плоске. Будинок культури

Осередок культури був подарований селянам в 1967 році до 50-річчя Жовтневої революції. Знаменна подія знайшла своє відображення на пам’ятній дошці.

Будинок культури. Пам'ятна дошка

Загиблі під час Другої світової війни воїни-односельчани і факт звільнення села від гітлерівців в 1944 році також не забуті нащадками.

 Пам'ятний знак воїнам-односельчанам

 Пам'ятна дошка про звільнення села

У центрі села 3 крамниці, перукарня і автобусна зупинка.

Село Плоске. Крамниця

І в самому ядрі, куди стікаються як гірські потоки, сільські вулиці, височить головна визначна пам’ятка і кам’яна послідовниця своєї прародительки, відомої на всю країну.

Село Плоске. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1928 р.

Свято-Покровська церква будувалася протягом 1925-1928 років за проектом відомого архітектора Михайла Білака.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1928 р.

Про службу сповіщають 3 дзвони — два 1923 року виготовлення і один 1930 року. На церковному подвір’ї встановлено пам’ятні хрести і фігура Божої Матері.

Крім православного храму, в селі є греко-католицька церква, але минулого досягнення у дерев’яному народному будівництві у Плоскому не виявлено. Найближчу пам’ятку дерев’яної архітектури Свято-Михайлівську церкву 1588 року можна побачити в Сваляві в передмісті Бистрому в двадцяти кілометрах від Плоского.

Координати Свято-Покровської церкви в Плоскому: 48°39’29"N 22°53’55"E
Координати Церкви Покрови Пресвятої Богородиці в музеї народної архітектури та побуту в Пирогові: 50°21’38"N 30°31’3"E