Ходорів. За 2 години від вокзалу на вокзал

Є такі міста, з якими знайомишся, буваючи в них транзитом. Ходорів — залізничний вузол, до якого можна приїхати приміськими і пасажирськими поїздами зі Львова, Стрия, Жидачева, Івано-Франківська, Галича. Сидіти на вокзалі в очікуванні електрички дві години — ні, не для мене. Двогодинний бліц-похід головними вулицями міста виявився пізнавальним і успішним, незважаючи на дощову погоду.

Ходорів. Залізничний вокзал

Пригадується відомий вислів Григорія Сковороди: «Всякому місту звичай і права, всяка тримає свій ум голова». Старовинне місто Галичини з населенням близько 11 тисяч мешканців має свої особливості і визначні пам’ятки, несхожі на інші будівлі і вцілілі пам’ятки історії, які я на ходу, майже бігом встигаю фотофіксувати.

Вул. Привокзальна. Один з двох схожих житлових будинків

У 150 метрах від вокзалу розташований парк, закладений в XIX столітті бароном де Во. Невластиві цій місцевості зелені насадження площею 2 гектара мають статус пам’ятки садово-паркового мистецтва і не дуже доглянутий вигляд.

Парк 19 ст. Пам'ятка садово-паркового мистецтва 

На території колишньої панської садиби розкидані лікарняні корпуси. Терапевтичне відділення розмістилося в особняку Любомирського, перебудованого в 1933 році на місці зруйнованого під час Першої світової війни палацу Козіма де Во.

Палац Любомирського. Зараз терапевтичне відділення. Пам'ятка архітектури місцевого значення

Зазначену на плані-схемі ротонду знайти не вдалося, медичні працівники і відвідувачі лікарні нічого про неї не чули. Що це могло бути, павільйон або альтанка? Хтось вирішив прикрасити занедбаний парк міфічною родзинкою, а мені шкода було витраченого часу на її пошук.

Парк 19 ст. План-схема садиби і території лікарні

Вулиця Богдана Хмельницького, на якій розташована лікарня, має протяжність 1,5 кілометра, і я по ній продовжила свій маршрут.

Вул. Богдана Хмельницького

Не дуже вдале місце розташування пам’ятника національному поету, який сумно дивиться на натовпи біля автостанції та торгових павільйонів.

Пам'ятник І. Я. Франку

Одну з найкрасивіших будівель Ходорова називали Бригадним будинком. Колишній готель належав єврею Тайхману. У великому залі проводилися бали і концерти.

Колишній готель Тайхмана

На цій вулиці з’явилася перша лампа для освітлення заболочених ділянок. Тут збиралася молодь на «кавалерку», називаючи це місце «під лямпою».

Вул. Хмельницького. Стара дорога. Житлові будинки

Стара дорога, так ще називають вулицю Хмельницького, привела мене на площу Злуки, в центрі якої біля невеликих крамничок височить скульптура гетьмана України. Під час визвольної війни під проводом Хмельницького селяни і міщани Ходорова приєдналися до повсталих і вигнали шляхту з галицьких міст і сіл.

Пам'ятник Богдану Хмельницькому

Від площі в обидва кінці розходиться вулиця Шевченка. Магистраль є частиною міжнародної траси М-12 (Е-50), якою можна доїхати в південно-східному напрямку на Кавказ і в західному — до Парижу.

Млин на початку вул. Шевченка

Вул. Шевченка

Вул. Шевченка. Капличка

Кращим місцем рибної ловлі городяни вважають свій став, де відпочивають на березі мальовничого водоймища з вудкою. Не випадково на гербі Ходорова, який я побачу на фініші подорожі, зображений рибалка з «павуком».

Ходорів. Став

Місто згадується в кінці XIV століття як Ходорів-став. Він розташовувався на острові між річкою Лугою і ставком, утвореному на ній. На острові був побудований замок з вежами і підйомним мостом. Від острогу в містечко вела вулиця Замкова, на якій в 1436 році тодішнім господарем був зведений дерев’яний костел, потерпілий від пожеж і руйнування татарськими і шведськими навалами. У 1779 році на місці зруйнованої святині архітектором Ріхтером побудована кам’яна церква в стилі старих європейських костелів.

Костел Всіх Святих. 1779 р.

За радянських часів пам’ятник архітектури перетворили на магазин, пізніше — в спортивний зал. У 2000-х роках костел Всіх святих повернули віруючим, але розписи і декор найдавнішої сакральної споруди Ходорова відновити не вдалося.

Костел Всіх Святих. Скульптура Папи Римського іоанна Павлв II

Плебанія 1892 року споруди належить школі № 2.

Костел Всіх Святих. Колишній монастир. Зараз школа № 2

Повернувши з Замкової, я продовжила прогулянку non-stop центральною вулицею Шевченка.

Вул. Шевченка. Житлові будинки

Вул. Шевченка. Крамниці

Будинки в цьому районі називали жидівськими коридорами.

Вул. Шевченка. Житлові будинки

До Другої світової війни в Ходорові проживала велика єврейська громада. Давню дерев’яну синагогу XVII століття гітлерівці знищили.

Від колишнього ринку залишилася вивіска.

Колишній ринок

В середині XV століття Ходорів отримав Магдебурзьке право і, можливо, тут знаходилася площа Ринок.

Житлові будинки на вул. Гонти

У найстарішому навчальному закладі 1925 року побудови знаходиться історико-краєзнавчий музей.

 Вул. Шевченка. Школа № 1. 1925 р.

На фасаді школи № 1 відкритий барельєф українським письменникам Дмитру Макогону і його дочці Ірині Вільде.

Меморіальна дошка Дмитру Макогону і Ірині Вільде, які працювали в цій будівлі

Підростаюче покоління займається в секціях і гуртках спортивного комплексу «Будівельник» і дитячої школи мистецтв.

Вул. Шевченка. Дитяча школа мистецтв

Над одноповерховими і двоповерховими будівлями височіє величний храм святих безсрібників Косми і Даміана.

Ходорів. Храм святих безсрібників Косми і Даміана

Його будівництво почалося в 1922 році з ініціативи митрополита Шептицького і під керівництвом архітектора Рудницького на місці давнього дерев’яного храму.

Після тривалого забуття і розрухи святиня реконструйована і заново освячена. Величний храм увінчали сім куполів, а розписи виконали талановиті майстри.

Храм святих безсрібників Косми і Даміана. Пам'ятна дошка на честь Маркіяна Шашкевича

Пам’ять про священика Якова Довгого, репресованого і загиблого на засланні, увічнено меморіальною дошкою біля входу в храм.

Храм святих безсрібників Косми і Даміана. Пам'ятна дошка на честь Якова Довгого

До 2000-ліття християнства встановлено скульптурне зображення Ісуса Христа.

Скульптура Іісуса Христа

Зараз в Ходорові переважно кам’яні будівлі, їх так і називають — кам’яниці. Численні пожежі завдали місту великого збитку. Уцілілі дерев’яні будови доживають свій вік.

Старий будинок по вул. Богдана Хмельницького

Для пожежної безпеки в Ходорові функціонує пожежно-рятувальна частина.

Пожежна частина

Обрамлений ялинами і квітниками майдан Шевченка прикрашає пам’ятник Кобзарю.

 Майдан Шевченка і пам'ятник Кобзарю

Звідси бере початок вулиця Михайла Грушевського, колишня Корзо, Міцкевича, Леніна. Історична будівля під № 2 згадується в 1890 році, коли в ньому знаходився повітовий суд. Тут в лютому 1919 року відбулася зустріч делегації Антанти з головою Директорії Української Народної республіки Симоном Петлюрою.

Вул. Грушевського. Школа № 3

Зараз будівля займає школа № 3, якій присвоєно ім’я Героя України Романа Точина, колишнього учня.

Школа № 3. Меморіальна дошка на честь Романа Точина

Всім ходоровчанам, які загинули під час Революції Гідості і на сході України, захищаючи державну цілісність, присвячена Алея пам’яті, відкрита в 2014 році.

Вул. Грушевського. Алея пам'яті

На будинку № 23, де знаходилась тюрма НКВС, встановлено пам’ятний знак жертвам сталінського режиму.

Вул. Грушевського. Пам'ятний знак жертвам НКВС

На початку XX століття культурно-просвітницьке життя Ходорова посилилося з відкриттям Народного дому, побудованого на кошти патріотично налаштованих заможних городян.

Вул. Грушевського. Народний дім «Просвіта». 1911 р.

На цій же вулиці пізніше з’явився Будинок культури, в якому працюють самодіяльні гуртки.

Вул. Грушевського. Будинок культури

Фасад будівлі прикрашає герб міста із зображенням рибалки на Ходорівському ставі.

Будинок культури. Герб міста

Рідкісний випадок, коли будівля мерії зводиться не на бюджетні кошти, а на особисті кошти жителів міста. Три брати Сохани на честь десятої річниці Незалежності України подарували громадськості Ходорова невеликий палаццо з колонами, балконом і люкарнами, в якому засідає міська адміністрація.

Вул. Грушевського. Ходорівська міська рада

Від міської ради до залізничного вокзалу — рукою подати. За дві години я зробила п’ятикілометровий моціон в центрі Ходорова, ознайомившись з його визначними пам’ятками. Дякую ходорівчанам, які мені випадково зустрілися і на питання «де знаходиться?» і «як пройти?» доповнили відповіді цікавими історіями та легендами.

Залізничний вокзал