Синевирська Поляна. Туристичні об'єкти, колиба, пейзажі

Українські Карпати — улюблена туристична мекка з розвиненою інфраструктурою, уторованими маршрутами і незвичайними легендами.

Закарпаття. Міжгірський район. Крісельний підйомник

Близько 30 хвилин триває захоплююча екскурсія на гору Маковицю крісельним підйомником довжиною 1050 метрів.

На висоті 850 метрів над рівнем моря з оглядового майданчика відкривається чудова панорама на Боржавський гірський хребет, національний природний парк «Синевир», гору Кук, районний центр Міжгір’я, річку Ріку.

Закарпаття. Міжгірський район. Крісельний підйомник. Оглядовий майданчик

Закарпаття. Міжгір'я. Річка Ріка

Найбільше озеро в Карпатах — Синевир. Його глибина досягає 24 метрів, що набагато більше, ніж в Азовському морі. До осені струмки, які живлять водну гладь, втрачають силу, і озеро міліє, на його середині виступає острів, що нагадує очну ямку. Купатися і ловити рибу в Морському Оці, як ще називають озеро, заборонено. Можна тільки прогулюватися біля нього, зачаровуватися красою, пити цілющу воду з джерел, що дарують здоров’я, красу і любов.

Закарпаття. Озеро Синевир

А кохання і краса завжди присутні в легендах карпатських перлин, чи то скелі Довбуша або озеро Журавлине. З вуст в уста протягом століть передається повір’я, що озеро Синевир утворилося із сліз красуні Синь, дочки графа, який наказав вбити її коханого Вира за злиденне походження.

Похід або екскурсія приправлені виконанням відомих хітів, які знала і співала вся величезна країна — про червону руту, водограй і рушники, скрипки і черемшину. А якщо хто-небудь з туристів не хоче відкривати рот хоча б для підтримки компанії, гід в такому випадку може натиснути кнопку для спрацьовування катапульти в автобусному кріслі десь на гірському перевалі. Але таких випадків не зафіксовано, тому що вся група поспішає після прогулянки мальовничими полонинами, крутими схилами і звивистими річками здійснити ще один важливий пункт екскурсійних заходів.

Це магічне слово колиба, яке знає кожен турист, екскурсант і мандрівник, і кожен з них обов’язково включить в свій маршрут відвідування цього гірського будиночка.

Закарпаття. Синевирська Поляна. Кафе-колиба «Гуцулочка»

Колибою називають сезонне житло пастухів, де вони можуть сховатися від негоди. Посередині хатини знаходиться вогнище — ватра, дим йде в отвір на даху. Від печі радіально розташовані тапчани чабанів.

Дах покритий ґонтом, дерев’яними дощечками.

Приклади різних колиб можна побачити в Пирогові в музеї народної архітектури і побуту.

Село Синевирська Поляна простягнулося на десять кілометрів в долині річки Тереблі, притоки Тиси, і туристичні стежки до озера Синевир та гірськолижних спусків його не обходять стороною.

Закарпаття. Синевирська Поляна

Відомо село з початку XVII століття, і в ньому проживає близько 1300 жителів. Звичайне гірське село, жителі скоромні і привітні. Статистика говорить, що село займає перше місце в області за кількістю мам-героїнь, яких налічується більше 100.

Господиня придорожнього кафе — Марія, мама сімох дітей і вдова героя-чорнобильця. Багатодітна сім’я гостинно відчинила двері кафе-колиби «Гуцулочка», і його завсідниками стали подорожні, бокораші і рубщики лісу, овцепаси і організовані туристи.

Крім традиційних страв української кухні гостям пропонують закарпатські та гуцульські кулінарні шедеври. Буваючи в Закарпатті, обов’язково потрібно покуштувати бограч, який готується в казанку і має багатовікову історію, коли угорці жили на своїй прабатьківщині на Уралі і в Сибіру. Візитною карткою закарпатської кухні є банош — каша з кукурудзяної муки. У колибі «Гуцулочка» банош готують з білими грибами. За старовинним рецептом вівчарів готується токан з копченим салом і овечою бринзою. Фірмовими стравами в місцевості, де водиться форель, завжди буде запечена форель. Ну, а лісові ягоди послужать начинкою для пирогів і млинців з ароматним чаєм з карпатських трав і різнобарв’я.

Інтер’єр кафе оформлений як етнографічний музей з експозицією мисливських трофеїв, національного одягу, побутових приладів, картин і виробів місцевих умільців.

Закарпаття. Синевирська Поляна. Кафе-колиба «Гуцулочка»

Але головне — атмосфера привітності і щирості, відчуття домашнього тепла, а це дорогого коштує.