Прелесне. Музей народної архітектури та побуту

У маршрути сільського туризму в Донецькій області входить село Прелесне, відоме розташованим в ньому палацом Бантишів XIX століття і музеєм народної архітектури, побуту та дитячої творчості. Музей визнаний одним з семи чудес Слов’янського району і є єдиним такого роду в Східній Україні.

Прелесне. Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості

У Пирогові, в найбільшому скансені України, представлено кілька регіонів з експонатами етнографічної архітектури, а в Прелесному можна побачити сільську садибу Слобожанщини XIX століття.

Центральне місце експозиції займає селянська хата.

Прелесне. Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості

Її подарувала мешканка Прелесного Р. А. Біліченко.

Такі дерев’яні четирьохстінки з дахом з очерету будувалися на межі XIX-XX століть.

В екологічно чистому будинку зібрані зразки інтер’єрів того часу: предмети побуту, меблі, керамічний посуд, ікони, рушники, вишиванки.

Опалювальна піч грала не тільки функціональну роль, але і була естетичною прикрасою житла. Якщо в родині була дівчина на виданні, піч розмальовували квітами, а в скрині зберігалося придане, виткане і вишите власноруч.

Не обходилися господині без ткацького і прядильних верстатів.

За великим столом збиралися великі сільські сім’ї, де дітей, майбутніх помічників в нелегкій селянській праці, традиційно було багато.

У XVIII-XIX століттях на території сучасної Донеччини були поширені вітряні млини, які височіли серед степів на пагорбах, розсікаючи небо і граючи з вітром.

Часто вони обслуговували і сусідні села, з яких селяни приїжджали на возах з мішками зерна.

Чотири лопаті, як крила величезного птаха, використовуючи силу вітра, приводили в рух аеродинамічний механізм.

Навколо стовпа, вкопаного в землю, оберталася дерев’яна вежа.

Мельник, людина поважної професії, мав кілька помічників, часто членів сім’ї, яким в період збору врожаю доводилося працювати, не покладаючи рук.

В Прелесне вітряк-трудівник доставили з села Бригадирівка Харківської області, а відреставрували умільці з Троїцького, про що свідчить пам’ятна табличка.

Щоб перемістити велетня заввишки з двоповерховий будинок, його розібрали на колоди, а потім на новому місці склали заново як конструктор.

Деякі деталі довелося замінити, щоб 200-річна конструкція збереглася довше.

100-200 років тому ліс широко застосовувався в будівництві і майстри по дереву досягали високого рівня.

На території музею знаходиться комора, яка обладнана як столярна майстерня.

У неї зберігаються вироби з дерева та теслярські інструменти.

Таке підмогу на своїй садибі міг мати тільки заможний господар.

Чи не в кожному селі були кузні, а в музеї Прелесного знаходиться горнило, що служило людині близько століття.

Прелесне. Музей народної архітектури, побуту і дитячої творчості

Ковальське ремесло вважається одним з найдавніших і було престижним в усі часи.

Коваль працював з помічником, молотобойцем, що бив по ковадлу великим молотом, а коваль маленьким молотком вказував місце для удару і керував роботою.

Поруч з кузнею зібрані металеві зразки сільськогосподарських знарядь праці, якими користувалися селяни для обробітку ґрунту, сівби та збору врожаю: борона, серпи, коси, плуги.

Ще одна комора могла бути курником.

Навколишні хвойно-листяні масиви і буйство квітучого степового різнотрав’я служили медоносною базою для місцевих пасік. Бортники вирізали в дереві серцевину, вставляли туди рамки і накривали колоду соломою.

Дихаючий матеріал забезпечував надійну гідроізоляцію і збереження бджіл. Якими були будиночки для бджіл сто років тому, коли вони не гинули масово, як зараз, можна побачити в скансені.

Подекуди збереглися в селах колодязі-журавлі, що зараз виглядають справжніми пам’ятками.

Воду з криниці піднімали за допомогою важеля, що має на одному плечі противагу, а на іншому — відро з водою. Макет колодязя, схожого на птаха, встановлений на музейній садибі.

Ініціатором створення музею був учитель, краєзнавець, художник Олександр Іванович Шевченко.

З 1983 року Майстер разом зі своїми учнями збирав по окрузі експонати.

Ентузіасти шукали, везли, вивчали, приводили в порядок і розставляли унікальні знахідки.

У школі, історія якої розпочалася в 1790 році, зберігається археологічна та етнографічна колекції.

На жаль, зал з експонатами і з єдиним в Україні музеєм дитячої творчості був закритий. На приклеєному на вікні листочку розписаний режим роботи музею, але не дивлячись на робочий час, двері були закриті.

Неможливо було зайти і всередину сільського будинку, щоб розглянути інтер’єр. Довелося задовольнятися побаченим через віконця.

Недільний день, зручний для туристів, виявився вихідним для музеолога. Телефон, який вказаний в деяких статтях про музей, — неробочий. Тільки стародавні ідоли, як німі охоронці, мовчки вітали відвідувачів скансену.

Три кам’яні скульптури, залишені кочовиками в IX-XII століттях, були знайдені дослідниками на території Прелесного.

Своєрідний кам’яний парк оформлений на галявині біля музею.

На деяких статуях висічені барельєфи, є фрагменти, що нагадують людський образ.

Але найбільше млинових жорен, випиляних з піщанику, каменю, що не піддається поліровці.

Побувавши в музеї під відкритим небом в Прелесному, можна дізнатися, якими були селища в донецьких степах до того, як тут промисловці звели заводи і шахти.

Всі експонати в хорошому стані, територія доглянута, чудові враження доповнила би розповідь професійного екскурсовода.

Прелесне. Музей народної архітектури, побуту і дитячої творчості

Знаходиться музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в 20 кілометрах від Слов’янська і 32 кілометрах від Краматорська.

Прелесне. Вулиця мощена бруківкою

Адреса: село Прелесне, Слов’янський район, Донецька область.

Координати: 48°50’4"N 37°17’26"E