Костянтинівка. Архітектурні символи втомленого міста

Є міста, які втомлюються від людей і їх діяльності. Епоха розвитку закінчується, і настає стадія руйнування підприємств, доріг, будівель, історичних і культурних цінностей. У Костянтинівці Донецької області депресивний стан промислових і соціально-побутових об’єктів спостерігається задовго до 2014 року.

Костянтинівка. Вул. Олекси Тихого. Міська рада

22 завода в одному місті з населенням близько 100 тисяч чоловік — хто може зрівнятися з такою виробничою концентрацією?

Вул. Ємельянова

Вул. Соборності

А це труби з канцерогенами, багатошаровий пил, небезпечні вихлопи, професійні захворювання.

Промислові пейзажі

На межі 19 і 20 століття колишнє містечко Сантуріновка сформувалося в промисловий центр.

Приватний сектор житлового району Старе Селище

Приватний сектор житлового району Український хутір

Капітал бельгійських акціонерів заклав в стрімко зростаючому місті базис індустріалізації, пік якої припав в часи соціалістичного будівництва, коли великій країні потрібно було всього багато і дуже багато. Кремлівські зірки були виготовлені з рубінового скла, виплавленого на заводі «Автоскло», пісок для цього постачали з Авдіївки.

Кремлівські зірки в Москві виготовлені з Костянтинівського рубінового скла

Кришталевий саркофаг вождя пролетаріату, кольорове скло для московського метрополітену — справа рук костянтинівських майстрів. Для всесвітньої виставки в Нью-Йорку фахівцями-склодувами був представлений кришталевий фонтан висотою 4,5 метри.

Кришталевий фонтан – шедевр скляного зодчества майстрів з Костянтинівки. Після виставки сліди зниклого фонтану ведуть до Санкт-Петербургу

Під час Другої світової війни після звільнення міста в 1943 році підприємства відновлювалися і працювали для фронту. Дзеркальні відбивачі для прожекторів, які використовувалися при штурмі Берліна, спецзамовленням доставили маршалу Жукову з Костянтинівки. У роки розвинутого соціалізму підприємства розширювалися і оснащувалися новим обладнанням. Будувалися житлові мікрорайони, кінотеатри, навчальні заклади, стадіони.

 Вул. Олекси Тихого, 256. Житловий будинок та магазини

Вул. Олекси Тихого, головпоштамт. 1926 р. Стиль: конструктивізм

Вул. Торецька, універмаг «Україна». 1926, 1941. Будувалося для держбанку

Архітектори хотіли побудувати місто-сад і багато встигли.

Вул. Олекси Тихого, 106. Житловий будинок. 1938 р.

Просп. Ломоносова. Палац культури на 1200 місць і скульптури левів біля входу

Парк «Ювілейний». 203 га. Скульптури левів біля входу

Крах по наростаючій ніхто не міг передбачити і, тим більше, зупинити. Залізнична станція в прифронтовій Костянтинівці є кінцевою в області і пов’язує її з іншими регіонами.

 Залізничний вокзал. 1926 р., 1955 р.

 Залізнична станція

Коли їдеш в поїзді протягом 7 кілометрів в межах міста, стаєш свідком краху.

Костянтинівка. Промислова зона

 Наземний перехід на територію заводу «Автоскло»

Зруйнована виробнича будівля

Всі надземні переходи на території заводів зруйновані

Поштова скринька

Металургійні і хімічні підприємства, завод «Автоскло», адміністративні та виробничі будівлі являють собою суцільні руїни.

Адміністративна будівля скляного заводу

 Колишня їдальня заводу «Автоскло»

 Таблиця на адміністративній будівлі заводу

У приватних невеликих цехах ледь жевріє життя.

Решта нечисленні виробничі цехи

Криза містоутворюючих джерел спричинила за собою проблеми в соціальній сфері і падіння життєвого рівня. За останні роки населення Костянтинівки зменшилося на третину, багато хто виїхав в пошуках кращої долі, смертність перевищує народжуваність. Тільки біженці і переселенці стають жителями Костянтинівки, розташованої в 17 кілометрах від лінії розмежування. Школа № 15 розрахована на 800 учнів, але зараз в ній навчається близько 300. Вчителі та батьки намагаються зробити все можливе для нормального навчання в ній.

Школа № 15. 1961 р.

 Школа № 15. Класні кімнати

Школа № 15. Предметні кабінети

Школа № 15. Предметні кабінети

Школа № 2 заснована в 1900 році і за свою більш, ніж вікову історію була alma mater для декількох тисяч майбутніх металургів і хіміків.

Школа № 2. 1900 р.

 Школа № 2. 1900 р.

Іншим навчальним закладам пощастило менше. Школа № 3 колись була в одній ланці будівель, побудованих в класичному стилі.

Школа № 3. 1951 р.

Школа № 3. 1951 р.

Школа № 7, в якій в старі добрі часи в дві зміни навчалося до 2 400 учнів, закрита під шумок оптимізації.

Закрита школа № 7. Під час фашистської окупації в ній розміщувався німецький шпиталь

Через низьку народжуваність стали непотрібними дитячі садочки.

Закритий дитячий садок на просп. Ломоносова

Планується закриття міжшкільного навчально-виробничого комбінату, де півстоліття школярі не тільки отримують уявлення про майбутню професію, а й успішно опановують навичками зі спеціальностей водія, слюсаря, оператора комп’ютерного набору, штукатура, продавця, швачки. Одна з небагатьох збережених будівель бельгійської архітектури спіткає доля покинутих і забутих побратимів.

Пам'ятник бельгійської архітектури. Колишня будівля управління анонімного товариства Донецьких і хімічних заводів. В даний час – МНВК. Кон. 19 в. - поч. 20 в.

На зорі економічного підйому в ньому знаходилася адміністрація пляшкового, хімічногоі скляного заводів, пост головного директора-розпорядника яких займав Валентин Гомон. Для виробничих керівників бельгійці в кінці 19 століття на березі річки Кривий Торець побудували шикарний двоповерховий особняк з круглими вікнами і балконами. У парк вела тераса, а до річки — підземний хід.

Колишній будинок Гомона. 1895 р.

У ньому проживав Гомон, який опинився у вигнанні після подій 1917 року і націоналізації підприємств. За радянських часів на директорській садибі партійні боси влаштовували неформальні зібрання, а пізніше, згадавши ними ж проголошене гасло, все ж віддали найкраще дітям.

 Річка Кривий Торець

Людська жадібність безмежна і через деякий час дитячий сад в зеленій зоні міста закрили, а будівлю розібрали по цеглинці. Знайти руїни колись розкішної вілли доставило чималих зусиль. Від будови і алей не залишилося і сліду — зарості, сміття і забуття.

Руїни будинку Гомона

В хащах майже не видно руїни будинку Гомона

За старою міською легендою, від будинку Гомона існував підземний хід до іншого будинку бельгійської архітектури, розташованому на іншому березі Торця.

 Річка Кривий Торець

Будова отримала назву Замок Гауді в честь каталонського архітектора Антоніо Гауді і його знаменитого творіння, що став візитною карткою Барселони. Пізніше назва трансформувалася в Замок Броуді, адже кожен замок має свої таємниці.

Занедбаний будинок бельгійської архітектури. Колишній пологовий будинок. Поч. 20 в.

 «Замок Гауді-Броуді». Поч. 20 ст.

Довгий час в будівлі розміщувався пологовий будинок, і передбачається, що саме в ньому народилася відома актриса Нонна Мордюкова.

«Замок Гауді-Броуді». Колишній пологовий будинок з характерним написом на стіні

Але не всі садиби в Костянтинівці виглядають так сумно. У парку «Ювілейний», в місці відпочинку городян, в зеленій зоні промислового міста височіє острог якогось Жулія, побудованого за часів малинових піджаків і названого на честь себе «ЖАНЖ».

Парк «Ювілейний. Замок Жулія. 1990-і р.

Традиція надавати керівникам підприємств службове житло припала до душі радянській номенклатурі і, перейнявши її у бельгійців, в 1930-х роках для директора і головного інженера заводу «Укрцинк» був побудований двоповерховий будинок з двома виходами в парк і на завод. На другому поверсі деякий час був готель для високих гостей. У 1970-ті роки в період розвиненого соціалізму директорат вже не побажав жити в відомчому особняку, і його заселили роботяги-черговики.

Вул. Молодіжна. Колишній директорський будинок. 1930-ті р.

Житлові будинки будувалися для робітничого класу в великій кількості.

Вул. Шмідта, 6. Двоповерховий житловий будинок

Мабуть, в благополучні часи колір пофарбованих стін можна було назвати сонячним, але тепер вони придбали отруйний відтінок.

 Вул. Олекси Тихого. Двоповерховий житловий будинок

Вул. Богдана Хмельницького. Двоповерховий житловий будинок

Вул. Богдана Хмельницького. Двоповерховий житловий будинок

Вул. Молодіжна. Двоповерховий житловий будинок

 Вул. Соборності. Триповерховий житловий будинок

 Вул. Курська. Двоповерховий житловий будинок

Для молодих трудових ресурсів, що прибували з усієї країни, відкривались гуртожитки. Важко повірити, але в цій обителі ще хтось живе.

Гуртожиток заводу «УкрЦинк»

Навіть є замінені вікна

Але стан будівлі аварійний

Гуртожиток заводу скловиробів 1938 року побудови довгий час вважався архітектурною візитною карткою міста, а встановлені біля входу життєстверджуючі скульптури фізкультурників не знищили навіть гітлерівці під час окупації і укази моралізатора Хрущова.

Вул. Олекси Тихого. Колишній гуртожиток заводу скловиробів. 1938 р.

Колишній гуртожиток заводу скловиробів. 1938 р Скульптура фізкультурника, а скульптура спортсменки вже знищена

Для підвищення культурного і освітнього рівня жителів Костянтинівки були створені всі умови. З 49 бібліотек не зачинилися тільки дві.

Закрита бібліотека заводу «УкрЦинк»

На підмостках Драматичного театру з 1926 року ставилися вистави відомих авторів. Після війни храм Мельпомени реконструювали під палац культури хіміків, а городяни запам’ятали виступи в залі для глядачів з відмінною акустикою автора-виконавця Володимира Висоцького та інших столичних зірок.

 Палац культури хіміків

 Палац культури хіміків

Давно вже ніхто не питає зайвий квиток біля кінотеатру з блакитним і рожевим залами для глядачів.

 Вул. Торецька. Закритий кінотеатр. 1960 р.

Закритий кінотеатр. 1960 р. Барельєф на фасаді з радянською символікою

Дуже часто в Костянтинівці можна побачити андеграундні написи, що несуть суспільству своєрідні послання.

Напис на паркані біля закритого кінотеатру

Раніше гасла на стінах прославляли працю і закликали працювати.

Вул. Торецька. РЕМ. Напис: «Слава труду»

Енергоцех хімічного заводу висотою з п’ятиповерховий будинок прикрашає вулична фреска із зображенням технопейзажа і вогненною загравою.

Енергоцех і вулична фреска на тему індустріалізації

Індустріальна тема присутня в графіті на трамвайній зупинці, яка перетворилася в зупинку для маршруток.

Трамвайна зупинка, на якій трамвай не зупинявся вже 2 роки. Настінний розпис промислового міста з елементами романтики

З 2016 року в Костянтинівці зупинено трамвайний рух внаслідок крадіжки контактного проводу.

Трамвайна лінія без трамваїв

Трамвайна лінія протяжністю 50 км

 На місці розібраних рейок виросла трава

Як нагадування про існування сполучення по рейках з 1931 року, 50-кілометрові мережі, 13 машин і двох маршрутів залишився пам’ятник трамваю у колишнього депо на трамвайному кільці, рейки якого вже розібрали.

Пам'ятник трамваю, що був народним транспортом з 1931 року

Пам'ятник трамваю встановлений в 2001 році

Костянтинівка — зелене місто, але парки і сквери мають занедбаний вигляд і потребують облагороджування.

Парк «Металург». Закладено в 1920-і роки. Площа – 10 га

 Не струмує вода в парковому фонтані

Парк заводу «УкрЦинк». Закрито після перевищення в пробах землі гранично допустимої концентрації важких металів

Крім старих занедбаних будівель зустрічається чимало нових багаторічних недобудов.

 Багаторічна недобудова

Багаторічне заморожене будівництво

Будинки з розбитими шибками в місті склозаводів – не рідкість

Напевно, щоб мешканцям було не так сумно, біля мерії, але якось по-скромному, на задньому дворі, встановили копії пам’яток європейських столиць.

 Big Ben – копія Лондонської годинникової вежі

Копія Ейфелевої вежі – символу Парижа

Хочеться побажати жителям Костянтинівки, щоб їхнє місто стало процвітаючим, а його символом — не закордонні вежі, а шедеври костянтинівських майстрів.