Межова. Залізнична станція і пристанційне селище

Станція Межова Лиманської дирекції Донецької залізниці розташована в однойменному селищі Дніпропетровської області.

 

Залізнична станція Межова

Малинівка. Зразки народної архітектури, а також природні ландшафти та зелені куточки природи

В Україні десятки населених пунктів, іменовані Малинівками. Майже у кожній області є топонім, утворений від назви яскравої та ароматної ягоди. На Донеччині, судячи зі статей у Вікіпедії, налічується не менше чотирьох Малинівок і одна з них розташована на сході Покровського району.

Малинівка, Покровський район, Донецька область

Авдіївка. Кінцева залізнична станція та пристанційне селище

Вантажно-пасажирська залізнична станція Авдіївка розташована в однойменному місті Донецької області і належить Краснолиманській дирекції Донецької залізниці.

 

Залізнична станція Авдіївка. Донецька обл.

Слов'янка. Подорожуємо по селах Дніпропетровщини

Слов’янка — одне з найстаріших сіл в Дніпропетровській області. Отримало назву в 1777 році, коли за вказівкою губернатора Азовської губернії почалося заселення родючих земель на березі річки Бик. Розташована Слов’янка в 125 кілометрах від обласного центру. До ліквідації Межівського району від районного центру село відділяло 14 км асфальтованої дороги. Після об’єднання громад жителям Межівщини в районний центр Синельникове доводиться долати більше 100 кілометрів за 2 години. Автобусного сполучення між населеними пунктами немає.

Слов'янка, Дніпропетровська обл.

Мирне. Менонітська водонапірна вежа. Історична та культурна спадщина без статусу і застосування

Її видно з автодороги Н-32 і неможливо не помітити, проїжджаючи ділянку Новоекономічне-Малинівка. Єдина вціліла водонапірна вежа, побудована німцями-менонітами на території сучасного Покровського району Донецької області, височить як сторожовий форпост з західного боку невеликого села Мирне Малинівської сільської ради.

 

Водогінна вежа в с. Мирне Покровського району Донецької області

Водогінні вежі. Конструкції для подачі води, пам'ятки архітектури і наземні орієнтири

Водонапірну вежу придумали для того, щоб на висоті утримувати резервуар для води і створювати тиск в системі водопостачання. З ростом міст, збільшенням споживачів втратилася головна функція важливого елемента водопроводу. Найцікавіші зразки можна побачити на залізничних станціях або промислових зонах. Більшість з них не використовується за призначенням, адже немає потреби заправляти водою паровози. Водонапірну вежу на вузловій станції Козятин можна вважати шедевром гідротехнічної архітектури. Вишукана за красою, з ажурним цегляним декором, вежа побудована в кінці XIX століття відомим архітектором О. В. Кобелєвим.

 

Козятин, Вінницька обл. Водонапірна вежа на залізничній станції

Вінниця. Променад Соборною. Краса + історія

Вінниця в останні роки жителями нашої держави кілька разів визнавалася найкомфортнішим містом для життя в Україні. Непогані дороги і налагоджена система міського транспорту, збереження архітектурної спадщини та зелені оази, велосипедні доріжки і лавки з сонячними батареями, ну і, звичайно, фонтани, фонтани.

 

Вінниця. Вигляд на вулицю Соборну біля Центрального парку

Часів Яр. Водогінна вежа Шухова. Знести не можна врятувати. І інші пам'ятки промислового міста

2019 рік у місті Часів Яр Донецької області ознаменувався доленосним рішенням щодо унікальної пам’ятки інженерного зодчества водонапірної вежі В. Г. Шухова. Авангардному архітектурному шедевру після багатьох років занедбаності і забуття погрожував демонтаж, але завдяки зусиллям громадськості вежу вдалося врятувати від розпилювання на металобрухт.

Часів Яр. Донецька обл. Водогінна вежа інженера В. Г. Шухова