Слов’янськ — місто-промисловець, залізничний вузол, курорт здивував мене кількістю красивих старовинних будівель і вже зруйнованих, що не підлягають відновленню.
 |
Слов'янськ. Донецька область. Руїни арматурно-ізоляторного заводу |
Арматурно-ізоляторний завод, створений в 1915 році на базі фарфорового виробництва (знаменитий фарфор Кузнєцова), — найстаріше в Україні підприємство, майже 100 років випускало ізолятори для електростанцій. Після Другої світової війни завод був відновлений і нарощував потужність. Зараз ніякої надії на відродження індустріального колоса не залишилося.
 |
Слов'янськ. Донецька область. Руїни арматурно-ізоляторного заводу |
Колишній горновий корпус, прекрасний зразок промислового зодчества, доживає останні дні.
 |
Горновий корпус фаянсового заводу Кузнєцова і Ессена |
Масивні стіни зведені з використанням різних видів кладки міцної червоної цегли.
 |
Горновий корпус фаянсового заводу Кузнєцова і Ессена |
Адміністративні будівлі, які ще довго могли б служити, сумно поблискують осколками розбитих шибок.
 |
Слов'янськ. Колишні адміністративні будівлі АІЗу |
 |
Колишні адміністративні будівлі АІЗу |
Яка красива і містка їдальня була у працівників заводу.
 |
Колишня їдальня працівників АІЗу |
Заповзятливі господарі незатребуваною продукцією АІЗу з заслужено присвоєним Знаком якості оформили садибні ділянки і квітники.
 |
Незатребувана продукція АІЗу – ландшафтний декор |
Креативно та добро не пропаде.
 |
Незатребувана продукція АІЗу – ландшафтний декор |
Службовий будинок залізничної станції Слов’янськ-Ветка, колишній вокзал станції Міська, побудований в 1900 році, історичний пам’ятник, вибитими вікнами не зяє, і це вже добре.
 |
Службовий будинок залізничної станції Слов’янськ-Ветка. 1900 р |
Слов’янськ, заснований в середині 17 століття, випробував підйом в розвитку на рубежі 19 і 20 століття, в період розквіту капіталізму.
 |
Слов'янськ. Друкарня «Друкарський двір» |
29 будівлям, спорудам того пікового для Слов’янська часу, присвоєно статус пам’яток архітектури місцевого значення.
 |
Колишній міський банк |
Деяким пощастило з нинішніми господарями.
 |
Купецький будинок. 1910 р. Прокуратура |
Кому буде належати Палац культури, колишні Дворянські збори, 1914 року побудови, зараз йдуть запеклі суперечки.
 |
Колишнє Дворянське зібрання. 1914 р |
Будинок по вул. Шевченко, 4 побудований в 1905 — 1911 роках промисловцем Олександровим.
 |
Будинок Олександрова. 1911 р. |
На першому поверсі шикарного будинку розташовувалися комерційні приміщення, а на другому — житлові.
 |
Будинок Олександрова. 1911 р. |
Шкода, що деталі декору неможливо розглянути через нав’язливу рекламу.
 |
Будинок Олександрова. 1911 р. |
У внутрішньому дворі — колишні господарські будівлі і будинок прикажчика Христова, якого вважала кращим за чоловіка дружина Олександрова, купецька дочка.
Не важко здогадатися, що будинок став належати спритному прикажчику.
 |
Будинок Олександрова. 1911 р. |
Купецьке місто не могло обійтися без банків, і фінансову установу побудували в 1900 році.
 |
Колишній міський банк. 1900 р. |
Навчальні заклади в місті були дуже престижними. «Червона» (а була ще й «зелена») жіноча гімназія з колонами біля входу зберегла своє освітнє призначення, і тепер тут розташувався факультет початкових класів педагогічного університету.
 |
Колишня жіноча гімназія. Факультет ДДПУ |
Меценат будівництва Дворянських зборів і інших важливих об’єктів в місті А. В. Шнурков в 1909 році відкрив Комерційне училище, де і продовжують сіяти розумне, добре, вічне.
 |
Колишнє Комерційне училище. ЗОШ № 5. 1909 р |
Казначейству дісталася колишня міщанська управа,
 |
Колишня міщанська управа. Казначейство |
а прокуратура здійснює нагляд над дотриманням законів в купецькому будинку 1910 року побудови в стилі модерн.
 |
Купецький будинок. 1910 р. Прокуратура |
На п’ять років старше будинок хлібного торговця Рабиновича, орнаментом схожим на синагогу.
 |
Будинок хліботорговця Рабиновича. 1905 р СБУ |
Тепер в ньому вирішуються питання по територіальну цілісність держави.
 |
Будинок хліботорговця Рабиновича. 1905 р СБУ |
Як же все встигав меценат Авксентій Шнурков, який відкрив в 1900 році першу міську лікарню!
 |
Перша міська лікарня. 1900 р Хірургічне відділення |
Будували тоді не тяп-ляп, тому що до сих пір будівля служить слов’янцям, і в ньому розташовується хірургічне відділення.
 |
Перша міська лікарня. 1900 р Хірургічне відділення |
Медична лабораторія займає приміщення колишньої церковно-парафіяльної школи при Всіхсвятському храмі, на жаль, вже зруйнованому.
 |
Колишня церковно-парафіяльна школа. 1870 р. Медична лабораторія |
Це одне з найстаріших міських будівель, якій вже півтора століття.
 |
Колишня церковно-парафіяльна школа. 1870 р. Медична лабораторія |
За нею знаходиться перше міське кладовище, похованням по 200 і більше років. Мені хотілося побачити склеп-каплицю Залеського, але входу на занедбаний цвинтар немає. Все навколо забудовано і територія заросла деревами і бур’янами. Мене дезорієнтували і на питання: «Де кладовище?» направили на чинне, куди я крокувала добрих два кілометри.
 |
Військовий меморіал на цвинтарі |
 |
Пам'ятник жертвам фашизму на цвинтарі |
Знайшла сторожа, який нічого ніколи ні про які склепи не чув. Повернулася на стартові позиції і за допомогою однієї чуйної жінки все-таки знайшла лаз на цвинтар.
 |
Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в. |
Саме тут в 1812 році була побудована Всіхсвятська церква, перше міська кам’яна будівля.
 |
Закритий і занедбаний цвинтар |
Тут поховання людей, які творили, визначали, формували напрямки розвитку Слов’янська. Тут покояться промисловці і купці Вейс, князі Шаховські, члени сім’ї мільйонера А. В. Шнуркова. Склепи і надгробки зруйновані.
Всюди валяються уламки пам’ятників, розбиті хрести.
Невже людям могли знадобитися чиїсь надгробні камені і плити? Куди вони зникли? Подекуди видно провали в могили. Це по-християнськи?
 |
Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в. |
Фамільний склеп-каплиця підприємця Залеського побудований в кінці 19 століття і від нього залишилися тільки стіни.
 |
Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в. |
Пілони, купол і декоративні прикраси розбиті.
 |
Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в. |
На фотографії німецького солдата зберігся зовнішній вигляд усипальниці. Нехай цей знімок буде повчанням невдячним нащадкам, в якому стані вона була в 1943 році після руйнівної війни.
 |
Склеп-каплиця Залеського 19 в. Фото 1943 року |
Незважаючи на статус пам’ятника архітектури з 1999 року, каплицю ніхто відновлювати не візьметься. Прибирання біля неї проводилося в 2012 році, мало характер одноразової акції та піару.
 |
Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в. |
По вулиці Поштовій я знайшла 2 будинки сільзаводчика Залеського в непоганому стані.
 |
Особняк Залеського. 19 ст. Стиль ренесанс. |
Хочеться сподіватися, що Вілла Марії все-таки буде реконструйована.
 |
Вілла Марії. 1905 р. |
Її в 1905 році побудував власник слов’янських заводів Успенський для коханої жінки.
 |
Вілла Марії. 1905 р. |
Навколо був розбитий парк з озером. До речі, назву і статус будівлі слов’янці не знають. На питання, де знаходиться такий пам’ятник архітектури, з вибаченням відповідали, що допомогти не можуть. Мені з болем хотілося їм розповісти про унікальний особняк в їхньому місті.
 |
Вілла Марії. 1905 р. |
Справа рук людських руйнування колишньої елітної чоловічої гімназії.
 |
Колишня чоловіча гімназія. 1910 р |
Будівля 1910 року в наш час була центром відпочинку слов’янців, але постраждала в 2014 році під час обстрілів.
 |
Колишня чоловіча гімназія. 1910 р |
Було бажання зайти в палаццо 19 століття, а тепер салон краси «Соло», але подумала, що навряд чи в середині залишилися ознаки купецького будинку Проскурякова.
 |
Будинок Проскурякова. 19 ст. Салон краси |
Інша його нерухомість знаходиться через дорогу, збереглася непогано, якщо не брати до уваги, що колись ренесансний будинок додумалися одягнути в модну «шубу».
 |
Будинок Проскурякова |
Мені залишилося знайти третій будинок риботорговця Проскурякова, який будував хороми для своїх чотирьох дітей. Вулиці в Слов’янську недавно перейменували і мені потрібно було поглянути на карті, де розташований провулок Вчительський.
Я присіла на повалений стовп,
 |
Повалений стовп на пров. Вчительському |
тому що в сквері не виявилося жодної лавочки, і навіть уявити не могла, що руїни панської садиби всього в 10 метрах від мене!
 |
Слов'янськ. Колишній будинок Проскурякова. Колишній будинок культури глухих |
Ще один пам’ятник архітектури мав аварійний стан.
 |
Колишній будинок Проскурякова. Колишній будинок культури глухих |
У недавньому минулому вогнище культури товариства глухих згасло.
В місті не стало людей, що погано чують? Або влада сліпа і глуха до їхніх проблем?
 |
Колишній будинок Проскурякова. Колишній будинок культури глухих |
Не пощастило і дому лікаря Титова, побудованому в 19 столітті в самому центрі Слов’янська на перетині Університетської та Вчительської.
 |
Будинок лікаря Титова. 19 ст. |
Тут же доктор вів прийом хворих.
 |
Будинок лікаря Титова. 19 ст. |
Від парадного входу з колонами нічого не залишилося і тепер ця руїна як більмо на оці, «ремонтувати не можна знести».
 |
Будинок лікаря Титова. 19 ст. |
У садиби, теперішнього медичного відділення, до революції 1917 року і націоналізації було 2 господаря — спочатку власник кондитерської фабрики Михайлівський, пізніше фарфоровий магнат Кузнєцов.
 |
Пам'ятник архітектури. Медичне відділення |
Багато будинків звертають увагу на себе, хоча і не перебувають на обліку і під охороною держави.
 |
Управління праці та соціального захисту |
 |
Спортивна школа |
Не знаю, що це за будова зі збереженим цегляним оздобленням вікон, але оголошення про відеоспостереження не зупиняють громадян засипати його сміттям.
У Слов’янську багато цікавих «сталинок».
 |
Школа-інтернат. 1965 р. |
 |
Будинок дитячої та юнацької творчості |
 |
Коледж НАУ. 1953 р |
 |
Вул. Шевченка, 9. 1956 р. |
 |
Вул. Шевченка, 9. 1956 р. |
Зі шпилем бачила тільки один з датою побудови — 1954.
 |
Будинок зі шпилем. 1954 р. |
 |
Будинок зі шпилем. 1954 р. |
Сучасні будинки побудовані теж з цегли.
Деякі вулиці зберегли свій провінційно-патріархальний дух.
 |
Вул. Поштова |
 |
Вул. Шевченка |
 |
Вул. Шевченка |
 |
Вул. Літературна. Храм новомучеників і сповідників Російських |
 |
Храм святого Духа |
 |
Вул. Торська |
Для прогулянки Слов’янськом потрібно знати, що дороги тут назвати дорогами складно.
 |
Вул. Свободи |
 |
Пров. Вчительський |
Немає ніяких ілюзій щодо того, що будуть відновлені занедбані пам’ятки історії та архітектури, але хоча б розповісти про ті, що залишились і зберегти їх слов’янці зобов’язані.
 |
Вул. Шевченка |
 |
Вул. Шевченка |
Славкурорт відомий своїми солоними озерами і цілющими грязями.
 |
Озеро Рапне |
Санаторії Слов’янська дуже популярні в Україні і в здравницях сформована лікувальна база з профільних захворювань жителів промислових регіонів.
 |
Озеро Рапне |
Відпочиваючі могли б більше дізнатися про Слов’янськ і його історію. На жодному історичному будинку, якому присвоєно статус пам’ятника, я не побачила відповідної таблички. Звідки ж самим городянам знати, що у них такі є перлинки?
Помітила ось такий вигляд відвертого вандалізму. Тепер вже практично канув в Лету один з видів декоративно-прикладного мистецтва — мозаїка. Як же піднялася рука розбабахати прекрасний витвір художників, щоб зробити благо для себе?
 |
Мозаїка на будинку культури |
В кінці своєї екскурсії по місту я встигла зайти в краєзнавчий музей, щоб дізнатися трохи більше про архітектурне надбання Слов’янська і історію по сусідству розташованої Вілли Марії.
 |
Краєзнавчий музей |
Працівники музею мене направили до відділу культури, мабуть тому, що сказати нічого і райдужної перспективи не передбачається. А що можуть розповісти чинуші, паперові кабінетчики, байдужість яких і призвела до руйнації культурного і історичного здобутку? Я бажаю слов’янцям уважніше відноситися до архітектурної спадщини міста.
 |
Сквер без жодної лавочки і пам'ятник Т. Г. Шевченку |
Пам’ятати про його засновників і творців, які визначили життєустрій славного града Слов’янська. І ще бажаю, щоб остов авіалайнера, непривабливого вигляду, що приземлився 40 років тому і розташований на похилих опорах в сквері під назвою «Мрія» не забрав вас знову в СРСР.
 |
Літак Як-40. 1987 р. |
Немає коментарів:
Дописати коментар