Краматорськ. Дворянське гніздо Коршунів

Занедбані і знищені садиби, забуті імена і трагічні долі їх власників. Поруйновані фамільні будинки, в яких виросли і жили люди, що служили вірою і правдою Батьківщині і народу. На північній околиці Краматорська в забутті і запустінні, в заростях покинутого парку сиротливо біліє особняк дворянської родини, в якому жив і працював видатний мікробіолог, талановитий вчений Степан Васильович Коршун.

Краматорськ. Донецька обл. Будинок Коршунів. Кін. XIX ст.

У 2018 році виповнилося 150 років від дня народження організатора масового випуску вакцин і профілактичних сироваток, основоположника наукової школи імунологів і автора понад 80 наукових статей С. В. Коршуна.

Степан Васильович Коршун (1868-1931) – вчений-мікробіолог, гігієніст, доктор медичних наук

У 1990-ті роки на будинку № 10 по вулиці Сахалінській пам’ятна дошка свідчила: «Тут, в цій країні, жив, творив, лікував, вчив і загинув, рятуючи, доктор Степан Васильович Коршун. 1868-1931». Табличка здерта викрадачами металів і не відновлена ​​на самотньому будинку.

Краматорськ. Родинний маєток Коршунів. Кін. XIX ст.

Історія дворянського гнізда збиралася краєзнавцями по крупицях. В кінці XIX століття Єлизавета Юріївна Коршун, дружина козацького полковника і мати шістьох дітей, придбала 1100 десятин землі в мальовничій місцевості, де річка Біленька омиває цілинні степи з виходом на поверхню гірських порід. Для великого сімейства був побудований двоповерховий будинок.

Степан був старшим, де крім нього виховувалися ще три брати і дві сестри. Георгій — хімік. Микола і Василь — близнюки, есери, поширювали листівки і брали участь в терористичних актах. У батьківському домі в 1900-1906 роках Краматорська підпільники влаштовували сходки. Микола був страчений за участь у замаху на генерал-лейтенанта Ренненкампфа. Одна з сестер, Марія, вибрала професію акушера.

Краматорськ. Будинок Коршунів. Пам'ятна дошка про революційні події поч. XX ст.

Степан після закінчення гімназії вступив до Харківського університету на медичний факультет, де у нього сформувалися лідерські якості. Під час проходження студентської практики в Ізюмському повіті молодого лікаря вразили страждання вмираючих від дифтерії дітей. На останньому курсі він брав участь в ліквідації холери в Слов’янську і був завідувачем бараком, в якому лежали важкохворі. Навіть складання державних іспитів не змусило самовідданого студента призупинити свою благородну місію.

Отримавши диплом з відзнакою, Коршун присвятив своє життя бактеріології і боротьбі з епідеміями. На межі XIX і XX століття не було ефективних засобів в лікуванні небезпечних хвороб. В роки революцій і Першої світової війни разом з великими людськими жертвами, хаосом і розрухою лютували тиф, дизентерія, холера та інші повальні пандемії. Під час відрядження до Німеччини та Франції Коршун співпрацював із зарубіжними світилами професором Еммеріхом і майбутнім лауреатом Нобелівської премії професором Ерліхом, відвідував лікарні і притулки, вивчав інженерні тонкощі облаштування водопроводу і каналізації.

По прибуттю до Харкова Коршун захистив докторську дисертацію. Результати досліджень, проведених молодим вченим в інституті Пастера в Парижі, були опубліковані в Європі і Росії. Активна наукова діяльність, високий авторитет сприяли в 1914 році призначенню Коршуна директором Харківського бактеріологічного інституту. Ці події збіглися з початком Першої світової війни. Керівник разом з співробітниками інституту доклали всіх зусиль до розробки та отримання протиправцевих та інших вакцин і постачання ними армії.

У 1917-1922 роках на території Російської імперії вирувала Громадянська війна разом з холерою і висипним тифом. Василь Степанович продовжував працювати над винаходом препаратів проти небезпечних інфекцій, нарощував виробництво вакцин. У 1919 році він відмовився від пропозиції евакуюватися разом з дружиною і лабораторією в Сербію, продовжуючи надавати допомогу і червоним, і білим. Аполітичність в лікарській і науковій діяльності не могла бути не помічена червоними комісарами і Коршуна відсторонили від посади ректора Харківського медичного інституту, в якій він пробув кілька місяців.

Після обшуку і виклику в ДПУ вчений змушений був покинути Харків і переїхати за «наполегливим проханням» в Москву. Керуючи щойно створеним інститутом, Коршун перетворив його в науковий центр, в якому вироблялося більше 40 найменувань медичних препаратів. За короткий період була поліпшена структура інституту, сформовані професійні кадри, зростав науковий потенціал.

Настали роки перших політичних репресій в СРСР. У «справі мікробіологів», яку було особливо засекречено, проходило 50 найбільших вчених. Є версія, що заарештований в 1930 році С. В. Коршун відмовився працювати над розробкою бактеріологічної зброї, за це був визнаний главою терористичної організації і засуджений до розстрілу з заміною 10 років ув’язнення. Інші обвинувачені, які не пішли на угоду з совістю, отримали різні терміни. Ті, хто погодився, працювали в спеціальній в’язниці в умовах особливої ​​секретності. У 1931 році в Бутирській в’язниці талановитий вчений, професор, доктор медичних наук покінчив життя самогубством, місце поховання невідоме. У 1953 році мікробіологів-шкідників реабілітували, але дружина Степана Васильовича не дожила до цієї події 1 рік.

Після Другої світової війни будинок Коршунов, як найкраще — дітям, віддали дитячому будинку. Пізніше і до руйнівних 1990-х років в будівлі розміщувався заводський дитячий сад «Фіалка».

Краматорськ. Будинок Коршунів. Заводський дятячий садок

В даний час будівля перебуває в приватній власності і використовується як майстерня або склад.

Краматорськ. Будинок Коршунів. Вул. Сахалінська, 10

Вид садибного будинку і навколишнього його парку викликає дуже сумний настрій.

У 2010 році тиражем 300 примірників вийшла книга О. О. Чельного «Мікробіолог Степан Васильович Коршун: доля вченого і справа мікробіологів». У 2016 році вулиця XVII Партз’їзду, який отримав славу розстрільного (З 1966 делегатів 1108 чоловік були розстріляні як вороги народу) була перейменована у вулицю Степана Коршуна. Будинок Коршунів і садиба Бантиша в Комишувасі — два збережених дворянських особняка в Краматорську, які потребують захисту історичної пам’яті.

Адреса будинку Коршунів: вул. Сахалінська, 10, Краматорськ, Донецька обл. Їхати по вул. Алекси Тихого в сторону Слов’янська, на північній околиці — поворот направо.

Координати: 48°46’7"N 37°35’25"E