Пациків. Пізнавальна екскурсія під дощем. Козацька церква XVII сторіччя

Вже давно чула про старовинну монастирську церкву в Пацикові Івано-Франківської області і бачила маленьку фотографію сакральної споруди. Два роки дивилася на мапі і думала, як же дістатися до неї?

Пациків. Церква Успіння Пресвятої Богородиці. ПЦУ. 1691 р.

Дорога вийшла з пересадками. З Моршина — до Болехова,

Болехів Івано-Франківська область. Площа Івана Франка

потім хвилин 20 їхала автобусом в Долину.

м. Долина Івано-Франківської області

У райцентрі близько 30 хвилин чекала автобус в Вигоду,

с. Вигода Долинського району Івано-Франківської області

а з Вигоди в Пациків пішки. Та це й добре, що пішки, тільки в Долині раптово налетіли чорнющі хмари. Наближення мокрої ковдри мене не злякало, і плани я не поміняла. І попутниця в автобусі мене заспокоїла, що хмарище вже пішло за гору.

Я їй повірила, так як вона з села Старий Мізунь, з карпатської глибинки. А там живуть справжні мольфари, які вміють чути гори, ходити по хмарах і використовувати блискавку як зброю. У Вигоді я пішла в південному напрямку, згадуючи місцеве прислів’я «Йти як до Пацикова», яке натякає на неблизький шлях. Перша зупинка біля православної дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Характерна риса бойків, етнічної групи українців, які населяють і Долинський район в тому числі, — релігійність.

Крім великої кількості храмів, всюди можна зустріти придорожні каплиці,

Вигода. Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Дзвіниця

невеликі каплички на садибах, скульптури святих і хрести, встановлені на славу Божу.

Пациків. Хрест на честь скасування панщини 1848 р.

На перехрестях статуї Діви Марії благословляють проїжджаючих і перехожих.

Вигода. Скульптура Пресвятої Богородиці біля школи

Про те, як бойки бережуть свою історію, про їхню культуру і промисли я дізналася в Долинському музеї «Бойківщина».

Пациків. Дерев'яна каплиця

Що характерно, в давнину воїнами у цього народу були жінки, щось на кшталт амазонок. У носіїв поширеного прізвища Бойко — прапрадіди справжнісінькі бойки.

Уникнути дощу мені не вдалося і всю подорож він мене супроводжував, іноді нудно сіючи як з сита, трохи заспокоюючись.

А потім лив як з відра, лякаючи раптовістю. Недарма тут такі обвалення водної маси називається «раптівка».

Коли сльоти небесні розверзалися, я ховалася то в школі,

то в музичній школі.

Селище Вигода засновано на землях Пацикова, до складу якого і входить село.

Кордон проходить приблизно біля цього будинку.

В середині 19 століття австрійський барон Поппер побудував парову лісопилку, сировину для якої сплавляли по швидких гірських річках з найбагатших карпатських лісових масивів. Жителі Пацикова, основною діяльністю яких було землеробство і тваринництво, отримали робочі місця на підприємстві капіталіста. У 20 столітті лісозаготівельний промисел і обробка деревини, яки були закладені австрійцем, — головні в окрузі.

Вигода. Лісокомбінат «Уніплит»

Я йшла по головній вулиці Шевченка, обходячи калюжі,

Пациків. Стадіон «Надія»

і розглядала різні будинки.

Пациків. Вулиця Шевченка

Багато з них були прикрашені дерев’яними деталями або малюнками.

Пациків. Вулиця Шевченка

У кожному дворі — свій особливий колодязь.

Культурно-просвітницьке життя в невеликому прикарпатському селі в кінці 19 століття було вже досить розвинено і в 1896 році було створено товариство «Просвіта».

Пациків. Вулиця Шевченка. Народний дім

Теперішнє вогнище культури теж не згасло.

Черговий вибух плачу Карпат я перечекала в магазинчику. Вже звідси мені було видно церкву Успіння Пресвятої Богородиці на горі.

Поселення в цьому місці було відомо в дохристиянські часи і увійшло до складу Київської Русі, коли князь Володимир Великий об’єднав землі східних слов’ян.

В якийсь час їх власником був моравський господар Пацик — звідси і пішла назва села.

У дохристиянський час на горі був заснований монастир.

Ченці-язичники вміли лікувати карпатськими травами і медом.

Першим християнським священиком був учень Кирила і Мефодія Кашуба, який знайомив ченців з вченням Христа.

У XVII столітті будується кам’яний храм Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1691 році відбулося перше Богослужіння.

І хоча монахи з часом перейшли в Гошівський монастир, церква ще довго згадувалася, як монастирська.

Стіни святині прикрашені цікавою ліпниною.

Козак кається перед розп’яттям.

Відомо, що жителі Пацикова брали участь у визвольній війні, яку очолював гетьман Богдан Хмельницький, проти польської шляхти. Wеркву ще називають козацькою. Цікаво, що означають літери «А» і «Z» з поперечиною? Біля пам’ятки архітектури встановлено два хрести — православний і католицький.

Царські врата, як цінний експонат, знаходяться в Національному музеї імені Шептицького у Львові.

За храмом споруджено пам’ятник Борцям за волю України.

За огорожею в лісовій гущавині — кладовище.

Місцеві жителі, копаючи могили, знаходили підземні ходи, які колись з’єднували церкву і оборонний монастир.

Для оборонної споруди місце обрано не випадково, тому що звідси видно все, як на долоні.

Звичайно, і вид відкривається чудовий.

За порадою місцевого жителя, що зустрівся мені дорогою, я сходила до будинку адміністратора храму, сподіваючись, що мені його відкриють. Підійшла до воріт, дзвінка не знайшла. Мабуть, в цей день була не моя планида. Як я не кликала господаря, до мене, на жаль, ніхто не вийшов.

Дорога назад, як завжди, здалася коротшою.

У Вигоді я підійшла до пам’ятника вузькоколійному паровозу «Зозулька», який довгі роки працював на лісозаготівлі, а тепер як експонат поставлений на п’єдестал.

А його брат-ветеран ще не на заслуженому відпочинку і перевозить туристів за екскурсійним маршрутом «Карпатський трамвай». Прогулянка під дощем до Пацикова закінчилася.

Вигода. Селищна рада

Незважаючи на не надто сприятливі погодні умови, моя мета досягнута, і я побачила найдавнішу церкву Долинщини. Ділюся чудовими враженнями про похід.