Є міста, які втомлюються від людей і їх діяльності. Епоха розвитку закінчується, і настає стадія руйнування підприємств, доріг, будівель, історичних і культурних цінностей. У Костянтинівці Донецької області депресивний стан промислових і соціально-побутових об’єктів спостерігається задовго до 2014 року.
|
Костянтинівка. Вул. Олекси Тихого. Міська рада |
22 завода в одному місті з населенням близько 100 тисяч чоловік — хто може зрівнятися з такою виробничою концентрацією?
|
Вул. Ємельянова |
|
Вул. Соборності |
А це труби з канцерогенами, багатошаровий пил, небезпечні вихлопи, професійні захворювання.
|
Промислові пейзажі |
На межі 19 і 20 століття колишнє містечко Сантуріновка сформувалося в промисловий центр.
|
Приватний сектор житлового району Старе Селище |
|
Приватний сектор житлового району Український хутір |
Капітал бельгійських акціонерів заклав в стрімко зростаючому місті базис індустріалізації, пік якої припав в часи соціалістичного будівництва, коли великій країні потрібно було всього багато і дуже багато. Кремлівські зірки були виготовлені з рубінового скла, виплавленого на заводі «Автоскло», пісок для цього постачали з
Авдіївки.
|
Кремлівські зірки в Москві виготовлені з Костянтинівського рубінового скла |
Кришталевий саркофаг вождя пролетаріату, кольорове скло для московського метрополітену — справа рук костянтинівських майстрів. Для всесвітньої виставки в Нью-Йорку фахівцями-склодувами був представлений кришталевий фонтан висотою 4,5 метри.
|
Кришталевий фонтан – шедевр скляного зодчества майстрів з Костянтинівки. Після виставки сліди зниклого фонтану ведуть до Санкт-Петербургу |
Під час Другої світової війни після звільнення міста в 1943 році підприємства відновлювалися і працювали для фронту. Дзеркальні відбивачі для прожекторів, які використовувалися при штурмі Берліна, спецзамовленням доставили маршалу Жукову з Костянтинівки. У роки розвинутого соціалізму підприємства розширювалися і оснащувалися новим обладнанням. Будувалися житлові мікрорайони, кінотеатри, навчальні заклади, стадіони.
|
Вул. Олекси Тихого, 256. Житловий будинок та магазини |
|
Вул. Олекси Тихого, головпоштамт. 1926 р. Стиль: конструктивізм |
|
Вул. Торецька, універмаг «Україна». 1926, 1941. Будувалося для держбанку |
Архітектори хотіли побудувати місто-сад і багато встигли.
|
Вул. Олекси Тихого, 106. Житловий будинок. 1938 р. |
|
Просп. Ломоносова. Палац культури на 1200 місць і скульптури левів біля входу |
|
Парк «Ювілейний». 203 га. Скульптури левів біля входу |
Крах по наростаючій ніхто не міг передбачити і, тим більше, зупинити. Залізнична станція в прифронтовій Костянтинівці є кінцевою в області і пов’язує її з іншими регіонами.
|
Залізничний вокзал. 1926 р., 1955 р. |
|
Залізнична станція |
Коли їдеш в поїзді протягом 7 кілометрів в межах міста, стаєш свідком краху.
|
Костянтинівка. Промислова зона |
|
Наземний перехід на територію заводу «Автоскло» |
|
Зруйнована виробнича будівля |
|
Всі надземні переходи на території заводів зруйновані |
|
Поштова скринька |
Металургійні і хімічні підприємства, завод «Автоскло», адміністративні та виробничі будівлі являють собою суцільні руїни.
|
Адміністративна будівля скляного заводу |
|
Колишня їдальня заводу «Автоскло» |
|
Таблиця на адміністративній будівлі заводу |
У приватних невеликих цехах ледь жевріє життя.
|
Решта нечисленні виробничі цехи |
Криза містоутворюючих джерел спричинила за собою проблеми в соціальній сфері і падіння життєвого рівня. За останні роки населення Костянтинівки зменшилося на третину, багато хто виїхав в пошуках кращої долі, смертність перевищує народжуваність. Тільки біженці і переселенці стають жителями Костянтинівки, розташованої в 17 кілометрах від лінії розмежування. Школа № 15 розрахована на 800 учнів, але зараз в ній навчається близько 300. Вчителі та батьки намагаються зробити все можливе для нормального навчання в ній.
|
Школа № 15. 1961 р. |
|
Школа № 15. Класні кімнати |
|
Школа № 15. Предметні кабінети |
|
Школа № 15. Предметні кабінети |
Школа № 2 заснована в 1900 році і за свою більш, ніж вікову історію була alma mater для декількох тисяч майбутніх металургів і хіміків.
|
Школа № 2. 1900 р. |
|
Школа № 2. 1900 р. |
Іншим навчальним закладам пощастило менше. Школа № 3 колись була в одній ланці будівель, побудованих в класичному стилі.
|
Школа № 3. 1951 р. |
|
Школа № 3. 1951 р. |
Школа № 7, в якій в старі добрі часи в дві зміни навчалося до 2 400 учнів, закрита під шумок оптимізації.
|
Закрита школа № 7. Під час фашистської окупації в ній розміщувався німецький шпиталь |
Через низьку народжуваність стали непотрібними дитячі садочки.
|
Закритий дитячий садок на просп. Ломоносова |
Планується закриття міжшкільного навчально-виробничого комбінату, де півстоліття школярі не тільки отримують уявлення про майбутню професію, а й успішно опановують навичками зі спеціальностей водія, слюсаря, оператора комп’ютерного набору, штукатура, продавця, швачки. Одна з небагатьох збережених будівель бельгійської архітектури спіткає доля покинутих і забутих побратимів.
|
Пам'ятник бельгійської архітектури. Колишня будівля управління анонімного товариства Донецьких і хімічних заводів. В даний час – МНВК. Кон. 19 в. - поч. 20 в. |
На зорі економічного підйому в ньому знаходилася адміністрація пляшкового, хімічногоі скляного заводів, пост головного директора-розпорядника яких займав Валентин Гомон. Для виробничих керівників бельгійці в кінці 19 століття на березі річки Кривий Торець побудували шикарний двоповерховий особняк з круглими вікнами і балконами. У парк вела тераса, а до річки — підземний хід.
|
Колишній будинок Гомона. 1895 р. |
У ньому проживав Гомон, який опинився у вигнанні після подій 1917 року і націоналізації підприємств. За радянських часів на директорській садибі партійні боси влаштовували неформальні зібрання, а пізніше, згадавши ними ж проголошене гасло, все ж віддали найкраще дітям.
|
Річка Кривий Торець |
Людська жадібність безмежна і через деякий час дитячий сад в зеленій зоні міста закрили, а будівлю розібрали по цеглинці. Знайти руїни колись розкішної вілли доставило чималих зусиль. Від будови і алей не залишилося і сліду — зарості, сміття і забуття.
|
Руїни будинку Гомона |
|
В хащах майже не видно руїни будинку Гомона |
За старою міською легендою, від будинку Гомона існував підземний хід до іншого будинку бельгійської архітектури, розташованому на іншому березі Торця.
|
Річка Кривий Торець |
Будова отримала назву Замок Гауді в честь каталонського архітектора Антоніо Гауді і його знаменитого творіння, що став візитною карткою Барселони. Пізніше назва трансформувалася в Замок Броуді, адже кожен замок має свої таємниці.
|
Занедбаний будинок бельгійської архітектури. Колишній пологовий будинок. Поч. 20 в. |
|
«Замок Гауді-Броуді». Поч. 20 ст. |
Довгий час в будівлі розміщувався пологовий будинок, і передбачається, що саме в ньому народилася відома актриса Нонна Мордюкова.
|
«Замок Гауді-Броуді». Колишній пологовий будинок з характерним написом на стіні |
Але не всі садиби в Костянтинівці виглядають так сумно. У парку «Ювілейний», в місці відпочинку городян, в зеленій зоні промислового міста височіє острог якогось Жулія, побудованого за часів малинових піджаків і названого на честь себе «ЖАНЖ».
|
Парк «Ювілейний. Замок Жулія. 1990-і р. |
Традиція надавати керівникам підприємств службове житло припала до душі радянській номенклатурі і, перейнявши її у бельгійців, в 1930-х роках для директора і головного інженера заводу «Укрцинк» був побудований двоповерховий будинок з двома виходами в парк і на завод. На другому поверсі деякий час був готель для високих гостей. У 1970-ті роки в період розвиненого соціалізму директорат вже не побажав жити в відомчому особняку, і його заселили роботяги-черговики.
|
Вул. Молодіжна. Колишній директорський будинок. 1930-ті р. |
Житлові будинки будувалися для робітничого класу в великій кількості.
|
Вул. Шмідта, 6. Двоповерховий житловий будинок |
Мабуть, в благополучні часи колір пофарбованих стін можна було назвати сонячним, але тепер вони придбали отруйний відтінок.
|
Вул. Олекси Тихого. Двоповерховий житловий будинок |
|
Вул. Богдана Хмельницького. Двоповерховий житловий будинок |
|
Вул. Богдана Хмельницького. Двоповерховий житловий будинок |
|
Вул. Молодіжна. Двоповерховий житловий будинок |
|
Вул. Соборності. Триповерховий житловий будинок |
|
Вул. Курська. Двоповерховий житловий будинок |
Для молодих трудових ресурсів, що прибували з усієї країни, відкривались гуртожитки. Важко повірити, але в цій обителі ще хтось живе.
|
Гуртожиток заводу «УкрЦинк» |
|
Навіть є замінені вікна |
|
Але стан будівлі аварійний |
Гуртожиток заводу скловиробів 1938 року побудови довгий час вважався архітектурною візитною карткою міста, а встановлені біля входу життєстверджуючі скульптури фізкультурників не знищили навіть гітлерівці під час окупації і укази моралізатора Хрущова.
|
Вул. Олекси Тихого. Колишній гуртожиток заводу скловиробів. 1938 р. |
|
Колишній гуртожиток заводу скловиробів. 1938 р Скульптура фізкультурника, а скульптура спортсменки вже знищена |
Для підвищення культурного і освітнього рівня жителів Костянтинівки були створені всі умови. З 49 бібліотек не зачинилися тільки дві.
|
Закрита бібліотека заводу «УкрЦинк» |
На підмостках Драматичного театру з 1926 року ставилися вистави відомих авторів. Після війни храм Мельпомени реконструювали під палац культури хіміків, а городяни запам’ятали виступи в залі для глядачів з відмінною акустикою автора-виконавця Володимира Висоцького та інших столичних зірок.
|
Палац культури хіміків |
|
Палац культури хіміків |
Давно вже ніхто не питає зайвий квиток біля кінотеатру з блакитним і рожевим залами для глядачів.
|
Вул. Торецька. Закритий кінотеатр. 1960 р. |
|
Закритий кінотеатр. 1960 р. Барельєф на фасаді з радянською символікою |
Дуже часто в Костянтинівці можна побачити андеграундні написи, що несуть суспільству своєрідні послання.
|
Напис на паркані біля закритого кінотеатру |
Раніше гасла на стінах прославляли працю і закликали працювати.
|
Вул. Торецька. РЕМ. Напис: «Слава труду» |
Енергоцех хімічного заводу висотою з п’ятиповерховий будинок прикрашає вулична фреска із зображенням технопейзажа і вогненною загравою.
|
Енергоцех і вулична фреска на тему індустріалізації |
Індустріальна тема присутня в графіті на трамвайній зупинці, яка перетворилася в зупинку для маршруток.
|
Трамвайна зупинка, на якій трамвай не зупинявся вже 2 роки. Настінний розпис промислового міста з елементами романтики |
З 2016 року в Костянтинівці зупинено трамвайний рух внаслідок крадіжки контактного проводу.
|
Трамвайна лінія без трамваїв |
|
Трамвайна лінія протяжністю 50 км |
|
На місці розібраних рейок виросла трава |
Як нагадування про існування сполучення по рейках з 1931 року, 50-кілометрові мережі, 13 машин і двох маршрутів залишився пам’ятник трамваю у колишнього депо на трамвайному кільці, рейки якого вже розібрали.
|
Пам'ятник трамваю, що був народним транспортом з 1931 року |
|
Пам'ятник трамваю встановлений в 2001 році |
Костянтинівка — зелене місто, але парки і сквери мають занедбаний вигляд і потребують облагороджування.
|
Парк «Металург». Закладено в 1920-і роки. Площа – 10 га |
|
Не струмує вода в парковому фонтані |
|
Парк заводу «УкрЦинк». Закрито після перевищення в пробах землі гранично допустимої концентрації важких металів |
Крім старих занедбаних будівель зустрічається чимало нових багаторічних недобудов.
|
Багаторічна недобудова |
|
Багаторічне заморожене будівництво |
|
Будинки з розбитими шибками в місті склозаводів – не рідкість |
Напевно, щоб мешканцям було не так сумно, біля мерії, але якось по-скромному, на задньому дворі, встановили копії пам’яток європейських столиць.
|
Big Ben – копія Лондонської годинникової вежі |
|
Копія Ейфелевої вежі – символу Парижа |
Хочеться побажати жителям Костянтинівки, щоб їхнє місто стало процвітаючим, а його символом — не закордонні вежі, а шедеври костянтинівських майстрів.
Немає коментарів:
Дописати коментар