27 березня 2018 р.

Комишуваха. Таємниці садиби Бантиша

Існує думка, що Донбаська земля — ​​агломерат індустріальних міст, терикони і заводські труби з техногенним навантаженням на навколишнє середовище. Як же не праві ті, хто вважає, що в промисловому центрі України немає туристичних місць. Найвідоміші — національний природний парк «Святі гори», Лиманські Блакитні озера, крейдяні гори, Білокузьминівські скелі.

У п’ятнадцяти кілометрах від Краматорська є унікальний куточок, де поєдналися краса природних ландшафтів, місце відпочинку городян, історія регіону, архітектурна пам’ятка, розповіді про дивовижні долі, неймовірні легенди і навіть містика.

Комишуваха. Краматорська міська рада. Донецька область
Комишуваха. Краматорська міська рада. Донецька область

У заповідному урочищі Комишуваха бере свій початок річка з однойменною назвою. Її береги і схили звивистих балок покриті лісовими масивами, килимами польових квітів. Співдружність дубів, ясенів, в’язів, кленів і липи іонізують повітря 200-тисячного міста і знижують температуру спекотним літом. У витоку річки розташоване невеличке селище, назву якому дали урочище і річка — Комишуваха.

Комишуваха. Краматорська міська рада. Донецька область
Комишуваха. Краматорська міська рада. Донецька область
На його околиці на березі мальовничого озера збереглася поміщицька садиба. Збереглася — сказано гучно, тому що знищено багато, але спроби відродження дворянського гнізда у наявності.

Комишуваха. Садиба Бантиша. Реконструкція
Комишуваха. Садиба Бантиша. Реконструкція
Місцеві жителі особняк називають «будинком з привидами». Багато років садибою блукає фантом, спускається до озера, шукає місток і зникає.

У 1970-1980-х роках в будівлі розміщувався міжнародний студентський табір «Глобус» для відпочинку іноземних студентів. У літній період організовувався табір для міських старшокласників, які поєднували літній відпочинок з сільськогосподарськими роботами в місцевому колгоспі. У цей період народилося найбільше легенд, які передаються із вуст в уста по сей день.

Внісши посильний внесок у нелегкій селянській справі вирощування врожаю, допитливі школярі намагалися розгадати загадки таємничого власного будинку. Відчайдушні дослідники проникали в кочегарню, піддавали огляду лабіринти винних підвалів, які тягнуться на кілька десятків метрів до озера.

Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р. Реконструкція
Комишуваха. Садиба Бантиша. 1890-ір.р. Реконструкція
Комусь із підлітків вдалося поговорити з жінкою в чорному вбранні, що приходила до озера і довго дивилася на дзеркальну гладь водойми, на власний будинок і дуб, посаджений згідно дворянської традиції на честь народження спадкоємця. З її розповіді школярі дізналися, що колись посеред Лебединого озера була на палях встановлена ​​альтанка. У ній любили відпочивати аристократи, а слуги підносили їм страви містком.

Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро
Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро
Після революції 1917 року маєток націоналізували і тут розташувався дитячий будинок. Безпритульні розорили фамільний склеп і носилися довкола з людським черепом. Кажуть, що навіть грали ним у футбол. Нібито, привид не знайде спокою на тому світі і бродить по вотчині з вимогою «Віддай мою голову!».

Хто ж були господарями того таємничого будинку?

Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р. Реконструкція
Комишуваха. Садиба Бантиша. 1890-і р. р. Реконструкція
Відомо, що у 1718 році молдавські бояри Бантиші, одна з дочок яких була одружена з молдавським господарем князем Кантіміром, отримали нагороду від щедрого імператора Петра I. Представники нетитулованого російського роду стали власниками родючих земель. 

Краматорськими краєзнавцями встановлено, що землі в Комишувасі – це придане Ольги Іванівни Хлопової (1837-1889), дружини Олександра Федоровича Бантиша (1828 -?). У подружжя було четверо синів. Іван помер в 1881 році. Антіох — Ізюмський ватажок дворянства, був убитий в Харкові у 1900 році. Василь і Федір після смерті батьків могли успадкувати маєток.

Федір Олександрович Бантиш (1865-1919) — камер-юнкер, статський радник; служив в Одеському драгунському полку, ізюмський повітовий ватажок дворянства. У 1908-1911 роках — губернатор Херсонщини. Пізніше на запрошення став іркутським губернатором, де підтримав робочих на золотих копальнях. У 1919 році розстріляний ЧК в Харкові разом з сином.

Василь Олександрович Бантиш (1858-1915) — землевласник, освіту здобув за кордоном, громадський діяч, член III Державної думи від Харківської губернії. Помер у своєму маєтку Комишуваха. Раніше вважалося, що Василь був не одружений, проте краєзнавцю Віктору Іванову вдалося знайти оголошення, в якому дружина Бантиша повідомляла про його кончину. Можливо, дама в траурному вбранні і була та таємнича пані у озера.  

Василь Олександрович Бантиш (1858-1915)
Василь Олександрович Бантиш (1858-1915)
Краєзнавці виявили в архівах листування Ізюмського Земельного Відділу Ради РККД з Сергіївським волосним виконкомом з питань організації та діяльності комуни «Кронштадт», створеної у колишній економії Бантиша, в якій є заява наймитів на ім’я голови «бюро комуністів»: «... Нас викинула бариня Бантишева за борт маєтку вищевказаного. Не сплачено за нашу працю ... Але все-таки пані погодилася дати нам половину нашої праці». Хто була ця пані? Ще одна таємниця. Старожили селища пам’ятають, що остання поміщиця покинула дворянське гніздо і поїхала за кордон за радянських часів.

Після розпаду колгоспів і закриття табору будівля прийшла в запустіння. Зараз вона знаходиться на території Візит-центру регіонального ландшафтного парку «Краматорський», де можна насолодитися природною красою, відвідати міні-зоопарк, покататися на човні на тому самому озері, де колись в альтанці відпочивали представники блакитної крові.

Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Міні-зоопарк. Олені
Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Міні-зоопарк. Олені

Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Міні-зоопарк. Вовк
Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Міні-зоопарк. Вовк

Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Лебедине озеро
Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Лебедине озеро
Озеро недарма називають Лебедине, так як лебеді-шипуни давно облюбували це місце. Після того, як зграя здичавілих собак розірвала на шматки прекрасних птахів, пара їх родичів обзавелася чарівним потомством, і лебеді знову стали загальними улюбленцями Візит-центру.

Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро

Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро
Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро

В особняку Бантишів передбачалося створити музей природи. Були зроблені кроки відновлення будівлі, але без висновку експертної комісії реконструкція проведена непрофесійно.

Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р.
Комишуваха. Садиба Бантиша. 1890-і р.р.
Будинок зведений в 1890-і роки з шаруватого пісковика. Цегляне обрамлення виконано з цегли, виготовленої в Дружківці. Вишуканість панського житла підкреслюють парадний ґанок і веранда. Автентичність зберегли стіни, кладка, кесонна стеля, перекриття, художня ліпнина, карнизні тяги.

Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р.
Комишуваха. Садиба Бантиша. 1890-і р.р.
Дуже важливо, щоб відродження Комишуваської родзинки відбувалося поетапно, продумано і багатопланово. Навіть якщо не вдасться розгадати таємниці палаццо, відремонтувати і надати статус історичної будівлі йому потрібно обов’язково. Доїхати з Краматорська в Комишуваху можна маршруткою № 7. 

Дякую краєзнавцям Краматорська Віктору Іванову і Володимиру Коцаренку за інформацію про Бантишів і поміщицький будинок.
Комишуваха. Схема території Візит-центру
Комишуваха. Схема території Візит-центру
Координати: 48°38’10 "N 37°26’48"E

Немає коментарів:

Опублікувати коментар