Скажу відразу, мені Миколаїв сподобався, але дифірамби співати не буду, опишу свою прогулянку містом березневим сонячним днем без прикрас.
Міська рада
Як філософськи висловився мандрівник Григорій Сковорода: «Всякому городу нрав і права, всяка імєєт свой ум голова».
Інгульський міст
У кожному місті свої традиції, особливості та атмосфера.
Місце злиття Інгула і Південного Бугу
Я намагаюся бачити позитивні сторони, але в Миколаєві моя подорож почалася з негативу. Залізничний вокзал, на який я прибула поїздом Дніпро — Одеса, вразив своєю занедбаністю. Електричних розеток в залі очікування кілька, це для туриста дуже добре для підзарядки гаджетів. Однак, підступитися до них неможливо. Як ні в якому іншому місті, всі крісла для пасажирів, які очікують прибуття поїзда, окупували люди без певного місця проживання, до яких, очевидно, ставлення лояльне. Але не може вокзал, а з нього завжди починається будь-яке місто, бути притулком для бездомних!
Проспект Центральний
Початок шостого, я ледь дочекалася світанку і першого тролейбуса.
Свято-Симеонівський собор. УПЦ МП
Знайомство з містом в громадському транспорті не для мене, але було ще темнувато і прохолодно. Я проїхала по проспектах Миру і Центральному, які забудовані багатоповерхівками в період розквіту кораблебудування в Миколаєві.
Судноремонтний завод «Металіст»
Тут отримували квартири працівники найбільших суднобудівних заводів, зі стапелів яких сходили і бойові, і китобійні судна. У причорноморських степах спускалися на воду великогабаритні кораблі. На жаль, через 200 років після свого заснування місто корабелів втратило свою колишню славу на цьому терені.
Завод «Екватор»
Університет кораблебудування імені адмірала Макарова є провідним навчальним закладом в Україні та готує фахівців для суднобудування, що вселяє надію на відродження і затребуваність цієї галузі в народному господарстві.
Університет кораблебудування імені адмірала Макарова
Миколаїв розташований на півострові і не на морських берегах, але морський торговельний порт, пов’язаний з Чорним морем Дніпро-Бузьким лиманом, у нього є. Про корабельну тему нагадують якоря, що часто зустрічаються.
Якір біля Центрального стадіону
Якір на Флотському бульварі
Незважаючи на ранню годину, біля стадіону я побачила кілька бігунів, що додало мені бадьорості і гарного настрою, і я теж вийшла на стартові позиції.
Центральний стадіон
Футбол городяни люблять, і в честь першого матчу, що відбувся в 1908 році з англійською командою, встановлено пам’ятний знак.
Пам'ятний знак на честь першого футбольного матчу в 1908 році
Одним із символів міста є геніальна інженерна споруда Шухова — 32-метрова водонапірна вежа, введена в експлуатацію в 1907 році.
Водонапірна вежа інженера Шухова
Історична і архітектурна спадщина Миколаєва дуже значна.
Колишній купецький будинок на Центральному проспекті
Колишній купецький будинок на Центральному проспекті
Банк
Примітних будинків в місті величезна кількість, і всі вони мають індивідуальні проекти.
БТІ
Пожежна охорона. На фасаді встановлено меморіальну дошку засновнику пожежної частини бранмейстеру М. М. Свіжинському
Військомат. На фасаді встановлено меморіальну дошку Т. Г. Шевченку
Напис на стіні залишився з часів Другої світової війни
Нехай не всі мають статус пам’ятника, але не звернути увагу на зовнішню красу просто неможливо.
Будівля 1912 року. Колишній палац піонерів імені В. І. Леніна
Банк
Навіть ці прості будиночки на собі затримують погляд.
Будинок 1896 року
Миколаїв — дуже зелене місто.
Щоб розглянути шедеври кам’яного зодчества, потрібно знайти час, коли немає листя.
На жаль, старий фонд занепадає і потребує реставрації.
Чудово, що збереглися парадні, дашки і арки над воротами, характерні для південних міст.
В особняках середини 19 століття, прикрашеними пілястрами і колонами, зараз навчаються юні художники і скульптори.
Художня школа. Будинок з Меркурієм
Будинок з Меркурієм
А як псують фасади всюдисуща реклама та сучасні нововведення, які спотворюють картину тихого міста.
Вулиці сплановані паралельно і перпендикулярно одна одній, так що заблукати важко.
Вулиця Садова
В історичному центрі в різний час жили і працювали дуже відомі люди. Цей будинок в 1792 — 1794 роках побудував на власні кошти військовий і державний діяч, засновник Одеси Йосип Дерибас.
Будинок Дерибаса
А в цьому — видатний учений, основоположник ракетної аеродинаміки, блакитної крові аристократ К. І. Константинов винаходив бойові ракети.
Будинок, де працював Константинов
Давно відшуміли бали в Будинку офіцерів, а до революції — Офіцерському зібранні.
У Миколаєві я нарахувала 9 музеїв. Музей судноплавства і флоту знаходиться в колишній Резиденції командувача флотом, побудованої в 19 столітті в стилі класицизм.
Музей судноплавства і флоту
Біля входу, як на параді, — прославлені флотоводці.
Пам'ятник адміралу Ф. Ф. Белінсгаузен
Пам'ятник адміралу М. П. Лазарєву
Пам'ятник адміралу Ф. Ф. Ушакову
Пам'ятник адміралу П. С. Нахімову
Пам'ятник віце-адміралу П. О. Корнілову
Пам'ятник адміралу Г. І. Бутакову
Краєзнавчий музей розташувався в колишніх флотських казармах і є сховищем рідкісних експонатів і старожитностей, початок збору яких поклав М. Л. Фалєєв (1730 — 1792), засновник міста і соратник Григорія Потьомкіна.
Краєзнавчий музей. Колишні флотські казарми
Пам'ятник М. Л. Фалєєву – засновнику міста
Князю Таврійському пам’ятник встановлено біля Адміралтейства.
Адміралтейство
Адміралтейство
Адміралтейство. Пам'ятник Григорію Потьомкіну
У місті кілька храмів різних конфесій.
Церква святого Миколая. 2005 р. УПЦ МП
Собор Пресвятої Богородиці. УПЦ МП. Закладений в 1799 р.
Собор ікони Касперовської Божої Матері. 1908 р.
Костел святого Йосипа. 1896 р
Костел святого Йосипа. 1896 р
Синагога
Колишня синагога. Пізніше будинок культури медпрацівників
Тепер ложка дьогтю. Коли фотофіксіровала цей будинок, на мене буквально накинулася дама з собачкою.
Песик просто виляв хвостом, а його господиня ледь не покусала мене за те, що я без дозволу фотографую приватну власність. Я їй пообіцяла, що нічого їй не загрожує, а краще б прибрала сліди перебування на газоні свого вихованця. Взагалі бродячих чотирилапих мені зустрілося багато і дуже багато. А вже слідів ... На Флотському бульварі, що є пам’ятником садово-паркового мистецтва, городяни вигулюють своїх улюбленців і не знають, що парки і клумби не призначені бути туалетом для тварин.
Зелених і паркових зон в місті дуже багато.
Флотський бульвар. Шаховий клуб
Флотський бульвар. Гармата
Флотський бульвар. Ротонда. Майданчик для оркестрів
У парку Афганців на алеї бойової слави демонструється бойова техніка.
Я бажаю, щоб вона служила тільки експонатами, а наші військовослужбовці скоріше повернулися в свої будинки.
Парк Афганців
Одним з улюблених місць відпочинку миколаївців можна вважати Каштановий сквер з центральною скульптурою святому Миколаю Чудотворцю, покровителю мореплавців і мандрівників.
Пам'ятник св. Миколаю
Я присіла на лавочку, щоб зорієнтуватися по карті для подальшої екскурсії. Поруч сиділи чоловіки, ведучи розмови на злобу дня і лаючи владу всіх рівнів. При цьому вони лузали насіння, вкриваючи рясно лушпинням весь простір в радіусі двох метрів. Просте запитання, чи знають вони, як це називається, повалило любителів олійної культури в заціпеніння, як в грі «Море хвилюється „три “, на місці фігура замри!» Продовжуючи тему про пам’ятники, можу сказати, що в місті їх кілька десятків.
Пам'ятник героям 1812 року
Пам'ятник героям десанту Ольшанського
Пам'ятник адміралу С. О. Макарову
Пам'ятник Гнату Шевченку
Авторами сучасних творінь є миколаївські скульптори Володимир і Юрій Макушини. Олександр Сергійович зображений мрійливим високим красенем, який дивиться на водні простори Інгулу.
Пам'ятник О. С. Пушкіну
Навколишні паркани і трансформаторну підстанцію розфарбували сценами на теми пушкініани.
Сквер Пушкіна
До речі, трансформаторні електропідстанції мені потрапляли на очі дуже часто.
Трансформаторна підстанція
Звичайне радіо на стовпі транслювало музичні передачі.
Радіо на стовпі
У місті 3 театра. Російський драматичний театр побудований в 1881 році.
Російський драматичний театр
Театральна трупа — одночасно вважається найстарішим в Україні колективом і найбільш перспективним молодим складом.
Російський драматичний театр
Російський драматичний театр
Пляж «Стрілка», де Інгул впадає в Південний Буг, навіть в березні назвати безлюдним не можна.
Для півмільйонного населення це місце відпочинку потребує подальшого впорядкування.
Пляж «Стрілка»
Дуже мені сподобалася прогулянка по мостам. Понтонний пішохідний міст з’єднує два райони міста і призначений для романтичних прогулянок.
Понтонний пішохідний міст
Правда, іноді понтони занурюються у воду, і тоді можна зробити екстремальну ходу по переправі.
Понтонний пішохідний міст
Глибина Інгулу в цьому місці сягає місцями до 18 метрів. Інгульський розвідний міст довжиною без підходів 472 метрів грає важливу роль в життєдіяльності городян.
Інгульський міст
Його перила прикрашені декоративними вставками.
Інгульський міст
Це тільки половина того, що я побачила за один день в Миколаєві, і я впевнена, що не побачила ще більше цікавого і пізнавального.
Інгульський міст
Для приїжджих важливо знати, що в місті два залізничних вокзали, але пасажирським служить один. Я цього не знала, але переконалася, що не всі миколаївці обізнані про це. У першому випадку на питання: «Яким транспортом можна доїхати до залізничного вокзалу?» дві дами байдуже махнули мені рукою в бік трамвайної зупинки. До цього я тільки чула подібні історії про міфічні випадки в Західній Україні, що нібито там не відповідають на питання російською мовою. У другому випадку порадили доїхати 2 зупинки на трамваї. Я ще й подумала, невже я стільки пройшла, що вокзал поруч опинився? Вокзал я побачила закритим на всі затвори, стара будівля, але навіть зараз він виглядає набагато симпатичніше чинного.
Залізничний вокзал станції Миколаїв–Вантажний
Залізничний вокзал станції Миколаїв–Вантажний
Тут навіть немає пасажирських платформ. На щастя, ще залишалося 20 хвилин часу до приходу поїзда Одеса — Дніпро, плюс стоянка поїзда на станції 20 хвилин і мені вистачило часу переїхати в інший район міста. Незважаючи на деякі не позитивні моменти, я задоволена, що познайомилася з Миколаєвом.
Миколаїв. Інгул
Звичайно, мені зустрілися і доброзичливі городяни, усміхнені і привітні. Я всім бажаю миру і добра, а місту — відродження і процвітання. Особливо хочеться побажати милим дівчаткам, попутницям в трамваї, щоб вони завжди знали, що вони найкрасивіші.
Немає коментарів:
Дописати коментар