27 березня 2018 р.

Комишуваха. Таємниці садиби Бантиша

Існує думка, що Донбаська земля — ​​агломерат індустріальних міст, терикони і заводські труби з техногенним навантаженням на навколишнє середовище. Як же не праві ті, хто вважає, що в промисловому центрі України немає туристичних місць. Найвідоміші — національний природний парк «Святі гори», Лиманські Блакитні озера, крейдяні гори, Білокузьминівські скелі.

У п’ятнадцяти кілометрах від Краматорська є унікальний куточок, де поєдналися краса природних ландшафтів, місце відпочинку городян, історія регіону, архітектурна пам’ятка, розповіді про дивовижні долі, неймовірні легенди і навіть містика.

Комишуваха. Краматорська міська рада. Донецька область
Комишуваха. Краматорська міська рада. Донецька область

У заповідному урочищі Комишуваха бере свій початок річка з однойменною назвою. Її береги і схили звивистих балок покриті лісовими масивами, килимами польових квітів. Співдружність дубів, ясенів, в’язів, кленів і липи іонізують повітря 200-тисячного міста і знижують температуру спекотним літом. У витоку річки розташоване невеличке селище, назву якому дали урочище і річка — Комишуваха.

Комишуваха. Краматорська міська рада. Донецька область
Комишуваха. Краматорська міська рада. Донецька область
На його околиці на березі мальовничого озера збереглася поміщицька садиба. Збереглася — сказано гучно, тому що знищено багато, але спроби відродження дворянського гнізда у наявності.

Комишуваха. Садиба Бантиша. Реконструкція
Комишуваха. Садиба Бантиша. Реконструкція
Місцеві жителі особняк називають «будинком з привидами». Багато років садибою блукає фантом, спускається до озера, шукає місток і зникає.

У 1970-1980-х роках в будівлі розміщувався міжнародний студентський табір «Глобус» для відпочинку іноземних студентів. У літній період організовувався табір для міських старшокласників, які поєднували літній відпочинок з сільськогосподарськими роботами в місцевому колгоспі. У цей період народилося найбільше легенд, які передаються із вуст в уста по сей день.

Внісши посильний внесок у нелегкій селянській справі вирощування врожаю, допитливі школярі намагалися розгадати загадки таємничого власного будинку. Відчайдушні дослідники проникали в кочегарню, піддавали огляду лабіринти винних підвалів, які тягнуться на кілька десятків метрів до озера.

Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р. Реконструкція
Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р. Реконструкція
Комусь із підлітків вдалося поговорити з жінкою в чорному вбранні, що приходила до озера і довго дивилася на дзеркальну гладь водойми, на власний будинок і 200-річний дуб, посаджений згідно дворянської традиції на честь народження спадкоємця. З її розповіді школярі дізналися, що колись посеред Лебединого озера була на палях встановлена ​​альтанка. У ній любили відпочивати аристократи, а слуги підносили їм страви містком.

Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро
Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро
Після революції 1917 року маєток націоналізували і тут розташувався дитячий будинок. Безпритульні розорили фамільний склеп і носилися довкола з людським черепом. Кажуть, що навіть грали ним у футбол. Нібито, привид не знайде спокою на тому світі і бродить по вотчині з вимогою «Віддай мою голову!».

Хто ж були господарями того таємничого власного будинку?

Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р. Реконструкція
Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р. Реконструкція
Відомо, що у 1718 році молдавські бояри Бантиші, одна з дочок яких була одружена з молдавським господарем князем Кантіміром, отримали нагороду від щедрого імператора Петра I. Представники нетитулованого російського роду стали власниками родючих земель. У XIX столітті поміщики Бантиші були найбільшими землевласниками Російської імперії.

Краматорськими краєзнавцями встановлено, що в Комишувасі проживали Олександр Федорович Бантиш (1828 -?) і його дружина Ольга Іванівна (до заміжжя Хлопова) (1837-1889). У них було четверо синів. Іван помер в 1881 році. Антіох — Ізюмський ватажок дворянства, був убитий в Харкові у 1900 році. Василь і Федір після смерті батьків могли успадкувати маєток.

Федір Олександрович Бантиш (1865-1919) — камер-юнкер, статський радник; служив в Одеському драгунському полку, ізюмський повітовий ватажок дворянства. У 1908-1911 роках — губернатор Херсонщини. Пізніше на запрошення став іркутським губернатором, де підтримав робочих на золотих копальнях. У 1919 році розстріляний ЧК в Харкові разом з сином.

Василь Олександрович Бантиш (1858-1915) — землевласник, освіту здобув за кордоном, громадський діяч, член III Державної думи від Харківської губернії. Помер у своєму маєтку Комишуваха. Був не одружений. Що сталося з паном — невідомо.

Василь Олександрович Бантиш (1858-1915)
Василь Олександрович Бантиш (1858-1915)
Краєзнавці виявили в архівах листування Ізюмського Земельного Відділу Ради РККД з Сергіївським волосним виконкомом з питань організації та діяльності комуни «Кронштадт», створеної у колишній економії Бантиша, в якій є заява наймитів на ім’я голови «бюро комуністів»: «... Нас викинула бариня Бантишева за борт маєтку вищевказаного. Не сплачено за нашу працю ... Але все-таки пані погодилася дати нам половину нашої праці». Хто була ця пані? Ще одна таємниця. Старожили селища пам’ятають, що остання поміщиця покинула дворянське гніздо і поїхала за кордон за радянських часів.

Після розпаду колгоспів і закриття табору будівля прийшла в запустіння. Зараз вона знаходиться на території Візит-центру регіонального ландшафтного парку «Краматорський», де можна насолодитися природною красою, відвідати міні-зоопарк, покататися на човні на тому самому озері, де колись в альтанці відпочивали представники блакитної крові.

Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Міні-зоопарк. Олені
Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Міні-зоопарк. Олені

Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Міні-зоопарк. Вовк
Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Міні-зоопарк. Вовк

Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Лебедине озеро
Комишуваха. Візіт-центр регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Лебедине озеро
Озеро недарма називають Лебедине, так як лебеді-шипуни давно облюбували це місце. Після того, як зграя здичавілих собак розірвала на шматки прекрасних птахів, пара їх родичів обзавелася чарівним потомством, і лебеді знову стали загальними улюбленцями Візит-центру.

Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро

Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро
Комишуваха. Садиба Бантиша. Лебедине озеро

В особняку Бантишів передбачалося створити музей природи. Були зроблені кроки відновлення будівлі, але без висновку експертної комісії реконструкція проведена непрофесійно.

Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р.
Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р.
Будинок зведений в 1850-і роки з шаруватого пісковика. Вишуканість панського житла підкреслюють парадний ґанок і веранда. Автентичність зберегли стіни, кладка, кесонна стеля, перекриття, художня ліпнина, карнизні тяги.

Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р.
Комишуваха. Садиба Бантиша. 1858 р.
Дуже важливо, щоб відродження Комишуваської родзинки відбувалося поетапно, продумано і багатопланово. Навіть якщо не вдасться розгадати таємниці палаццо, відремонтувати і надати статус історичної будівлі йому потрібно обов’язково. Доїхати з Краматорська в Комишуваху можна маршруткою № 7.

Комишуваха. Схема території Візит-центру
Комишуваха. Схема території Візит-центру
Координати: 48°38’10 "N 37°26’48"E

Немає коментарів:

Дописати коментар