Моя дефіляда Львовом

Чому я знову повертаюся до Львова? На це питання неможливо відповісти, як неможливо осягнути неосяжне.

Місто заворожує і інтригує несподіванками, захоплює незабутньою красою і дивує численними сюрпризами, адже кожен для себе знаходить тут щось неповторне і зворушливе.

Львів — це туристична мекка.

Пропонується безліч нетривіальних екскурсій з приголомшливими розповідями, але я віддаю перевагу самостійній прогулянці по королівському місту.

Якщо ви були на площі Ринок, побували в музеях і храмах, спробували дивовижні солодощі в шоколадниці і пива в кнайпі, то не думайте, що вже все знаєте про місто-музей і місто гастрономічних відкриттів.

Домініканський собор

Кожна вулиця, кожен будинок — це перлини королівської корони.

Щоб краще пізнати столицю Галичини, потрібно самому пройтися по австрійським кварталах і середньовічних вулицях і постаратися поринути в надзвичайно захоплюючу атмосферу міста сплячих левів, зображень яких у вигляді скульптур і барельєфів налічується близько 4,5 тисяч.

Цього разу я почала свою дефіляду з вулиці Генерала Чупринки, бо куди не кинь погляд, скрізь хочеться побувати і кожна вулиця унікальна.

Власний особняк архітектора Міхала Ковальчука, збудований за його проектом у 1897–1898 роках.

За визнанням зарубіжних журналістів український П’ємонт не поступається за красою і комфортом найбільшим містам Європи.

Прибутковий будинок, арх. Ю. Сосновський, 1907-1908 рр.

Трамвай тут запустили набагато раніше, ніж у Відні.

Вул. Генерала Чупринки, 56. 1910 р.

А парків, садів і скверів стільки, що деяким стольним градам і не снилося.

Львів заснований в 12 столітті і був столицею Галицько-Волинського князівства.

Його архітектурний вигляд формувався під впливом різних епох, але всі стилі гармонійно вплелися в один неповторний вінок, непідвладний часу.

Абсолютно справедливо історичний центр Львова внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Особняк Казимира Скібневського, 1909-1912 рр. Дитячий садок

Парадоксально, але незважаючи на складні історичні події, в місті найбільша кількість в Україні архітектурних пам’яток, деякі датуються 14 — 17 століттями. І навіть ті кам’яниці, які не стали символами міста кави та шоколаду, мають характерні особливості і таять дивовижні легенди, які вгадуються в художній ліпнині віконних і дверних пілонів, декоративній орнаментації фасадів.

У Львові понад 100 храмів різних релігійних конфесій.

Вул. Генерала Чупринки. Церква св. Климентія. 1895 р.

Якщо не поспілкуєшся з львів’янами, повністю не відчуєш самобутність і привабливість міста. Моя особиста думка про городян — гостинні, усміхнені, толерантні, стримані. Дбайливо плекають історію міста і пишаються ним, але без зарозумілості й зверхності. Я можу навести кілька прикладів доброзичливості жителів культурної столиці України. Коли я фотографувала дитячу поліклініку, чоловік, що проходив біля будівлі, запитав, чому мене вона зацікавила?

Колишня вілла В. Равського-молодшого, арх. В. Равський-молодший, 1896 р. Дитяча поліклініка

Здавалося б, вулиці переповнені туристами з фотоапаратами, нікого не здивуєш цим. Але захотілося львів’янину, мабуть, проявити гостинність і щось підказати. Володимир — лікар-педіатр в цій поліклініці. Крім основної роботи, доводиться прикладати багато зусиль для збереження колишньої вілли 1896 року побудови. І таких випадків прояву чемності галичан тільки в цей день було кілька.

Як же прекрасно, що житлові квартали чергуються з зеленими масивами.

Ботанічний сад лісотехнічного університету розташований за адресою вул. Генерала Чупринки, 104 і не зайти в райський куточок природи я не могла.

На території дендропарку знаходиться навчальний корпус, побудований в 1908 році в стилі український модерн.

Яскраві фарби квітучих рослин не можуть не захоплювати.

Студентам комфортно відпочивати у власному саду, і тут вони на навчально-дослідних ділянках проводять практичні заняття.

Дендропарк має статус державного значення і входить в Міжнародний союз ботанічних садів.

Помилувавшись рідкісними екзотами, я продовжила свій променад по вулиці Природній.

Вул. Природня. Храм рівноапостольного князя Володимира. УГКЦ 2011 р

Вул. Природня, 17. Будинок з орлем

Характерно, що для львів’ян прогулянки по рідному місту, особливо в вихідні та святкові дні, мають давню традицію і називаються дефіляда.

Вул. Івана Горбачевського. Вхід в спортивний комплекс «Медик»

Львів — місто студентства, тільки вищих навчальних закладів близько тридцяти.

Студентський парк

Студентський парк розташований на крутих схилах пагорбів, через які прокладені сходові прольоти.

Студентський парк. Пам’ятник розстріляним професорам в 1941році

Вулиця Героїв Майдану так називається з 2014 року.

За свою історію вона змінила кілька назв: Перкгассе, Кадетська, Тельмана, Гвардійська.

Вул. Героїв Майдану. Трамвайне депо

Не меншу кількість представлено на ній архітектурних стилів: конструктивізм, сецесія, неонорманський і інші.

Вулиця завершується військовим меморіалом Другої світової війни і захоплює краєчок парку імені Хмільницького.

Військовий меморіл Другої світової війни

Цей парк від Стрийського парку відокремлює однойменна вулиця, одна з семи головних в’їзних, що характеризується інтенсивним рухом. Стрийський парк — один з найулюбленіших,

найкрасивіших,

найромантичніших,

найспортивніших парків зеленого Львова.

Має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Стрийський парк. Колишній Палац мистецтва, 1894 р.

Стрийський парк. Пам'ятник на місці проведення першого в Україні футбольного матчу в 1894 році

 Стрийський парк. Меморіальна верба тараса Шевченка

До Другої світової війни тут проводилися ярмарки і тому провели вузькоколійку, яка зараз використовується дитячою залізницею.

Стрийський парк. Дитяча залізниця. Віадук

Для ярмарки були побудовані водонапірна вежа з червоної цегли і павільйони.

Водогінна вежа. Збудована до Галицької крайової виставки в 1894 році, висота 39 м, архітектор Ю. Захаревич.

Вулиця Івана Франка знову здивувала хоча і відреставрованими віллами і кам’яницями, але збереженими декоративними елементами.

Недарма Львів називають музеєм під відкритим небом.

Всілякі балкони, парадні, двері, карнизи, барельєфи можна розглядати нескінченно.

Пам’ятник Івану Трушу – українському художнику-імпресіоністу

На цьому моя чергова дефіляда закінчилася.

Я ділюся прекрасними враженнями

і запрошую пошпацерувати в Ботанічний сад Львівського університету імені І. Я. Франка, в музей народної архітектури «Шевченківський гай»

і на фортифікаційний комплекс «Цитадель».