Карпатське село в місті Лева. Шевченківський гай

Культурна столиця України, наш улюблений Львів, багатий архітектурною спадщиною і національними традиціями, відомий театрами, храмами, парками, кав’ярнями, ніколи не перестане дивувати шедеврами монументального мистецтва. Місто 3 тисяч левів в камені і металі, розкиданих по всій окрузі, затаїв у собі ще один перл народного будівництва.

Львів. Музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького

Недалеко від центру з бароковими та ренесансними кам’яницями в колоритному куточку на лісистих пагорбах розташувалися дерев’яні пам’ятки архітектури, які перемістилися в столицю Галичини з інших регіонів Західної України.

Львів. Шевченківський гай. Карпатська хата

Музей народної архітектури та побуту заснований в 1920-х роках мистецтвознавцем І. С. Свєнціцьким і відкритий в 1971 році.

На території площею 36 гектарів представлені збережені зразки дерев’яного зодчества Гуцульщини, Лемківщини, Бойківщини, Полісся, Поділля, Волині, Буковини, Покуття, Рівнинного Закарпаття, Львівщини.

Скансен налічує понад 22 тисяч експонатів і 124 пам’ятників архітектури.

Кожне село в мініатюрі займає в етно-парку свій мальовничий куточок, і подорож з однієї зони в іншу перетворюється в захоплюючу й пізнавальну прогулянку.

Пастуша стая

Неофіційно музей називають на честь національного поета Шевченківським гаєм.

Львівський скансен зібрав найбільшу кількість сакральних споруд серед світових музеїв просто неба, і в усіх храмах проводяться богослужіння. Першовідкривачем музею вважається церква святого Миколая з села Кривки Львівської області 1761 року побудови. Зі збільшенням кількості віруючих селяни хотіли розібрати стару молитовню і на її місці побудувати нову. За клопотанням митрополита Андрея Шептицького та його брата Климентія Шептицького, ім’я якого носить музей, святиню розібрали і в 1930 році на возах привезли до Львова.

Церква святих Володимира і Ольги зведена в 1992 році в пам’ять об’єднання Лемківщини з Київською Руссю. Храм є копією церкви святих Косьми і Даміана з польського села Котань, в якому до депортації 1945 роки жили і молилися українці.

З 1969 року з села Клокучки прибула Троїцька церква, що датується 1 774 роком. Колишній єпархіальний собор складений з трьох дубових зрубів різної величини і конструкцій.

Цвинтарна каплиця в селі Ялинкувате Сколівського району Львівської області складена з колод зруйнованої під час буревію церкви 1752 року.

У XIX столітті школи будувалися на громадські гроші з місцевих будівельних матеріалів. Початковий навчальний заклад в селі Бусовисько Старосамбірського району Львівської області складається з двох половин — класної кімнати і житлового приміщення для вчителя. Учні піднімалися по ґанку, входячи сільський храм науки, а на даху про початок занять сповіщав шкільний дзвінок.

У музеї можна зайти в кожен будинок, оглянути інтер’єри помешкань, помилуватися розписом і роздивитися святі образи, рушники, посуд. Збережені речі відтворюють атмосферу того часу, коли в них проживали господарі.

Бойки — етнографічна група, що займалася землеробством, обробкою деревини та льону. У будинках бойків розміщувалися під одним дахом житлові і господарські приміщення. Домівка прикрашалася галереєю, щось на зразок веранди, і арочними дверима.

Хата з села Мшанець Старосамбірського району Львівської області демонструє зразок найпростішого житла замкнутого типу початку XX століття.

У так званій «довгій хаті», критою соломою і дошками, є все, що потрібно для житла і ведення господарства — сіни, хата, сарай, комора, столярна, стайня.

Основними видами діяльності для жителів Рівнинного Закарпаття були землеробство, тваринництво і садівництво.

Житло та господарські будівлі у закарпатців об’єднані і обгороджені. Хату в селі Зарічеве Перечинського району Закарпатської області побудував М. Пекар. Майстер відновив її ​​в 1973 році для експозиції.

Село Визниця Мукачівського району Закарпатської області демонструє хату 1860 року.

Садиба села Крайниково Хустського району Закарпатської області складається з хати, комори, колодязя, млина.

Українське село починається з пасіки, а бджільництвом жителі Карпат займалися здавна.

На території скансену можна побачити, якими були в селах Західної України водяні і вітряні млини, сукновальня, кузня, тартак, олійниця, колодязі.

У селі Трійця Снятинського району Івано-Франківської області побудовану в 1895 році хату обробили глиною і побілили.

Садиба заможного господаря з села Вербовець Косівського району Івано-Франківської області оформлена за характерними традиціями Гуцульщини. Експонатами скансену служать колишні свинарник, клуня, сарай, а в будинку зібрана колекція фаянсового посуду і домотканного одягу.

Всі споруди домоволодіння з села Бережонка Вижницького району Чернівецької області огороджено парканом. Предмети побуту, сільськогосподарський інвентар, інструменти, колодязь, клітки з кроликами і курми відтворюють атмосферу справжнього буковинського села.

На території музею постійно проводяться різні фольклорні фестивалі та ярмарки, гаївки та вертепи, незвичайні вистави і майстер-класи. Тільки в Шевченківському гаю можна навчитися грати на старовинних музичних інструментах, варити мило, збивати масло, розписати вітражі, спекти хліб в печі і багатьом іншим ремеслам.

Рельєф етнографічного парку має схожість з рельєфом гірських сіл.

Круті спуски і кам’янисті підйоми, лісові хащі і блакитне дзеркало лісового озера, спів птахів і запах хвої нагадують екскурсії на Мертве озеро та скелі Довбуша в самому серці Карпат.

Але цей світ, в якому жили наші прадіди, розміщується в центральній частині нашого прекрасного Львова.

Львів. Музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького. Черешня

Адреса музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького: Львів, вул. Чернеча Гора, 1. Час роботи: 10: 00-18: 00. Вихідний — понеділок.

Перекусити можна в кафе на території скансену або в численних кафе Львова.

Координати: 49°50’43"N 24°4’12"E