Слов'янськ. Повстати з руїн або руйнуватися надалі

Слов’янськ — місто-промисловець, залізничний вузол, курорт здивував мене кількістю красивих старовинних будівель і вже зруйнованих, що не підлягають відновленню.

Слов'янськ. Донецька область. Руїни арматурно-ізоляторного заводу

Арматурно-ізоляторний завод, створений в 1915 році на базі фарфорового виробництва (знаменитий фарфор Кузнєцова), — найстаріше в Україні підприємство, майже 100 років випускало ізолятори для електростанцій. Після Другої світової війни завод був відновлений і нарощував потужність. Зараз ніякої надії на відродження індустріального колоса не залишилося.

Слов'янськ. Донецька область. Руїни арматурно-ізоляторного заводу

Колишній горновий корпус, прекрасний зразок промислового зодчества, доживає останні дні.

Горновий корпус фаянсового заводу Кузнєцова і Ессена

Масивні стіни зведені з використанням різних видів кладки міцної червоної цегли.

Горновий корпус фаянсового заводу Кузнєцова і Ессена

Адміністративні будівлі, які ще довго могли б служити, сумно поблискують осколками розбитих шибок.

Слов'янськ. Колишні адміністративні будівлі АІЗу

Колишні адміністративні будівлі АІЗу

Яка красива і містка їдальня була у працівників заводу.

Колишня їдальня працівників АІЗу

Заповзятливі господарі незатребуваною продукцією АІЗу з заслужено присвоєним Знаком якості оформили садибні ділянки і квітники.

Незатребувана продукція АІЗу – ландшафтний декор

Креативно та добро не пропаде.

Незатребувана продукція АІЗу – ландшафтний декор

Службовий будинок залізничної станції Слов’янськ-Ветка, колишній вокзал станції Міська, побудований в 1900 році, історичний пам’ятник, вибитими вікнами не зяє, і це вже добре.

Службовий будинок залізничної станції Слов’янськ-Ветка. 1900 р

Слов’янськ, заснований в середині 17 століття, випробував підйом в розвитку на рубежі 19 і 20 століття, в період розквіту капіталізму.

Слов'янськ. Друкарня «Друкарський двір»

29 будівлям, спорудам того пікового для Слов’янська часу, присвоєно статус пам’яток архітектури місцевого значення.

Колишній міський банк

Деяким пощастило з нинішніми господарями.

Купецький будинок. 1910 р. Прокуратура

Кому буде належати Палац культури, колишні Дворянські збори, 1914 року побудови, зараз йдуть запеклі суперечки.

Колишнє Дворянське зібрання. 1914 р

Будинок по вул. Шевченко, 4 побудований в 1905 — 1911 роках промисловцем Олександровим.

Будинок Олександрова. 1911 р.

На першому поверсі шикарного будинку розташовувалися комерційні приміщення, а на другому — житлові.

Будинок Олександрова. 1911 р.

Шкода, що деталі декору неможливо розглянути через нав’язливу ​​рекламу.

Будинок Олександрова. 1911 р.

У внутрішньому дворі — колишні господарські будівлі і будинок прикажчика Христова, якого вважала кращим за чоловіка дружина Олександрова, купецька дочка.

Не важко здогадатися, що будинок став належати спритному прикажчику.

Будинок Олександрова. 1911 р.

Купецьке місто не могло обійтися без банків, і фінансову установу побудували в 1900 році.

Колишній міський банк. 1900 р.

Навчальні заклади в місті були дуже престижними. «Червона» (а була ще й «зелена») жіноча гімназія з колонами біля входу зберегла своє освітнє призначення, і тепер тут розташувався факультет початкових класів педагогічного університету.

 Колишня жіноча гімназія. Факультет ДДПУ

Меценат будівництва Дворянських зборів і інших важливих об’єктів в місті А. В. Шнурков в 1909 році відкрив Комерційне училище, де і продовжують сіяти розумне, добре, вічне.

Колишнє Комерційне училище. ЗОШ № 5. 1909 р

Казначейству дісталася колишня міщанська управа,

Колишня міщанська управа. Казначейство

а прокуратура здійснює нагляд над дотриманням законів в купецькому будинку 1910 року побудови в стилі модерн.

Купецький будинок. 1910 р. Прокуратура

На п’ять років старше будинок хлібного торговця Рабиновича, орнаментом схожим на синагогу.

Будинок хліботорговця Рабиновича. 1905 р СБУ

Тепер в ньому вирішуються питання по територіальну цілісність держави.

 Будинок хліботорговця Рабиновича. 1905 р СБУ

Як же все встигав меценат Авксентій Шнурков, який відкрив в 1900 році першу міську лікарню!

Перша міська лікарня. 1900 р Хірургічне відділення

Будували тоді не тяп-ляп, тому що до сих пір будівля служить слов’янцям, і в ньому розташовується хірургічне відділення.

Перша міська лікарня. 1900 р Хірургічне відділення

Медична лабораторія займає приміщення колишньої церковно-парафіяльної школи при Всіхсвятському храмі, на жаль, вже зруйнованому.

Колишня церковно-парафіяльна школа. 1870 р. Медична лабораторія

Це одне з найстаріших міських будівель, якій вже півтора століття.

Колишня церковно-парафіяльна школа. 1870 р. Медична лабораторія

За нею знаходиться перше міське кладовище, похованням по 200 і більше років. Мені хотілося побачити склеп-каплицю Залеського, але входу на занедбаний цвинтар немає. Все навколо забудовано і територія заросла деревами і бур’янами. Мене дезорієнтували і на питання: «Де кладовище?» направили на чинне, куди я крокувала добрих два кілометри.

Військовий меморіал на цвинтарі

Пам'ятник жертвам фашизму на цвинтарі

Знайшла сторожа, який нічого ніколи ні про які склепи не чув. Повернулася на стартові позиції і за допомогою однієї чуйної жінки все-таки знайшла лаз на цвинтар.

Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в.

Саме тут в 1812 році була побудована Всіхсвятська церква, перше міська кам’яна будівля.

Закритий і занедбаний цвинтар

Тут поховання людей, які творили, визначали, формували напрямки розвитку Слов’янська. Тут покояться промисловці і купці Вейс, князі Шаховські, члени сім’ї мільйонера А. В. Шнуркова. Склепи і надгробки зруйновані.

Всюди валяються уламки пам’ятників, розбиті хрести.

Невже людям могли знадобитися чиїсь надгробні камені і плити? Куди вони зникли? Подекуди видно провали в могили. Це по-християнськи?

Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в.

Фамільний склеп-каплиця підприємця Залеського побудований в кінці 19 століття і від нього залишилися тільки стіни.

 Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в.

Пілони, купол і декоративні прикраси розбиті.

Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в.

На фотографії німецького солдата зберігся зовнішній вигляд усипальниці. Нехай цей знімок буде повчанням невдячним нащадкам, в якому стані вона була в 1943 році після руйнівної війни.

 Склеп-каплиця Залеського 19 в. Фото 1943 року

Незважаючи на статус пам’ятника архітектури з 1999 року, каплицю ніхто відновлювати не візьметься. Прибирання біля неї проводилося в 2012 році, мало характер одноразової акції та піару.

Закритий і занедбаний цвинтар. Склеп-каплиця Залеського 19 в.

По вулиці Поштовій я знайшла 2 будинки сільзаводчика Залеського в непоганому стані.

Особняк Залеського. 19 ст. Стиль ренесанс.

Хочеться сподіватися, що Вілла Марії все-таки буде реконструйована.

 Вілла Марії. 1905 р.

Її в 1905 році побудував власник слов’янських заводів Успенський для коханої жінки.

Вілла Марії. 1905 р.

Навколо був розбитий парк з озером. До речі, назву і статус будівлі слов’янці не знають. На питання, де знаходиться такий пам’ятник архітектури, з вибаченням відповідали, що допомогти не можуть. Мені з болем хотілося їм розповісти про унікальний особняк в їхньому місті.

 Вілла Марії. 1905 р.

Справа рук людських руйнування колишньої елітної чоловічої гімназії.

Колишня чоловіча гімназія. 1910 р

Будівля 1910 року в наш час була центром відпочинку слов’янців, але постраждала в 2014 році під час обстрілів.

Колишня чоловіча гімназія. 1910 р

Було бажання зайти в палаццо 19 століття, а тепер салон краси «Соло», але подумала, що навряд чи в середині залишилися ознаки купецького будинку Проскурякова.

Будинок Проскурякова. 19 ст. Салон краси

Інша його нерухомість знаходиться через дорогу, збереглася непогано, якщо не брати до уваги, що колись ренесансний будинок додумалися одягнути в модну «шубу».

Будинок Проскурякова

Мені залишилося знайти третій будинок риботорговця Проскурякова, який будував хороми для своїх чотирьох дітей. Вулиці в Слов’янську недавно перейменували і мені потрібно було поглянути на карті, де розташований провулок Вчительський.

Я присіла на повалений стовп,

Повалений стовп на пров. Вчительському

тому що в сквері не виявилося жодної лавочки, і навіть уявити не могла, що руїни панської садиби всього в 10 метрах від мене!

Слов'янськ. Колишній будинок Проскурякова. Колишній будинок культури глухих

Ще один пам’ятник архітектури мав аварійний стан.

Колишній будинок Проскурякова. Колишній будинок культури глухих

У недавньому минулому вогнище культури товариства глухих згасло.

В місті не стало людей, що погано чують? Або влада сліпа і глуха до їхніх проблем?

Колишній будинок Проскурякова. Колишній будинок культури глухих

Не пощастило і дому лікаря Титова, побудованому в 19 столітті в самому центрі Слов’янська на перетині Університетської та Вчительської.

Будинок лікаря Титова. 19 ст.

Тут же доктор вів прийом хворих.

Будинок лікаря Титова. 19 ст.

Від парадного входу з колонами нічого не залишилося і тепер ця руїна як більмо на оці, «ремонтувати не можна знести».

Будинок лікаря Титова. 19 ст.

У садиби, теперішнього медичного відділення, до революції 1917 року і націоналізації було 2 господаря — спочатку власник кондитерської фабрики Михайлівський, пізніше фарфоровий магнат Кузнєцов.

 Пам'ятник архітектури. Медичне відділення

Багато будинків звертають увагу на себе, хоча і не перебувають на обліку і під охороною держави.

Управління праці та соціального захисту

 Спортивна школа

Не знаю, що це за будова зі збереженим цегляним оздобленням вікон, але оголошення про відеоспостереження не зупиняють громадян засипати його сміттям.

У Слов’янську багато цікавих «сталинок».

 Школа-інтернат. 1965 р.

Будинок дитячої та юнацької творчості

 Коледж НАУ. 1953 р

Вул. Шевченка, 9. 1956 р.

 Вул. Шевченка, 9. 1956 р.

Зі шпилем бачила тільки один з датою побудови — 1954.

Будинок зі шпилем. 1954 р.

Будинок зі шпилем. 1954 р.

Сучасні будинки побудовані теж з цегли.

Деякі вулиці зберегли свій провінційно-патріархальний дух.

Вул. Поштова

Вул. Шевченка

Вул. Шевченка

Вул. Літературна. Храм новомучеників і сповідників Російських

Храм святого Духа

 Вул. Торська

Для прогулянки Слов’янськом потрібно знати, що дороги тут назвати дорогами складно.

Вул. Свободи

Пров. Вчительський

Немає ніяких ілюзій щодо того, що будуть відновлені занедбані пам’ятки історії та архітектури, але хоча б розповісти про ті, що залишились і зберегти їх слов’янці зобов’язані.

Вул. Шевченка

Вул. Шевченка

Славкурорт відомий своїми солоними озерами і цілющими грязями.

Озеро Рапне

Санаторії Слов’янська дуже популярні в Україні і в здравницях сформована лікувальна база з профільних захворювань жителів промислових регіонів.

Озеро Рапне

Відпочиваючі могли б більше дізнатися про Слов’янськ і його історію. На жодному історичному будинку, якому присвоєно статус пам’ятника, я не побачила відповідної таблички. Звідки ж самим городянам знати, що у них такі є перлинки?

Помітила ось такий вигляд відвертого вандалізму. Тепер вже практично канув в Лету один з видів декоративно-прикладного мистецтва — мозаїка. Як же піднялася рука розбабахати прекрасний витвір художників, щоб зробити благо для себе?

Мозаїка на будинку культури

В кінці своєї екскурсії по місту я встигла зайти в краєзнавчий музей, щоб дізнатися трохи більше про архітектурне надбання Слов’янська і історію по сусідству розташованої Вілли Марії.

 Краєзнавчий музей

Працівники музею мене направили до відділу культури, мабуть тому, що сказати нічого і райдужної перспективи не передбачається. А що можуть розповісти чинуші, паперові кабінетчики, байдужість яких і призвела до руйнації культурного і історичного здобутку? Я бажаю слов’янцям уважніше відноситися до архітектурної спадщини міста.

Сквер без жодної лавочки і пам'ятник Т. Г. Шевченку

Пам’ятати про його засновників і творців, які визначили життєустрій славного града Слов’янська. І ще бажаю, щоб остов авіалайнера, непривабливого вигляду, що приземлився 40 років тому і розташований на похилих опорах в сквері під назвою «Мрія» не забрав вас знову в СРСР.

Літак Як-40. 1987 р.