Чинадієво. Замки, церкви та інші пам'ятки

Два пам’ятника архітектури та історії в Чинадієво Мукачівського району, замок Сент-Міклош і палац графа Шерборна — дві перлини Закарпаття.

Чинадієво. Палац графа Шерборна

Ці пам’ятки я бачила неодноразово. Цього разу я приїхала подивитися храми селища, теж відомі своєю історією.

Сучасна назва Чинадієво нагадує, що тут пани «чинили дію» — розправи над селянами.

Герб Чинадієво

До 1944 року населений пункт називався Сент-Міклош (Святий Миколай), як і знаменитий замок-фортеця, зведений в 14 столітті.

Чинадієво. Замок Сент-Міклош

Селище розташоване вздовж річки Латориці, серед вікових букових і хвойних лісів. Головна вулиця носить ім'я Августина Волошина, президента Карпатської України.

Чинадієво. Вул. Августина Волошина

У мальовничому краї не можуть не народжуватися поети і художники. У невеликому селищі є своя Школа мистецтв, де навчаються творчості юні таланти з усієї округи. У літню пору тут працює табір для талановитих дітей з різних регіонів України, де вони підвищують свою майстерність і оздоровлюються.

Інший осередок культури, колишній Будинок культури і кінотеатр «Карпати», давно згас.

На стіні, прикрашеній орнаментом, збереглася пам’ятна дошка з датами звільнення селища від нацистів в 1944 році.

Виконавча влада селища з населенням майже 7 тисяч осіб розмістилася в дуже невеликій будівлі.

Колишній костел перебудований, але збереглися деякі його риси — витягнуті вікна з вітражами.

Зараз храм, освячений на честь пророка Іллі, належить греко-католицькій громаді.

Зайти мені туди не вдалося, хоча на дошці оголошень вказано телефон старости, і я подзвонила з проханням відкрити церкву. На жаль, старости не було в селищі і мені не вдалося подивитися колоди з нерукотворним зображенням хреста. Таку реліквію я вже бачила в Неліпино Свалявського району. У 2002 році лісоруби не змогли розпиляти 100-річний бук, ламалися пилки. І раптом дерево розкололося на 2 частини, розкрившись, як книга, на сторінках якої проявилися зображення темно-коричневих хрестів ідеальних пропорцій. Наукового пояснення винекнення хрестів і підтвердження гіпотези про грибкове утворення поки немає. А люди вірять в чудодійну силу неймовірної знахідки і роздали в різні храми поліна з хрестами.

У Свято-Миколаївському храмі теж можна побачити фрагменти зрубів. Зараз церква православна, а раніше була і католицькою, і греко-католицькою.

Заснована в 14 — 15 столітті разом з замком Сент-Міклош, від якого знаходиться на відстані 150 метрів і має з ним підземне сполучення. За радянських часів до 1990 року в храмі розміщувався музей старовини. Змінювалися режими, влада, власники, а твердиня і святиня, хоч і в напівзруйнованому стані, але все-таки вціліли. Після рестврації храм відкритий для віруючих. Імітація годинника під куполом мені не подобається, тому що час не стоїть на місці.

Між двома храмами у дороги знаходиться одинадцятий хрест Джублика найдовшої в світі Хресної дороги, закладеної в 2004 році зі Львова до місця появи Пресвятої Родини в Закарпатті. На цьому проміжку встановлено 15 подібних хрестів, які символізують 15 стацій страстей Ісуса.

Біля хреста — скульптура Божої Матері.

Перебуваючи поруч з замком Сент-Міклош, не могла не зайти на його територію, хоча була в замку раніше і знаю його історію. Але в цей раз я помітила будівництво пам’ятника, якого ще не бачила.

На будівельному майданчику було багато молоді. Вони встановлювали опалубку і розбивали алеї для майбутнього парку. На вугіллі пеклась картопля. Я запитала, що це за пам’ятник? Юні митці мені трохи розповіли, а потім повели в інформаційний центр до Майстра. Я думала, що так вони називають будівельного майстра, виконроба. До мене вийшов сам скульптор Йосип Бартош, який займається відновленням замку Сент-Міклош.

Чинадієво. Сент-Міклош. Пам'ятник Мечу

Автор грандіозного проекту розповів мені, що спорудження пам’ятника Мечу — данина історичним реаліям 15 — 18 століть. На чотиригранному постаменті буде встановлено барельєфи графині Ілони Зріні, її сина князя Ференца Ракоцці, національного героя і барона Перені, засновника замку. Навколо пам’ятника відновлюється парк, який вже існував в 18 столітті, але був знищений за радянських часів, коли в замку розміщувалися військова частина і склади. Роботи ведуться силами громадського об’єднання «Калган +» і на особисті кошти Бартоша. Допомагають йому учні тієї самої Чинадіївської Школи мистецтв.

Екскурсанти і туристи, які приїхали ознайомитися з архітектурними пам’ятками Чинадієво, можуть пообідати в кафе за адресою вул. Волошина, 61 в 100 метрах від замку Сент-Міклош. Будівлю, прикрашену мозаїкою в стилі соцреалізму, побудовано в 1979 році.

Магазин і кафе

Пам'ятна дошка про будівництво будівлі

Кафе. 

Приїхати в Чинадієво можна рейсовими автобусами в напрямку Свалява-Мукачево або приміськими поїздами Львів-Мукачево, Стрий-Мукачево, Львів-Чоп. Щоб дійти до зупинного пункту Чинадієво, потрібно з вулиці Волошина перейти на паралельну Зелену вулицю і слідувати в західному напрямку.

Вулиця Зелена

Вулиця Зелена. Придорожній хрест

Адреса: селище Чинадієво, Мукачівський район, Закарпатська область.

Координати: 48°29’59 "N 22°49’1"E