середа, 1 лютого 2017 р.

Підгорецькі метаморфози

Коли згадують Підгорецький палац, часто думають про замок в Бродівському районі. Але в Стрийському районі теж є Підгірці зі своєю перлинкою.

Підгірці Стрийського району. Палац Яблоновського-Бруницького

Село знаходиться в десяти кілометрах від райцентру, і я свою подорож почала з дорожньої розв’язки на Стрийському повороті з заходом в село Слобідку.

Стрий. Стела з зображенням герба на дорожній розв'язці
 Стела з зображенням герба Стрия на дорожній розв'язці
Слобідка. Придорожній хрест
Слобідка. Придорожній хрест
У Слобідці жителів близько тисячі чоловік, а магазини будували величезні.

Слобідка. Колишній меблевий магазин

Є своя бібліотека з красивою назвою «народна світлиця».

Слобідка. Бібліотека

Православна церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована в 1905 році і знаходиться над самою дорогою.

Слобідка. Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1905 р.

Відкривши хвіртку, я опинилася відразу на ганку закритого храму.

Слобідка. Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1905 р.

Зробивши кілька кроків, я зупинилася, почувши грубий окрик: «І що вам там потрібно?» Чоловік, який проїжджав повз на велосипеді, представився старостою громади. В його голосі чулися начальницькі нотки і малося на увазі «що ти там забула?» Я спробувала пояснити, що прийшла побачити дерев’яну церкву. Так як священика немає, то нехай він, як староста, дозволить мені сфотографувати святиню. Хіба не можна по велінню душі зайти на церковне подвір’я? У всьому світі люди вільно фотографують храми.

Слобідка. Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1905 р. Дзвіниця

Ні, прихожанин наполягав на моєму видворенні з території храму. За всю історію моїх поїздок це єдиний випадок нерозуміння з боку місцевого населення. Щоб побачити греко-католицьку церкву, освячену теж на честь Різдва Пресвятої Богородиці, яка поблискувала новими куполами, я вже не наближалася до неї, а сфотографувала за огорожею.

Слобідка. Церква Різдва Пресвятої Богородиці. УГКЦ

З трохи зіпсованим настроєм і попрощавшись з негостинною Слобідкою,

Слобідка. Будинок біля траси
Слобідка. Будинок біля траси
я попрямувала в Підгірці.

Слобідка Стрийського району


Але це приказка, казка буде попереду.

По трасі проїжджав автобус в Дашаву, підхопив мене і мій мінорний настрій відразу зник. У цей день в школах був останній дзвоник, і мені всюди зустрічалися одягнені в національні костюми діти, їх батьки та вчителі. В автобусі їхало багато дітвори, мені відразу поступилися місцем. Дорослі дівчинки були в святкових сукнях. Виявляється, вони випускниці Підгорецької школи-інтернату, і дзвоник для них — добре напуття в щасливе майбутнє. Я запитала у них про вибір професії, чи важко визначитися з навчальним закладом. Дуже красива дівчинка на ім’я Юлія відповіла, що далі навчатися подруги будуть в Стрию, адже, де народився, там і пригодився.

Вийшовши на зупинці поряд з покажчиком «Підгорецький маєток», я пройшла через відкриту хвіртку на прохідній, що охоронялася тільки двома скульптурами левів.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Я розглядала будівлі, міркуючи, який же з них палац.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»


Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Вся територія буквально палала різними кольорами квітів і екзотичних рослин.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Через загату на струмку перекинуті оригінальні містки,

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

а в рукотворній водоймі живе справжня царівна.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»


Таких прикрас з лози мені ще не доводилося бачити.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Фонтан «Дівчина з глечиком» не працював, зате годинник показував точний час.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

На одній з клумб чоловік пересаджував квіти, і я підійшла до нього, щоб дізнатися, що тут взагалі знаходиться.
Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Василь розповів, що всі ці споруди — колишня колгоспна тракторна бригада.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

З розвалом організації сільськогосподарської праці будівлі приходили в занепад, поки ініціативні люди не привели все в порядок і відкрили в колишніх складах і автомайстернях готельно-ресторанний комплекс.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Дуже популярний в окрузі цей заклад.

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Я заглянула в ресторан. Ну хіба можна припустити, що в цьому приміщенні була колгоспна лісопильня?

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»

Підгірці. Готельно-ресторанний комплекс «Підгорецький маєток»



Вся ця казка була схожа на літню королівську резиденцію. Але де ж зимова? До справжнього палацу мені потрібно було пройти 250 метрів і його вигляд викликав зовсім протилежні почуття.

Підгірці. Палац Яблоновського-Бруницького

Чертог був перебудований в кінці 19 століття з оборонного замку, який в 17 столітті подарував король Ян Собеський своєму рятівнику в битві з турками угорському шляхтичу Печару. Останній власник барон Бруницький прибудував два крила і кутові вежі.

Підгірці. Палац Яблоновського-Бруницького

Як і в кожному замку, тут теж було підземне сполучення із зовнішнім світом. Досить високі, що може проїхати карета, потаємні ходи виходили на поверхню через 3 кілометри в селі Стрілків.

Підгірці. Палац Яблоновського-Бруницького

З водонапірної вежі подавалася вода на поверхи. Був ліфт. Палац славився своїм вишуканим убранням. У салоні стелею служив величезний акваріум. Під час Першої світової війни палац постраждав, але до 1939 року збереглися інтер’єри на першому поверсі. Звичайно ж, меблі, східні килими, предмети мистецтва зникли безслідно.

Підгірці. Палац Яблоновського-Бруницького

Після Другої світової війни в будинку розмістилася школа-інтернат для осіб, які втратили зір під час бойових дій. Колишня аристократична резиденція стала рідною домівкою і навчальним закладом не тільки для дітей, а й для дорослих, які не встигли закінчити школу перед війною. Це були сліпі і слабозорі учні з усього Радянського Союзу. У 1970-х роках школа перейшла в нову будівлю.

Підгорецька спеціальна школа-інтернат
Підгорецька спеціальна школа-інтернат
В епоху змін всі палаццо зайняли в’язниці, тубдиспансери, лікарні для алкоголіків. У Підгірцях аристократичні хороми стали належати рибальському господарству. У підвалах в бетонних чанах розводили мальків карпів. Сирість і грибок знищували стіни, перетворюючи ренесансний палац в руїни. Зараз приватні інвестори займаються реставрацією пам’ятки. Примітно, що всі перекриття, дверні та віконні прорізи збереглися в первозданному вигляді. Очікується, що тут відкриють музей.

Підгірці. Колишні господарські споруди панського маєтку
Колишні господарські споруди панського маєтку
Поруч з палацом в 19 столітті був розбитий парк площею кілька гектарів.

Підгірці. Парк

Підгірці. Парк

Вважається, що це був перший дендропарк Галичини. Зараз об’єкт садово-паркового мистецтва національного значення перебуває в жалюгідному стані, хоча начебто і під охороною держави.

Підгірці. Парк

Скульптури зникли, алеї заросли, серед рідкісних дерев облаштований спортивний майданчик. Магнолії, тюльпанові дерева і секвої мені не зустрілися, а від краси і величі 500-річного платана я була в захваті.

Підгірці. Парк. Платан «П'ять пальців»

Всі його 5 стовбурів, що розходяться в різні боки від кореня, мають однакову товщину.

Підгірці. Парк. Платан «П'ять пальців»


Підгірці. Парк. Платан «П'ять пальців»

Те, що він називається «П’ять пальців» мені підказали хлопчики, які палили за колишніми господарськими будівлями панської садиби (атестат зрілості вже майже в кишені).

Підгірці. Колишні господарські споруди панського маєтку

Як і у кожного замку, у Підгорецького є своя легенда. У 1648 році від війська Богдана Хмельницького шляхта ховалася в Стрию. Збіжав і князь Яблоновський, в той час власник замку, залишивши дружину, яка була на 32 роки молодшою. Перелякана жінка ходила по лісі і плакала. Їй зустрівся козак і назвав пані живою трояндою. Вранці закохану пару застав князь Яблоновський. Козак загинув, а княгиню більше ніхто не бачив. Місцеві жителі стверджують, що бродить її неприкаяна душа в парку, а на дубових сходах в палаці бачили привид жінки в білому і чули скрип сходинок.

Підгірці. Палац Яблоновського-Бруницького

До замчиська я не заходила, так як там ведуться ремонтні роботи, а продовжила екскурсію прогулянкою по Підгірцям.

Підгірці. Пошта в старовинній будівлі
 Пошта в старовинній будівлі
Засноване село в 15 столітті.

Підгорецька початкова школа. Колишня панська школа
Підгорецька початкова школа. Колишня панська школа
Жителів близько 1000 чоловік.

Підгірці. Пам'ятник трудівниці села
Пам'ятник трудівниці села
Останній власник земель і господар палацу, барон Бруницький був вченим, мандрівником, колекціонером. Відомо, що він пристрасно любив полуницю. Королеву ягід вміють тут вирощувати і плантації ароматних плодів збереглися досі. Барон був покровителем місцевої церкви Зіслання Святого Духа. На гербі села зображені палац і церква, повиті кущиком полуниці.

Підгірці. Герб села

Похований барон в сусідньому селі Стрілкові.

Стрілків. Родинний склеп Бруницьких

У Підгірцях будівля сільської ради дуже невелика.

Підгірці. Сільська рада
 Сільська рада
А на скульптуру Кобзаря селяни не поскупилися. Коли я бачу, як в селах і містах бережуть пам’ять про наших національних поетів, я згадую слова літньої пані з Лисятичів: «У кожному селі є пам’ятник Шевченку або Франку».

Підгірці. Пам'ятник Т. Г. Шевченку

Нова церква в Підгірцях недавно побудована.

Підгірці. Нова церква. УГКЦ

Я зібралася її сфотографувати і побачила, що йде назустріч священик, який посміхався мені вже здалеку. Отець Богдан благословив і запропонував сходити до дерев’яної церкви Зіслання Святого Духа, 200-річчя якої відзначили в 2010 році.

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Отець Богдан поспішав до школи на свято останнього дзвоника, але мені приділив час, відкрив храм і розповів про святиню, що має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Церкву перевезли з Жулина, коли там побудували костел.

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Під час гоніння на греко-католицьку церкву священик отець Василь прийняв православ’я, тим самим зберігши храм. І все ж він був закритий з 1961 по 1988 рік. Віруючі ходили на Божу службу в сусідні села.

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

У 1990 році проведена реконструкція, наростили стіни, споруду підняли на домкратах.

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Іконостас запозичений в костелах.

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Наречені вважають за краще брати шлюб в старій намоленій церкви.

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

На цьому мій похід закінчився. Я познайомилася з чудовими людьми, багато дізналася про прикарпатське село і його пам’ятки. Я дякую всім жителям за привітність. Підгірці мені дуже сподобалися, і я ділюся враженнями з вами.

Підгірці. Церква Зіслання святого Духа. 1810 р. УГКЦ

Немає коментарів:

Дописати коментар