Миропілля — село на північному сході України, на сході Сумської області, в 40 кілометрах від обласного центру. У невеликому населеному пункті Сумщини налічується більше десятка пам’яток архітектури, але унікальних будівель, які заслуговують на увагу і охорону, набагато більше. Свято-Миколаївська церква Миколаївського монастиря має незвичайний проект, найвищу дзвіницю в єпархії і багату історію.
 |
| Миропілля. Сумська обл. Краснопільський р-н. Свято-Миколаївська церква. 1885 р. |
Щоб побачити святиню, я пройшла дорогою з сусіднього села Запсілля, оглядаючи пам’ятки, будинки і об’єкти соцкультпобуту.
 |
| Запсілля. Сумська обл. Краснопільський р-н. |
Свято-Троїцька церква зедена в центрі села біля самої траси.
 |
| Запсілля. Свято-Троїцька церква |
Хрестоподібна в плані будова з чотирма куполами давно закрита. Облуплена штукатурка і фарба на дверях, старі сходинки напівкруглого ґанку — все говорить про те, що богослужіння в храмі не проводяться.
 |
| Покинута Свято-Троїцька церква |
На церковному подвір’ї для потреб селян звели невеликий храм, про службу в якому сповіщають два дзвони і чотири обрізані газові балони, підвішені на дерев’яній перекладині і двох простеньких стовпчиках.
 |
| Нова Свято-Троїцька церква |
Поруч з молитовним місцем — дитячий садок, що розмістився в цегляній будівлі, можливо, в минулому земській школі.
 |
| Дитячий садок |
Через дорогу — військовий меморіал з братською могилою восьми воїнів Червоної армії, які загинули при звільненні Запсілля в 1943 році. На згадку про земляків, які пройшли горнило війни, встановлені мармурові плити з викарбуваними іменами фронтовиків.
На роздоріжжі — покажчик «Задушевна криниця». Щира назва джерела не може не привернути подорожнього, і я попрямувала згідно вказаним напрямом на північно-західну околицю села, хоча мені потрібно було рухатися на схід.
Ранок в сільській місцевості характеризується виходом худоби та домашньої птиці на пасовище. Селяни виставляють бідони з молоком біля проїжджаючого по асфальтованій вулиці молоковоза і здають надої по 4 гривні за літр. Неспішно діляться новинами і з цікавістю поглядають на мене. «І що це буде?», — запитує місцевий житель, дивлячись на фотокамеру. «Фотоекскурсія», — відповідаю я.
Забудова переважно дерев’яна, будиночки і паркани розфарбовані в різні кольори — яскраві і скромні, тому прогулянка вийшла веселою.
До колодязя відстань виявилася на третину довшою зазначеної на табличці — понад 620 метрів. Звичайний колодязь із залізобетонними кільцями, кришки над свердловиною немає, відро підвішено на тонкий кабель. Криниця обгороджена парканом і зверху накрита шифером. Лавочки, хреста або якого-небудь позначення її задушевності не виявилося. Напевно, набираючи воду, селяни ведуть один з одним задушевні бесіди. Пізніше з коментарів читачів дізналася, що «Задушевна криниця» розташована на сусідній вулиці біля річки, а це– просто колодязь.
Назву селу дало його місце розташування на правому березі Псла.
Міст через річку переносить з Запсілля відразу в Миропілля.
 |
| Міст через Псел |
У цьому місці в Псел впадає Удава, яка петляє між Україною і Росією, і вздовж її русла в деяких місцях проходить російсько-український кордон.
 |
| Місце злиття річок Удави і Псел |
 |
| За річкою – село |
Перші будови в Миропіллі — старий млин і будинок взуттєвої фабрики, яка виробляла продукцію для армії.
 |
| Старий млин |
 |
| Колишня взуттєва фабрика |
Назвою село зобов’язане переселенцям з волинського Миропілля, які прибули в ці краї в середині XVII століття. Працьовиті миропільці розвивали хліборобство, ткацтво, ковальське, шкіряне і шевське ремесло. Заливні луки і родючі землі сприяли розвитку скотарства, а наявність великої кількості худоби стимулювало появу майстрів-чеботарів.
У другій половині XVII населений пункт отримав статус міста і утримував його до початку Другої світової війни, входячи і виходячи зі складу різних губерній, що оточували його з усіх боків. Після війни Миропілля значиться сільською адміністративною одиницею Сумської області.
 |
| Заготівля дров. Опалення в селі – пічне |
 |
| Гуси – найкращі охоронці |
Населення з 6-10-23 тисяч в минулі часи скоротилося в кілька разів і становить близько 2 200 мешканців.
Колись в Миропіллі працювали цегельний, кахельний, селітровий, сироробний і інші заводи. Прикордонне містечко славилося ярмарками, які проводилися 3-5 разів на рік. Центральна вулиця — Сумська, до революції — Курська, в радянські часи і до 2016 року — на честь вождя пролетаріату.
Від базарній площі вулиці розходяться віялоподібно і не всім їм судилося бути асфальтованими.
Будинки збудовані як під лінійку і мають вихід прямо на дорогу.
Особняки оточують кам’яні огорожі з брамами різних форм.
 |
| Вул. Сумська. Садиба XIX ст. |
 |
| Вул. Сумська. Садиба XIX ст. |
 |
| Брама біля колишньої лавки XIX ст. |
 |
| Вул. Сумська. Брама сучасна |
У дерев’яних воріт частокіл не вцілів, але екземпляр дерев’яного зодчества зберігся у вигляді художнього оформлення молодого скверу.
Деякі добротні купецькі житла спіткала доля невдалих ремонтів.
 |
| Вул. Сумська. Садиба XIX ст. |
Частина приватних будівель займають установи, аптека, пошта, магазини.
 |
| Вул. Сумська. Будинок культури. Колишня жіноча гімназія XIX ст. |
 |
| Магазин |
 |
| Магазин |
 |
| Вул. Сумська. Пошта. Колишня церковно-парафіяльна школа |
 |
| Вул. Харківська. Аптека. Колишній панський будинок |
Фасади майстерно прикрашені оригінальним цегляним орнаментом, вікна обрамлені самобутнім візерунком.
 |
| Вул. Сумська. Садиби XIX ст. |
Ідентифікувати об’єкти непросто, таблички з номерами на будинках відсутні.
 |
| Вул. Сумська. Садиби XIX ст. |
 |
| Вул. Дорошенка. Покинута садиба XIX ст. |
Пам’ятні дошки з датою побудови і охоронним статусом тут ніколи ніхто не бачив.
 |
| Вул. Сумська. Будинок, в якому мешкав інвалід війни |
Жителі майже нічого не можуть розповісти про свої красиві будинки і згадати їх історію.
 |
| Вул. Сумська. Житлові будинки |
Навіть працівник освіти, який мені зустрівся після наради сіячів розумного, доброго, вічного напередодні навчального року, порадив знайти інформацію у Вікіпедії. Одноповерхова будівля, колись іменована заїздом, належить початковій школі.
 |
| Вул. Сумська. Початкова школа. Колишня церковно-парафіяльна школа. XIX ст. Колишній будинок пристарілих |
У царські часи Миропілля входило в трійку найбільших міст в окрузі і освіті в місті приділялася велика увага. Приватна жіноча гімназія існувала в 1908-1918 роках. Серед учениць були не тільки доньки заможних батьків, а й діти з бідних селянських сімей. Після семирічного навчання гімназистки викладали в школах і працювали в інших державних установах.
 |
| Вул. Сумська. Колишня лавка XIX ст. |
Будівля сільської адміністрації розташовується в двоповерховому особняку, колишній школі-інтернат. Біля входу в сільраду поки утримуються статуї робітників епохи соцреалізму.
 |
| Вул. Сумська. Сільська рада. Колишній особняк. Колишня школа-інтернат |
Інша паркова скульптура вже не має такий оптимістичний вигляд.
У дитячому садочку виховується трохи більше 30 малюків, але історичного минулого панського будинку працівник освітнього закладу не знає.
 |
| Дитячий садок. Колишня садиба |
Ще одну школу, а пізніше дитячий садок, врятувати не вдалося і красива будівля перетворилася на руїну.
 |
| Колишня чоловіча гімназія, пізніше – школа і дитячий садок |
Не знайшлося застосування дому священика, розташованого біля останків дзвіниці Свято-Преображенської церкви 1883 року.
 |
| Колишній будинок священника |
Незважаючи на статус пам’ятки архітектури, історичні споруди XIX століття руйнуються на очах.
 |
| Дзвіниця зруйнованої Спасо-Преображенської церкви. 1883 р. Пам'ятка архітектури |
Будівля земської лікарні не втратила свого призначення, її займає сільська амбулаторія.
 |
| Амбулаторія. Колишній особняк Глуховцева. XIX ст. |
Іншому корпусу, в якому містилася лабораторія, пощастило менше.
 |
| Покинута медична лабораторія |
Зяє вибитими шибками будинок радіозв’язку.
 |
| Вул. Сумська. Покинута будівля радіовузлу |
Оригінальний цегляний орнамент проглядає крізь змиту часом побілку. У будинку мешкають миропільці, а сараєм для них служить приміщення колишньої електростанції.
 |
| Вул. Сумська. Житловий будинок |
 |
| Вул. Сумська. Сарай. Колишня електростанція |
 |
| Напис на фасаді колишньої електростанції |
Не пощадив час і більш нову споруду, виконану не в архітектурних традиціях Миропілля. У колишньому будинку побуту розмістилася крамниця.
 |
| Вул. Сумська. Колишній будинок побуту |
До богоборчих часів в Миропіллі налічувалося 8 церков. Війни і лихоліття пережила одна з них — Свято-Миколаївська церква 1885 року.
 |
| Вул. Сумська. Свято-Миколаївська церква і дзвіниця Миколаївського монастиря |
Після забуття і розрухи силами громади святиня відновлюється. Про храм і сходження на найвищу дзвіницю Сумської області в наступному пості.
 |
| Церква ікони Божої Матері "Всіх скорботних радість" Миколаївського монастиря |
Як кажуть самі жителі села, все у них є — і ліси, і річки, і крейдяні гори, і степи. Багата природа, родючий ґрунт, вміння і працездатність. Протягом усього маршруту мені зустрічалися гнізда лелек.
До осені житла пернатих, які символізують нове життя, добробут і щастя, спорожніли. Але навесні вони знову повернуться на місце гніздування в обжиті місця.
Доїхати в Миропілля можна автобусом з центрального автовокзалу в
Сумах. Перший рейс о 4.45. Назад до обласного центру автобуси курсують кожні годину-півтори.
Координати: 51°1’22"N 35°15’31"E
Немає коментарів:
Дописати коментар