Миропілля. Свято-Миколаївська церква. Зберегти духовну, історичну та архітектурну спадщину
Як промені від сонця в Миропіллі вулиці розходяться від базарної площі, на якій колись шуміли щотижневі ярмарки. Кожна вулиця закінчувалася храмом. Після революції, націоналізації, розкуркулювання, більшовицьких реформ, руйнування духовної спадщини місто перетворилося на село із значним скороченням населення. Єдина церква, яка пережила потрясіння XX століття — Свято-Миколаївська в передмісті Студенок на Сумській вулиці.
Миропілля. Сумська обл. Свято-Миколаївська церква. 1885 р.
Величну споруду видно за кілька кілометрів по всій окрузі.
Вул. Сумська. Свято-Миколаївська церква. 1885 р.
Літописи свідчать, що церква в цьому місці вже була в середині XVII століття з часу заснування Миропілля переселенцями з волинського однойменного містечка. Дерев’яна молитовня згоріла, як більшість подібних будівель на той час. Нову церкву, зведену в 1885 році, освятили так само, як і попередню, на честь святого Миколая.
У 1930-і роки в період масової ліквідації православних святинь церкву планували підірвати, але виконавцям варварських вказівок вдалося знищити лише північний (лівий) приділ.
Відновлений лівий приділ
Старожили пригадують, що будову зберіг голова колгоспу, використовуючи приміщення для зберігання зерна. Комуністичні правителі не передбачили комор для укриття врожаю і богомільне місце перетворилося в склад.
Могили священників і пам'ятний знак жителям, які постраждали в роки лихоліття
Церква мала велике подвір’я, зараз святиня щільно оточена житловою забудовою.
Важко встановити, хто був архітектор та зодчі унікальної споруди, але високу майстерність будівельників XIX століття варто відзначити.
За 130-річну історію і пов’язані з нею потрясіння фундамент будови і вцілілі стіни зберегли непорушність.
Церква кам’яна, трьохпрестольна, оштукатурена, хрестоподібна в плані, об’єднана з дзвіницею.
Рукава хреста з півночі і півдня мають напівкруглі виступи.
Три входи розташовані з західного боку — через дзвіницю і рукава хреста. Арочні віконні прорізи виділяються з площини стіни за допомогою цегельного обрамлення.
Перекриття представляють собою арки з металевими балками.
Особливу величність будові надає п’ятдесятиметрова дзвіниця, найвища в Сумській єпархії.
П’ять ярусів, що зменшуються в об’ємі і по висоті, увінчані куполом. Перший ярус з трьох сторін, а другий — з чотирьох, прикрашають по дві пари колон і портики. Третій і четвертий яруси декоровані пілястрами.
Дзвіниця. Внутрішні сходи
У 1990-ті роки силами громади і за допомогою жертводавців почалося відродження святині.
Для духовних потреб селян під час відновлення храму в 1997 році була побудована тепла церква в ім’я ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість».
Церква в ім’я ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість». 1997 р.
Свято-Миколаївська церква відрізняється великими розмірами і на відновлення об’ємної споруди було потрібно 20 років.
Свято-Миколаївська церква
Повністю відбудований північний боковий вівтар, відремонтовано покрівлю.
Оштукатурені й побілені стіни.
Не було підлоги, тепер вона покрита паркетною дошкою площею 1000 квадратних метрів.
Один з дзвонів придбав на власні кошти настоятель Свято-Миколаївської обителі архімандрит Смарагд.
При Нікольському архієрейському монастирському подвір’ї організовано школу дзвонарів і проводяться фестивалі майстрів дзвонарського мистецтва, на які приїжджають учасники з інших регіонів. Високою майстерністю дзвонарів захоплювалися гості, які прибули з Китаю.
В обителі відкрита недільна школа для дітей і дорослих. Бажаючі можуть займатися в шаховому клубі, в гуртку іноземних мов, зібрана бібліотека духовної літератури.
Монастирська територія поступово приводиться до ладу, збудована вхідна брама, висаджуються декоративні рослини і квіти.
Насельники вирощують овочі на монастирському городі, частина врожаю відправляють в Сумську духовну семінарію. З вирощених плодів у трапезній кухар Марія готує смачні страви, якими обов’язково пригостять паломників.
Вигляд на теплу церкву, монастирське подвір'я, трапезну
Віруючим та братії монастирського подвір’я доведеться ще багато зробити в процесі ремонтно-відновлювальних робіт. Громада не так велика, всього в Миропіллі трохи більше 2000 жителів. Село віддалене від обласного центру і у парафіян немає статків завершити ремонт і облаштування обителі.
Необхідно придбати іконостас, лампади та інше церковне начиння.
У позаминулому столітті миропільські купці і заповзятливі комерсанти побудували в Миропіллі 8 храмів. Можливо, сучасні бізнесмени, власники торгових центрів, згадають про духовні традиції своїх попередників по ремеслу і звернуть увагу на дивом збережений пам’ятник історії і архітектури, який потребує підтримки меценатів і благодійників.
Доїхати в обитель можна автобусом з центрального автовокзалу Сум. Перший рейс о 4.45. З Миропілля до обласного центру автобуси курсують кожні годину-півтори.
Немає коментарів:
Дописати коментар