Туристичні об’єкти Браїлова входять в список переможців обласного конкурсу «7 чудес Вінниччини». У невелике селище, розташоване в сорока кілометрах від Вінниці і в семи — від вузлової станції Жмеринка, я приїхала приміським поїздом. Залізницю в цих краях проклав за державний кошт і нажив на цьому колосальні надприбутки залізничний магнат Карл фон Мекк. Фінансовий заправила придбав містечко в 1867 році, володів тут цегляним і цукровим заводом, не поскупився і звів в Браїлові білосніжний палац, в якому його заповзятлива дружина і мати 18 дітей розгорнула меценатську діяльність.
|
Браїлів. Палац Надії фон Мекк. Браїлівський професійний ліцей |
Аристократичні покої, котрі пов’язували покровительку мистецтв і композитора Петра Чайковського, знаходяться в віддаленому місці від галасливого залізничного полотна, як і побажала мільйонерка. По дорозі до палаццо розглянемо інші історичні та архітектурні пам’ятки, сконцентровані в східній частині селища, і до них краще добратися не з вокзалу станції Браїлів, а з залізничної платформи Козачівка.
За кукурудзяним полем відкривається панорама Браїлова, а по місцезнаходженню храмів, куполи яких підносяться над забудовою, складається попередній маршрут майбутньої екскурсії.
До селища веде асфальтована дорога зі спуском до річки, і до мосту відстань рівняється двум кілометрам.
|
Міст через річку Рів |
На берегах річки Рів, що протікає через селище звивистою стрічкою із заходу на схід, люди селилися з давніх часів. Від назви лівої притоки Браги, що впадає в Рів в околицях Браїлова, народилося найменування поселення XV століття.
|
Річка Рів. Костел Св. Трійці |
У середні століття на ці землі претендували турецькі війська і Речі Посполитої. Брацлавським воєводством в 1635 році на березі річки заснований жіночий монастир.
|
Річка Рів. Свято-Троїцький монастир |
У 1767 році в період могутності монашого ордену тринітаріїв польські магнати зводять величний храм з дзвіницею в стилі бароко.
До церкви прибудований каре братських корпусів.
З приходом на Поділля влади Російської імперії обитель стає православною.
|
Свято-Троїцький монастир. Колодязь і бювет |
|
Свято-Троїцький монастир. Брама XIX ст. Пам'ятка архітектури |
Більшовицька влада закрила Свято-Троїцький монастир, і в церкві розташувалися танцмайданчик, а у вівтарі — тир. Приміщення молитовні займали ПТУ і туристична база. З поверненням святині віруючим в 1989 році в монастир повернулося духовне життя.
|
Свято-Троїцький монастир. Церковна територія |
|
Свято-Троїцький монастир. Город |
Відновлена після забуття і католицька церква, побудована в 1879 році за однією з версій на місці старого замчища.
Біля входу в костел Святої Трійці, зовні схожого з ратушею в галицьких містах, встановлені скульптури святих.
|
Свято-Троїцька католицька церква. Скульптури св. апостолів Петра і Павла |
|
Свято-Троїцька католицька церква. Скульптури святих |
Сокоморсовий завод, який займав в період свого фруктового розквіту сусіднє приміщення храму, сам тепер в стадії банкрутства і руйнування.
Православна Петропавлівська церква зведена в XIX столітті, при ній була відкрита церковно-приходська школа. Незважаючи на статус пам’ятника архітектури, храм пережив невдалу реставрацію з надбудовою позолоченої дзвіниці і заміною вікон на пластикові.
|
Петропавлівська церква |
В кінці вулиці Монастирської, на якій розмістилися кілька культових споруд, відновлена цвинтарна каплиця. На кладовищі зліва від каплиці розташовані поховання католиків, праворуч — православних.
Щоб побачити ще один православний храм, освячений на честь Іоанна Богослова, мені довелося пройти вузенькими кривими вуличками, паралельними руслу річки Рів і через занедбані садиби.
|
Дорога на Москалівку |
Церква відкрита в XIX столітті. Як і інші сакральні споруди в Браїлові, щільно оточена житловими будівлями. Кам’яна кладка поєднується з цегляною. Будову обрамляє цегляний орнамент двох відтінків, в такій же техніці виконані віконні укоси. Церква вінчається позолоченим куполом у формі парасольки, а вбудована дзвіниця має шатрове завершення, що придає споруді особливу індивідуальність.
|
Москалівка. Церква Іоана Богослова. XIX ст. |
Центр селища — численні магазинчики, пошта, ринок, селищна рада.
Серед забудови радянського часу збереглися єврейські будинки, колишні готелі і торгові лавки.
|
Вул. Монастирська. Колишній єврейський будинок. Магазин. |
Єврейська школа не втратила освітнього призначення, в її стінах розмістився будинок творчості школярів та юнацтва.
Іудейської громади в селищі немає, будівлі синагоги і Талмуд-Тори перетворені в службові приміщення швейної фабрики «Браїлівчанка».
Підприємство відкрилося в 1937 році, працює на давальницькій сировині і конкурентоспроможним назвати його не можна.
Колись в кінотеатрі «Дружба» фабричні працівники насолоджувалися шедеврами світового і радянського кінематографа. Вивіска зникла, афіш немає, вогнище культури виглядає аскетично стриманим.
В околицях Браїлова розкинуті зелені масиви лісу і ландшафтного заказника «Володимирська дубина» зі скелями та джерелами питної води.
У селищі створені невеликі зелені зони з військовими меморіалами і пам’ятними знаками.
|
Сквер. Пам'ятний хрест козацькій сотні |
Молоді деревця в сквері, закладеному в честь поета-земляка Володимира Забаштанського, ще тільки набирають силу.
Важливо не тільки посадити берізки заради запланованої урочистої датиі, а й простежити, щоб рослини розвивалися і стали могутніми деревами, такими як в садибному парку Надії фон Мекк.
Дружина капіталіста, який побудував в Росії більше 14 000 кілометрів залізниці, славилася покровительством над незаможніми талантами. Співчутлива патронесса 14 років листувалася з П. І. Чайковським, всього було написано 1200 листів і всі вони сповнені турботою і піклуванням про генія музики. Щоб автор музичних творів не обтяжував себе викладацькою роботою, а зосередився виключно на творчості, покровителька мистецтв запрошувала його в маєток, створювала ідеальні умови для проживання і творення, виконувала всі побажання.
Петро Ілліч в 1878-1880 роках неодноразово бував в Браїлові, писав твори на замовлення, ділився в листах планами і враженнями, отримував винагороди, але з благодійницею жодного разу не зустрічався.
У садибі автор світових шедеврів написав оперу «Орлеанська діва», п’єси для скрипки, 7 романсів. У цей період, коли композитор і диригент надихався подільськими пейзажами, були створені опера «Євгеній Онєгін» та інші чудові твори.
|
Садиба Надії фон Мекк. Меморіальна дошка на честь П. І. Чайковського |
На згадку про незвичайну дружбу Надії фон Мекк і П. І. Чайковського і про перебування композитора в Браїлові викладачами ліцею, який займає більшу частину палацу, в 1979 році створено музей. У чотирьох залах представлені ноти, прижиттєві видання класика, музичні інструменти, меблі, меморіальні речі. Вхід в музей без екскурсії — 10 гривень, фотозйомка — 30 гривень.
Відомо, що в палаці навчав музиці багатодітне сімейство французький композитор-імпресіоніст Клод Дебюссі, якого Надія фон Мекк називала «милим французиком» і позбавила свого піклування через легковажну закоханість іноземця в одну з її дочок.
З 1930-х років аристократичну резиденцію зайняла автотракторна школа. Тепер це професійний ліцей, де здобувають професію слюсарі, водії, електромонтажники.
Для викладачів в 1936 році побудували двоповерховий житловий будинок. Шкода, що разом з символами соціалістичної праці збиті і цифри дати спорудження будівлі.
|
Садиба Надії фон Мекк. Будинок викладачів ліцею. 1936 р. |
До наших днів збереглися в’їзна брама та гранітний місток з ажурною огорожею через озеро, створене в XIX столітті ініціативною господинею.
Мальовнича водойма потребує розчищення.
Вхід в старовинний парк відкритий, його обов’язково відвідують молодята для відеозйомки весільної церемонії. На жаль, деякі реліктові дерева хворіють і сохнуть, їх доводиться спилювати.
На виході з садиби через дорогу розташована школа. В одному з навчальних корпусів в 2008 році відкрито літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського, українського поета і перекладача. На шкільному подвір’ї встановлено пам’ятник літератору, а на фасаді музею — меморіальна дошка з барельєфом Володимира Омеляновича.
|
Шкільне подвір'я. Пам'ятник В. О. Забаштанському |
|
Літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського. Меморіальна дошка і барельєф поета |
Уродженець Браїлова в молоді роки працював в Донбасі і в результаті виробничої аварії втратив зір і обидві руки. Забаштанський присвятив життя поезії і був удостоєний Шевченківської премії. У день народження земляка в селищі проходить літературне свято «Поетична осінь Володимира Забаштанського» з присудженням премії його імені виявленим молодим талантам. На жаль, задати кілька питань зберігачам музейних цінностей не вдалося. У робочий час музейних працівників не виявилося на робочому місці. Зовнішні двері були відкриті, а внутрішні закриті, фото зроблено через скло.
Ніякої пояснювальної записки, на кшталт «Буду через 15 хвилин» і номера телефону музеолога не виявлено. У сусідньому магазині підказали, що там працюють мати і дочка. Для кого існують музеї, якщо навіть рідкісного відвідувача в ньому не чекають?
Підйом до зупинного пункту «Козачівка» зайняв 35 хвилин, враховуючи спекотний день.
Приміський поїзд Козятин-Жмеринка і назад курсує кілька разів на день. Автобус з Вінниці і назад — з інтервалом 1,5-2 години 7 раз в день. До районного центру Жмеринці автобус ходить щогодини.
Координати садиби фон Мекк: 49°6’8"N 28°10’12"E
Немає коментарів:
Дописати коментар