Часів Яр. Водогінна вежа Шухова. Знести не можна врятувати. І інші пам'ятки промислового міста
2019 рік у місті Часів Яр Донецької області ознаменувався доленосним рішенням щодо унікальної пам’ятки інженерного зодчества водонапірної вежі В. Г. Шухова. Авангардному архітектурному шедевру після багатьох років занедбаності і забуття погрожував демонтаж, але завдяки зусиллям громадськості вежу вдалося врятувати від розпилювання на металобрухт.
Часів Яр. Донецька обл. Водогінна вежа інженера В. Г. Шухова
У непростий для країни час, коли і в столиці, і в великих містах збереженню пам’яток архітектури приділяється все менше і менше уваги, небайдужі жителі невеликого промислового містечка, що знаходиться всього в 25 кілометрах від лінії розмежування, зробили справжній громадянський вчинок з порятунку єдиної на сході України гіперболоїдної конструкції інженера Шухова.
Щоб побачити, як живеться прифронтовому Часів Яру і як виглядає тільки що виявлена його визначна пам’ятка, я доїхала автобусом з Костянтинівки в напрямку Бахмута до повороту на Часів Яр.
Часів Яр. Покажчик на трасі Н-2
До міської межі близько 5 кілометрів по асфальтованій дорозі, а всього прогулянка вийде 12 кілометрів по сніговій каші.
Дорога від траси Н-2 до міста
На південному сході ледь проглядало грудневе сонце і були чутні звуки близької війни.
Вигляд з траси Н-2 на південний схід
Тут все нагадує, що бойові дії поруч — покажчики замінованих полів і військово-медичні машини, що поспішали у Часовоярський військовий шпиталь.
Часів Яр. Покажчик небезпечного місця
Відкриті рудники і породні відвали чергуються з сільськогосподарською оранкою. Донбаська земля, багата на корисні копалини, не перестала бути житницею.
Сільськогосподарське поле
Видобуток вогнетривкої глини ведеться в цій місцевості з кінця XVIII століття. Поселення виникло в 1876 році і з будівництвом залізниці вогнетривку продукцію і глину доставляли на всі металургійні заводи України, Ростова, Петербурга. Близько 40 відпрацьованих і рекультивованих кар’єрів заповнені водою і являють собою мальовничі водойми, підперезані байрачним рідколіссям.
Після залізничного переїзду до міських кварталів залишалося йти трохи більше двох кілометрів.
Дорога до міста після залізничного переїзда
За бетонним парканом — залишки паровозного депо, шестигранна димова труба і одна з уцілілих вапняних печей цеху № 1. Виробничі корпуси колишнього дореволюційного заводу М. О. Ковалевського могли б поповнити список об’єктів промислового туризму і пам’яток індустріальної архітектури кінця XIX — початку XX століть. Після Другої світової війни заводи-цехи об’єдналися в одне підприємство — Часовоярський вогнетривкий комбінат.
Цех № 1 Часівоярського вогнетривкого заводу
Перша вулиця з триповерховими цегляними будинками названа в честь засновника акціонерного товариства заводів вогнетривких виробів колезького асесора Михайла Олексійовича Ковалевського.
Вул. Михайла Ковалевського. Житлові будинки
У місті в 2017 році налічувалося 13 тисяч населення. Падіння обсягів виробництва містоутворюючого підприємства позначилося на збереженні житлового фонду. Напівзруйновані і занедбані будівлі — не рідкість.
Часів Яр. Вул. Шкільна. Покинуті будівлі
У чотириповерховій будівлі міської лікарні розміщується військовий мобільний шпиталь.
Міська лікарня і військовий шпиталь
У центрі міста розташоване заводоуправління ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» і дошка пошани заводчан-передовиків.
Управління ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». Дошка пошани
Біля адміністративної будівлі здивував помпезністю фонтан «Ніч», прикрашений скульптурами давньогрецьких богів в оточенні амурів і величезних риб. Автор декоративного спорудження – самодіяльний скульптор А. М. Літвінов.
Фонтан «Ніч»
Вхід в парк ефектно оформлений у вигляді колонади з двох напівкруглих крил і встановленим електронним годинником, що показує дату, час і температуру повітря.
Колонада
Увійшовши у зелену оазу, мимоволі поринаєш в 50-60-ті роки минулого століття. Паркові скульптури бандуристки і понівеченого баяніста потребують термінового відновлення.
Парна колонада танцювального майданчика втратила капітелі і урочистий вигляд. Але судячи з графіті на сцені, п'ятачок продовжує служити любителям дискотек.
Парк. Танцювальний майданчик
Для занять спортом функціонує стадіон «Авангард» на 5 000 глядацьких місць.
Стадіон «Авангард»
Очевидно, що міські архітектори хотіли надати будівлям урочистості і химерності, декоруючи творіння тріумфальними прикрасами у вигляді колон.
Вул. Недогибченка. Будинок для приїжджих
Портик і колони надали виразності одноповерховій будівлі міської адміністрації.
Міська адміністрація
У місті кілька військових меморіалів. Фігури захисників пофарбовані в дещо несподівані кольори.
Пам'ятник викладачам і учням школи № 15, загиблим в роки Другої світової війни
Пам'ятник-гармата в сквері Слави
Військовий меморіал в сквері Слави
Пам'ятник героям Громадянської війни і Другої світової війни в сквері Слави
Пам'ятний знак загиблим воїнам-землякам на фронтах Другої світової війни в сквері Слави
Пам'ятний знак загиблим гірникам на фронтах Другої світової війни біля Гірничого управління
Похмурий і безхазяйний вид мають постаменти демонтованих пам’ятників вождям пролетаріату. Напевно, їх місце повинні зайняти скульптурні зображення відомих особистостей.
Постаменти демонтованих пам'ятників
Житлова забудова представлена двох-п’ятиповерховими будинками 50-60 річної давності. На стінах багатьох з них стрілкою вказано місце розташування притулку.
Вул. Недогибченка. Житлова забудова
Вул. Горького. Житловий будинок
Забиті ворота нагадують про знесений профілакторій «Схід», що руйнувався багато років.
Палац культури є структурним підрозділом ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» і, незважаючи на всілякі труднощі, залишається незгасним вогнищем освіти, просвітництва та культури.
Двоповерхова небесно-блакитна будівля зведена в стилі ампір.
Палац культури
Городяни, в основному юне покоління, займаються в колективах художньої самодіяльності, осягають ази образотворчого мистецтва в творчих студіях.
Палац культури. Настінне зображення міста Часів Яр
У холі відкрита цікава виставка картин з соломки та витинанок — ажурних візерунків, вирізаних з паперу.
Палац культури. Виставка картин з соломки та витинанок
Дітей та молодь навчають іі діляться досвідом високопрофесійні викладачі, Майстри своєї справи.
Палац культури. Галерея картин з зображенням літераторів-класиків
На особливу увагу заслуговує Часовоярський промисловий історико-краєзнавчий музей, відкритий в 2001 році до 125-річчя вогнетривкого комбінату. 9 експозицій присвячені історії підприємства і виникнення селища, працівникам заводу, героям війни.
Створено експозицію представників флори і фауни, характерних для цієї місцевості. Представлені мінералогічна колекція, фрагменти скам’янілих араукарій, набір керамічного посуду, зразки виробів з вогнетривкої глини, виробнича техніка та інструменти.
Палац культури. Часовоярський промисловий історико-краєзнавчий музей
Музей відкритий по п’ятницях і суботах. Я дякую зберігачу фондів Часовоярського промислового історико-краєзнавчого музею Валерію Богуненку за гостинність, цікаву і пізнавальну екскурсію і за інформацію про водогінну вежу.
По дорозі до виявленої часовоярської пам’ятки неможливо не помітити геодезичний знак, встановлений на скіфському кургані Могила Грузська — найвищій точці міста: 247,5 метрів над рівнем моря. У 1966 році при будівництві житлових будинків археологічний об’єкт було порушено і виявлена двуручная амфора III в. до нашої ери. Артефакт зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї.
Скифський курган Могила Грузька і геодезичний знак
Від наземного орієнтиру до водонапірної вежі потрібно тримати курс на північний захід до залізничної станції. Пасажирське сполучення на станції не здійснюється більше 10 років, двері і вікна вокзалу закладено цеглою.
Покинутий залізничний вокзал
В колишній службовій залізничній будівлі 1878 року розміщується контора з надання ритуальних послуг.
Колишня службова залізнична будівля. 1878 р.
Поряд із залізничним полотном — територія цеху № 4 Часовоярського вогнетривкого заводу, колишнього дореволюційного заводу вогнетривів В. В. Штерцера.
Цех № 4 вогнетривкого заводу
Виробничі та адміністративні корпуси прикрашені колонами, так популярними в промисловому місті.
Цех № 4 вогнетривкого заводу. Пам'ятний знак робітникам цеху, які загинули на фронтах Другої світової війни
Цех № 4 вогнетривкого заводу і водогінна вежа інженера Шухова
Цех № 4 вогнетривкого заводу і водогінна вежа інженера Шухова
З розвитком соціалістичного господарства в модернізованих цехах завод імені 10-річчя Жовтня в 1927 році випустив першу продукцію. 1927-1928 роки вважаються датою встановлення водонапірної вежі, розробником якої був інженер-винахідник Володимир Григорович Шухов.
Водогінна вежа інженера Шухова
Ажурна сталева красуня введена в експлуатацію за життя геніального автора гіперболоїдних конструкцій, які, незважаючи на свою кривизну, будуються з прямих балок.
Надійність, міцність, низька металоємність — основні характеристики сітчастих металевих сталактитів. Шуховська вежа має висоту до дна резервуара 22 метра, її вага менше, ніж вага вмісту в ємності.
92-річна мереживна висотка добре збереглася і тепер дуже важливо зберегти її як пам’ятку індустріальної архітектури. Таких веж залишилося близько 10, і майже всі вони вже не використовуються за призначенням. У листопаді 2019 року після обстеження спеціальною комісією часовоярську вежу внесли до Переліку об’єктів національного значення як щойно виявлений об’єкт науки і техніки.
Це єдине творіння інженера Шухова на сході України. Будемо сподіватися, що водонапірна вежа в Часів Яру отримає статус пам’ятки промислової архітектури і буде під надійною охороною.
Щоб побачити новоспечену пам’ятку Часів Яру і всього Донбасу можна приїхати з Костянтинівки або Бахмута автобусом до кінцевої зупинки, яка розташована біля покинутого залізничного вокзалу. Потім пройти на північ приблизно 250 метрів.
Автобусна зупинка біля покинутого залізничного вокзалу
Немає коментарів:
Дописати коментар