Браїлів. Культурний і духовний центр Поділля

Туристичні об’єкти Браїлова входять в список переможців обласного конкурсу «7 чудес Вінниччини». У невелике селище, розташоване в сорока кілометрах від Вінниці і в семи — від вузлової станції Жмеринка, я приїхала приміським поїздом. Залізницю в цих краях проклав за державний кошт і нажив на цьому колосальні надприбутки залізничний магнат Карл фон Мекк. Фінансовий заправила придбав містечко в 1867 році, володів тут цегляним і цукровим заводом, не поскупився і звів в Браїлові білосніжний палац, в якому його заповзятлива дружина і мати 18 дітей розгорнула меценатську діяльність.

Браїлів. Палац Надії фон Мекк. Браїлівський професійний ліцей

Аристократичні покої, котрі пов’язували покровительку мистецтв і композитора Петра Чайковського, знаходяться в віддаленому місці від галасливого залізничного полотна, як і побажала мільйонерка. По дорозі до палаццо розглянемо інші історичні та архітектурні пам’ятки, сконцентровані в східній частині селища, і до них краще добратися не з вокзалу станції Браїлів, а з залізничної платформи Козачівка.

За кукурудзяним полем відкривається панорама Браїлова, а по місцезнаходженню храмів, куполи яких підносяться над забудовою, складається попередній маршрут майбутньої екскурсії.

До селища веде асфальтована дорога зі спуском до річки, і до мосту відстань рівняється двум кілометрам.

Міст через річку Рів

На берегах річки Рів, що протікає через селище звивистою стрічкою із заходу на схід, люди селилися з давніх часів. Від назви лівої притоки Браги, що впадає в Рів в околицях Браїлова, народилося найменування поселення XV століття.

Річка Рів. Костел Св. Трійці

У середні століття на ці землі претендували турецькі війська і Речі Посполитої. Брацлавським воєводством в 1635 році на березі річки заснований жіночий монастир.

 Річка Рів. Свято-Троїцький монастир

У 1767 році в період могутності монашого ордену тринітаріїв польські магнати зводять величний храм з дзвіницею в стилі бароко.

До церкви прибудований каре братських корпусів.

З приходом на Поділля влади Російської імперії обитель стає православною.

Свято-Троїцький монастир. Колодязь і бювет

Свято-Троїцький монастир. Брама XIX ст. Пам'ятка архітектури

Більшовицька влада закрила Свято-Троїцький монастир, і в церкві розташувалися танцмайданчик, а у вівтарі — тир. Приміщення молитовні займали ПТУ і туристична база. З поверненням святині віруючим в 1989 році в монастир повернулося духовне життя.

Свято-Троїцький монастир. Церковна територія

Свято-Троїцький монастир. Город

Відновлена ​​після забуття і католицька церква, побудована в 1879 році за однією з версій на місці старого замчища.

Біля входу в костел Святої Трійці, зовні схожого з ратушею в галицьких містах, встановлені скульптури святих.

Свято-Троїцька католицька церква. Скульптури св. апостолів Петра і Павла

Свято-Троїцька католицька церква. Скульптури святих

Сокоморсовий завод, який займав в період свого фруктового розквіту сусіднє приміщення храму, сам тепер в стадії банкрутства і руйнування.

Православна Петропавлівська церква зведена в XIX столітті, при ній була відкрита церковно-приходська школа. Незважаючи на статус пам’ятника архітектури, храм пережив невдалу реставрацію з надбудовою позолоченої дзвіниці і заміною вікон на пластикові.

Петропавлівська церква

В кінці вулиці Монастирської, на якій розмістилися кілька культових споруд, відновлена цвинтарна каплиця. На кладовищі зліва від каплиці розташовані поховання католиків, праворуч — православних.

Щоб побачити ще один православний храм, освячений на честь Іоанна Богослова, мені довелося пройти вузенькими кривими вуличками, паралельними руслу річки Рів і через занедбані садиби.

Дорога на Москалівку

Церква відкрита в XIX столітті. Як і інші сакральні споруди в Браїлові, щільно оточена житловими будівлями. Кам’яна кладка поєднується з цегляною. Будову обрамляє цегляний орнамент двох відтінків, в такій же техніці виконані віконні укоси. Церква вінчається позолоченим куполом у формі парасольки, а вбудована дзвіниця має шатрове завершення, що придає споруді особливу індивідуальність.

Москалівка. Церква Іоана Богослова. XIX ст.

Центр селища — численні магазинчики, пошта, ринок, селищна рада.

Серед забудови радянського часу збереглися єврейські будинки, колишні готелі і торгові лавки.

Вул. Монастирська. Колишній єврейський будинок. Магазин. 

Єврейська школа не втратила освітнього призначення, в її стінах розмістився будинок творчості школярів та юнацтва.

Іудейської громади в селищі немає, будівлі синагоги і Талмуд-Тори перетворені в службові приміщення швейної фабрики «Браїлівчанка».

Підприємство відкрилося в 1937 році, працює на давальницькій сировині і конкурентоспроможним назвати його не можна.

Колись в кінотеатрі «Дружба» фабричні працівники насолоджувалися шедеврами світового і радянського кінематографа. Вивіска зникла, афіш немає, вогнище культури виглядає аскетично стриманим.

В околицях Браїлова розкинуті зелені масиви лісу і ландшафтного заказника «Володимирська дубина» зі скелями та джерелами питної води.

У селищі створені невеликі зелені зони з військовими меморіалами і пам’ятними знаками.

 Сквер. Пам'ятний хрест козацькій сотні

Молоді деревця в сквері, закладеному в честь поета-земляка Володимира Забаштанського, ще тільки набирають силу.

Важливо не тільки посадити берізки заради запланованої урочистої датиі, а й простежити, щоб рослини розвивалися і стали могутніми деревами, такими як в садибному парку Надії фон Мекк.

Дружина капіталіста, який побудував в Росії більше 14 000 кілометрів залізниці, славилася покровительством над незаможніми талантами. Співчутлива патронесса 14 років листувалася з П. І. Чайковським, всього було написано 1200 листів і всі вони сповнені турботою і піклуванням про генія музики. Щоб автор музичних творів не обтяжував себе викладацькою роботою, а зосередився виключно на творчості, покровителька мистецтв запрошувала його в маєток, створювала ідеальні умови для проживання і творення, виконувала всі побажання.

Петро Ілліч в 1878-1880 роках неодноразово бував в Браїлові, писав твори на замовлення, ділився в листах планами і враженнями, отримував винагороди, але з благодійницею жодного разу не зустрічався.

У садибі автор світових шедеврів написав оперу «Орлеанська діва», п’єси для скрипки, 7 романсів. У цей період, коли композитор і диригент надихався подільськими пейзажами, були створені опера «Євгеній Онєгін» та інші чудові твори.

 Садиба Надії фон Мекк. Меморіальна дошка на честь П. І. Чайковського

На згадку про незвичайну дружбу Надії фон Мекк і П. І. Чайковського і про перебування композитора в Браїлові викладачами ліцею, який займає більшу частину палацу, в 1979 році створено музей. У чотирьох залах представлені ноти, прижиттєві видання класика, музичні інструменти, меблі, меморіальні речі. Вхід в музей без екскурсії — 10 гривень, фотозйомка — 30 гривень.

Відомо, що в палаці навчав музиці багатодітне сімейство французький композитор-імпресіоніст Клод Дебюссі, якого Надія фон Мекк називала «милим французиком» і позбавила свого піклування через легковажну закоханість іноземця в одну з її дочок.

З 1930-х років аристократичну резиденцію зайняла автотракторна школа. Тепер це професійний ліцей, де здобувають професію слюсарі, водії, електромонтажники.

Для викладачів в 1936 році побудували двоповерховий житловий будинок. Шкода, що разом з символами соціалістичної праці збиті і цифри дати спорудження будівлі.

 Садиба Надії фон Мекк. Будинок викладачів ліцею. 1936 р.

До наших днів збереглися в’їзна брама та гранітний місток з ажурною огорожею через озеро, створене в XIX столітті ініціативною господинею.

Мальовнича водойма потребує розчищення.

Вхід в старовинний парк відкритий, його обов’язково відвідують молодята для відеозйомки весільної церемонії. На жаль, деякі реліктові дерева хворіють і сохнуть, їх доводиться спилювати.

На виході з садиби через дорогу розташована школа. В одному з навчальних корпусів в 2008 році відкрито літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського, українського поета і перекладача. На шкільному подвір’ї встановлено пам’ятник літератору, а на фасаді музею — меморіальна дошка з барельєфом Володимира Омеляновича.

Шкільне подвір'я. Пам'ятник В. О. Забаштанському

Літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського. Меморіальна дошка і барельєф поета

Уродженець Браїлова в молоді роки працював в Донбасі і в результаті виробничої аварії втратив зір і обидві руки. Забаштанський присвятив життя поезії і був удостоєний Шевченківської премії. У день народження земляка в селищі проходить літературне свято «Поетична осінь Володимира Забаштанського» з присудженням премії його імені виявленим молодим талантам. На жаль, задати кілька питань зберігачам музейних цінностей не вдалося. У робочий час музейних працівників не виявилося на робочому місці. Зовнішні двері були відкриті, а внутрішні закриті, фото зроблено через скло.

Ніякої пояснювальної записки, на кшталт «Буду через 15 хвилин» і номера телефону музеолога не виявлено. У сусідньому магазині підказали, що там працюють мати і дочка. Для кого існують музеї, якщо навіть рідкісного відвідувача в ньому не чекають?

Підйом до зупинного пункту «Козачівка» зайняв 35 хвилин, враховуючи спекотний день.

Приміський поїзд Козятин-Жмеринка і назад курсує кілька разів на день. Автобус з Вінниці і назад — з інтервалом 1,5-2 години 7 раз в день. До районного центру Жмеринці автобус ходить щогодини.

Координати садиби фон Мекк: 49°6’8"N 28°10’12"E