Святогірськ по праву називають перлиною Донбасу. Адже тут можна побачити пам’ятники історії і архітектури, храми і монастирі, гори, річку, національний природний парк.
На світлинах 1958 року Лавра і Святогірськ:
Свою екскурсію по самому північному місту Донецької області я почала з відвідування Свято-Успенської Лаври. Щоб підійти до святині, я перейшла річку Сіверський Донець по мосту.
На старих листівках Слов’яногірська (так раніше називалося місто) в 1958 році міст виглядав так:
Точних даних про дату виникнення обителі немає. Однак, є версія, що її в 1240 році заснували ченці Києво-Печерської Лаври, які втекли після навали татаро-монгольської орди. За свою багатовікову історію Святогірська пустинь пережила багато різних подій, вона закривалася, її залишали насельники, в храмах розміщувалися будинки культури і санаторії. З 2004 року вона має статус Лаври.
Про все це можна дізнатися і ознайомитися з експозиціями в двох музеях і виставковому залі, які знаходяться на території Лаври.
Свято-Покровська церква побудована в 1850 році. Особливість баштового годинника на дзвіниці полягає в тому, що два циферблата мають арабські цифри, ще два — римські і церковно-слов’янські. Куранти показували правильний час, і кожні чверть години звучала мелодія.
До Свято-Успенського собору потрібно пройти через арки з розписами ликів святих.
Храм побудований в 1869 році і об’єднав два архітектурні стилі — візантійського та російського зодчества.
У ньому знаходиться особливо шанована чудотворна Святогірська ікона Божої Матері і образи всіх преподобних, які просіяли в Святих Горах.
До келій ченців і будинку настоятеля Лаври прохід закритий.
За цими залізними дверима починаються печерні лабіринти з усипальнями і храмами. Пройти по печерній обителі в крейдяній горі можна тільки з екскурсією, але я не встигла до початку екскурсії.
Територія монастиря потопає в квітах.
Одну з башт увінчав позолочений флюгер.
Два функціонуючих фонтани на подвір’ї не помпезного вигляду, але дуже гармонійні.
Кажуть, що біля цієї альтанки можна відчути енергетичний центр Святогір’я.
Піднятися вище на крейдяну гору можна по вимощеній плитами дорозі, трохи довгою, але упорядкованою.
Я пішла коротким шляхом по крутій стежці, по камінню і корінню.
Дуже неприємне відчуття викликає всюди залишене сміття після пікніків. Невже туристам і паломникам мало питних закладів? Ця місцевість під час Другої світової війни була в буквальному сенсі полита кров’ю захисників Північного Донбасу від фашистських загарбників. І назва гор — Святі — дано не тільки тому, що тут знаходяться православні святині. На блоках пам’яті меморіального комплексу увічнені імена майже 2,5 тисячі солдатів і офіцерів, героїв війни.
Раніше меморіал мав такий вигляд:
У серпні 1943 року під час наступу Червоної Армії противник тримав оборону на правому високому березі Сіверського Дінця. Вкрай важко було його вибити з цих позицій. Гвардії лейтенант В. Камишев влаштував спостережний пункт на дубі неподалік розташування фашистів і коригував вогонь артилерії на поразку противника. Відблиск лінз бінокля став причиною виявлення відважного розвідника. Ворог відкрив вогонь і зніс крону дерева. Камишев помер від ран.
Початковий пам’ятник був такий:
Сучасний пам’ятник на місці поховання мужнього воїна.
У 100 метрах від священного дуба знаходиться скит, обгороджений частоколом. Вхід в нього відкритий лише два рази на рік для паломників. Дерев’яний храм привернув увагу незвичайною для цих місць архітектурою.
Я знайшла відкритий вхід на задньому дворі і попросила дозволу у послушника зайти на подвір’я. Я розумію, що потрібно благословення настоятеля, але його не було в скиті. Послушник, хрестячись і молячись, пропустив мене, а інший, який працював на даху, сліз і розповів про храм і про життя братії.
Всіхсвятський цвинтарний храм має давню і трагічну історію. Освячений в 1912 році, в 1920-ті роки він прийняв ченців після закриття Святогірського монастиря. Сюди ж були знесені шановані образи і мощі святих. У 1930-х роках священиків заарештували. Пізніше храм був підірваний комуністичною владою, а цвинтар зганьблено. У 2000 році віруючі взялися за відновлення святині.
Були перепоховані останки насельників обителі.
Архітектура храму, звичайно, відрізняється від древніх дерев’яних церков, збудованих без єдиного цвяха. У послушника, який розповідав мені про все, цвяхи трималися на магніті для зручності роботи на висоті.
Зараз братія має своє господарство, пасіку, сад, трактор.
За кілометр на північний захід від скиту розташований Миколаївський храм. Він немов виростає з крейдяної скелі і впирається в небо трикупольним продовженням. Побудований він в 17 столітті на місці стародавньої церкви Успіння Пресвятої Богородиці, втраченої після обвалення скелі.
Поруч височить каплиця Андрія Первозванного 1850-х років будівництва, зведення якої виконано з пісковику.
Зубці крейдяної скелі біля Миколаївського храму.
Так церква і каплиця відображені на фотографіях 1958 року:
У цьому місці обладнаний оглядовий майданчик, вид з якого приголомшливий в будь-яку пору року.
Звідси добре видно пам’ятник Артему — монумент з залізобетону 28 метрів заввишки радянському партійному керівнику.
Його автор І. Кавалерідзе зобразив революціонера в авангардистському стилі кубізм. Кажуть, що на голові товариша Артема може поміститися автомобіль «Жигулі».
Зараз скульптура потребує реставрації, біля неї висить табличка, що стан пам’ятника аварійний і прохід заборонений. Але це не зупиняє туристів, і всі прагнуть піднятися на оглядовий майданчик біля нього, щоб помилуватися околицями Святогір’я.
Скільки охоплює погляд простір — це національний природний парк «Святі гори». Деякі рослини збереглися з дольодовикового періоду. Близько 50 видів занесені в «Червону книгу» України. Стільки ж і представників фауни. Найкрасивіший, на мій погляд, реліктовий сосновий бір. Але багато дубів та інших дерев.
На стрімких схилах оголилася білизна крейдяної гори.
На виході з Лаври благословляє Пресвята Богородиця.
Адреса: Свято-Успенська Святогірська Лавра, вул. Зарічна, 3, м Святогірськ, Донецька область
Тел. +380 6262 53024
Координати: 49°1'42 "N 37°34'3" E
З відродженням Святогірської обителі в селі Богородичному, що в 3-4 км вниз по Дінцю, став відновлюватися Свято-Скорбященський храм. Побудований в 1847 році, він так само, як і інші святині, був зруйнований в 1930-і роки. Побудована нова церква належить скиту на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість».
Адреса скиту: вул. Степова 2а, с. Богородичне, Слов’янський район, Донецька область
Тел. +380 6262 53337, +380 99 9832468
Координати: 49°0'57 "N 37°30'52" E
У дороги в цьому селі є каплиця в ім’я Олександра Невського, побудована над святим джерелом, вода в якому надходить з 30-метрової глибини і має цілющі властивості.
У Святогорську кожен знайде щось для себе, хтось зміцниться в дусі, хтось насолодиться прекрасними пейзажами, комусь буде корисний похід зі сходженням на гору. Тут можна дізнатися багато цікавого і збагатитися новими враженнями, якими я ділюся з вами.
Немає коментарів:
Дописати коментар