середа, 6 вересня 2017 р.

Верхні Гаї

У Верхні Гаї Дрогобицького району Львівської області я поїхала побачити дерев’яну церкву Пресвятої Трійці.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Трійці. 1910 р.
Верхні Гаї. Церква Пресвятої Трійці. 1910 р.

Археологічні знахідки свідчать, що люди тут селилися ще за часів первісно-общинного ладу. Пізніше місцевість належала до Галицького та Галицько-Волинського князівства. Письмова згадка про село датується 1409 роком, коли польський король Владислав II Ягайло подарував землі Станіславу Коритко.

Верхні Гаї. Дрогобицький район. Львівська область
Верхні Гаї. Дрогобицький район. Львівська область
Католицької громади зараз в селі немає і колишній костел, освячений на честь дуже шанованої Матері Божої Неустанної Помочі, належить греко-католикам.

Верхні Гаї. Церква Матері Божої Неустанної Помочі. Колишній костел
 Церква Матері Божої Неустанної Помочі. Колишній костел

Верхні Гаї. Церква Матері Божої Неустанної Помочі. Колишній костел
Церква Матері Божої Неустанної Помочі. Колишній костел
У селі виявилося абсолютне безлюддя, запитати нема в кого, як краще йти. Можна довгою вулицею, а можна за скороченим шляхом, зрізуючи кут, що я завжди і роблю. Цей район села називається Потік. Видно не випадково, так як мені довелося переходити річку Лютичину, а може бути це потічок називається Лютичинка. Восени це невеличкий струмок, через який перекинуто дошки і камені. А бережки слизькі і круті, які заросли високою травою. Напевно, мало хто тут ходить, бо потім я пробиралася без стежки скрізь хащі.

Невдовзі вийшла на дорогу, метрів через 600 побачила церкву. Звідси відкривався чудовий вид, можна було помилуватися околицями і лінією горизонту, яка плавно переходила в темно-синьо-зелену смугу, а Карпатські гори здавались близькими.

Верхні Гаї. Вулиця Шкільна
Верхні Гаї. Вулиця Шкільна
Погляд охоплює лісові масиви Прикарпаття, яких вже торкнувся жовтневий морозець. Недарма це село названо Верхні Гаї, а ще є Нижні Гаї, тому що розташоване нижче за течією Лютичини. Не кожне місто має свій герб і прапор. На гербі і прапорі села — стилістичне зображення дубів, ялин і пшеничних колосків.

Верхні Гаї. Герб села
Верхні Гаї. Герб села

Верхні Гаї. Прапор села
Верхні Гаї. Прапор села
Біля входу в храм стояв велосипед і мені назустріч вийшов чоловік, у якого я запитала, чи можна увійти?

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Богородиці. 1990 р.
Церква Пресвятої Богородиці. 1990 р.
«Звичайно можна! Заходьте, пані!» — відкрив переді мною двері селянин. Він мені розповів про церкву, освячену в 1990 році на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Богородиці. 1990 р.
Церква Пресвятої Богородиці. 1990 р.
Православних прихожан в селі небагато, та й взагалі жителів не додається, все в місто їдуть.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Богородиці. 1990 р.
Церква Пресвятої Богородиці. 1990 р.
Населення близько тисячі чоловік. У великому місті — це три будинки, а у Верхніх Гаях — 320.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Богородиці. 1990 р.
 Церква Пресвятої Богородиці. 1990 р.
Наступна зупинка була біля сільської школи, оточеної фруктовим садом. На деревах ще червоніли останні яблучка. У місті їх би вже давно обірвали, а у сільської дітвори і вдома гілки ломляться.

Верхні Гаї. Школа. Сад
Школа. Сад
На даху старої школи, в якій знаходяться майстерні для уроків праці і їдальня, робочі ремонтували покрівлю, готувалися до зими. На фасаді збереглися цифри «1935».

Верхні Гаї. Стара довоєнна школа. 1935 р.
 Стара довоєнна школа. 1935 р.
До початку Другої світової війни село входило до складу гміни Нойдорф з центром села Нойдорф, тепер це Нове Село. Типовий сільський центр — сільрада, народний дім, амбулаторія, магазинчики. В Верхніх Гаях самодіяльність не затихла, діють гуртки.

Верхні Гаї. Сільська рада
Верхні Гаї. Сільська рада
А в будівлі сільради є бібліотека з безкоштовним інтернетом, про це сказано в оголошенні. Біля будівлі адміністрації селяни встановили в 2009 році скромний пам’ятний знак до 600-річчя села.

Верхні Гаї. Пам'ятний знак до 600-річчя села
Пам'ятний знак до 600-річчя села
Пройшовши ще 300 метрів Садовою вулицею, я, нарешті, побачила дерев’яну церкву Пресвятої Трійці.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Трійці. 1910 р.
Церква Пресвятої Трійці. 1910 р.
Вперше церква згадується в 1589 році, ймовірно, їй виповнилася не одна сотня років, коли на її місці в 1910 році побудували діючу. За радянських часів святиня була закрита близько 30 років, в ній розташовувався музей села.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Трійці до ремонту. 1910 р.
Церква Пресвятої Трійці до ремонту. 1910 р.
До 100-річчя храму парафіяни грунтовно підготувалися, вкрили його і дзвіницю вагонкою і металевими куполами.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Трійці. Дзвіниця. 1910 р.
Церква Пресвятої Трійці. Дзвіниця. 1910 р.
Розчистили територію, повирубували дерева. Євромодна причепурена церква відзначила віковий ювілей.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Трійці. Пам'ятна табличка
 Церква Пресвятої Трійці. Пам'ятна табличка
На мій жаль, я не змогла зайти на церковне подвір’я, хвіртка на новому кованому паркані була міцно закрита, що дуже рідко буває. Обійти територію церкви теж неможливо, так як дуже близько з усіх боків знаходяться сільські садиби. Через огорожу я сфотографувала храм і символічну могилу Борцям за волю України з хрестом.

Верхні Гаї. Церква Пресвятої Трійці. Символічна могила Борцям за волю України
Символічна могила Борцям за волю України. Березовий хрест
Трохи розчарована, я пішла в центр шукати автобусну зупинку. Південною околицею села проходить залізниця, є станція, зупиняються приміські поїзди, що прямують до Стрия, Львова, Дрогобича, Самбора.

Верхні Гаї. Залізнична станція. Вокзал
Залізнична станція. Вокзал
Автобус не змусив себе довго чекати. Я побачила ще одне прикарпатське село, познайомилася з його історією, а враженнями ділюся з вами.

Немає коментарів:

Дописати коментар