середа, 19 липня 2017 р.

Нежухів

У Нежухові Стрийського району Львівської області є дерев’яний храм Покрова Пресвятої Богородиці 1875 року побудови.

Нежухів. Храм Покрова Пресвятої Богородиці 1875 р. УГКЦ


Село розташоване в 4 кілометрах від Стрия, я вирушила туди автобусом.

Нежухів. Автобусна зупинка

Моїми попутниками виявилися студенти, що поверталися після навчання додому. Майбутні педагоги вивчали творчість О. С. Пушкіна і їм потрібно було підготувати домашнє завдання російською мовою. Вони обговорювали деталі і план роботи, деякі правила орфографії.

Судячи з їхньої розмови, російською мовою молодь говорить цілком пристойно, знання у них теж хороші. Та й твори класика їм подобаються. Я теж згадала рядки поета, який подорожував

«То в коляске, то верхом,
То в кибитке, то в карете,
То в телеге, то пешком ».

В мене в цей день мав бути піший похід, і я вийшовши на зупинці в центрі села, відразу ж побачила православну церкву Покрова Пресвятої Богородиці, освячену в 2012 році.

Нежухів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 2013 р. УПЦ КП

Нежухів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 2013 р. УПЦ КП

У селі є греко-католицька громада. Віруючі всіх конфесій проходять екуменічним хресним ходом вулицями з молитвами за мир в Україні.

Амбулаторія ділить приміщення з ветеринарної лікарнею.

Нежухів. Амбулаторія. Ветлікарня

Сільрада займає невелику будівлю, на стіні якої укріплена меморіальна дошка до 200-річного ювілею Т. Г. Шевченка.

Нежухів. Сільська рада

Такі я бачила майже в кожному селі під час своїх поїздок. Ще одна табличка свідчила про встановлення в 1990 році вперше в Стрийському районі державного прапора України. Я знаю, що на Львівщині завжди пам’ятають історичні факти і часто можна зустріти подібні позначення пам’ятних подій.

Нежухів. Сільська рада. Меморіальна дошка до 200-річчя Т. Г. Шевченка

Коли я фотографувала, в сільраду заходили чоловік і жінка, мабуть, працівники адміністрації. Я запитала, як мені краще пройти до храму і чи є ще пам’ятники в селі. Чоловік розповів трохи історію села, якому більше 600 років. Назва походить з тих далеких часів, коли під час татаро-монгольської навали багато людей ховалися в горах. А деякі залишалися в селі, оточеному лісами. Їх, відчайдушних і безстрашних, називали нежахівцямі. Звідси і назва місцевості — Нежухів.

Під час світових воєн в цих краях завжди розгорталися великі бойові дії. У 3-х кілометрах звідси є військове поховання Першої світової війни. Шкода, що все відразу не охопити. Може бути, в подальшому буду в цій місцевості, тоді обов’язково побачу. Військовий меморіал Другої світової війни через дорогу від сільради. На пам’ятнику викарбувані прізвища і звання загиблих на фронті воїнів-односельчан.

Нежухів. Військовий меморіал Другої світової війни

Поруч пам’ятник Борцям за волю України.

Нежухів. Пам’ятник Борцям за волю України.

Біля пам’ятників чоловік косив траву. Я попросила його відійти на хвилинку, щоб я змогла сфотографувати сільські пам’ятки. Він, звичайно, погодився, але трохи ображено запитав: " А що, я вже не годжуся для фотозйомки?" Тепер я шкодую, що не зробила портретну замальовку жителя Нежухова. Але я намагаюся, щоб людей в кадрі не було.

У цьому чудовому будинку здобувають освіту діти Нежухова.

Нежухів. Школа

До церкви Покрова Пресвятої Богородиці, побудованої в 1875 році силами дванадцяти сільських родин, я пройшла стежкою ще метрів 300.

Нежухів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1875 р. УГКЦ

Вхід на церковне подвір’я було відкрито, навколо нікого не було.

Нежухів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1875 р. УГКЦ

Зараз святиня відреставрована, блищить на сонці металевим покриттям даху і куполів.

Нежухів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1875 р. УГКЦ

Але ці кардинальні зміни не завадили храму мати статус пам’ятки архітектури місцевого значення.

Нежухів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1875 р. УГКЦ

Дзвіниця нова, зведена в 2004 році.

Нежухів. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. 1875 р. УГКЦ

На території храму насипана символічна могила Борцям за волю України.

 Нежухів. Могила Борцям за волю України

Я пройшла через хвіртку на кладовище.

Нежухів. За церквою – кладовище

Там є пам’ятник похованим під час Першої світової війни воїнам Австро-Угорщини. Роботи по установці проводилися з ініціативи та на кошти Австрійського чорного хреста, громадської організації, що займається пошуком і відновленням військових поховань.

Нежухів. Пам'ятник воїнам Австро-Угорщини

На вулицю я вийшла через іншу хвіртку і побігла на електричку, бо хотіла з’їздити в цей день ще в цікаві місця. Часу залишалося близько 15 хвилин, а відстань більше кілометра в незнайомій місцевості. Проходячи біля церкви, я побачила священика, який поспішав до храму. Він мене благословив. Шкода, що він раніше не прийшов, я б змогла зайти до церкви.

Дорога в селі хороша, але часто зустрічаються струмочки. Мабуть, вода близько біля грунту. Але по містках ще веселіше йти, важливо помітити, в якому місці є переправа через водний потік. По дорозі бачила скульптуру Божої Матері на присадибній ділянці. Територія навколо обгороджена, але є хвіртка з вулиці, можна увійти і посидіти на лавочці.

Нежухів. Скульптура Божої Матері

Трапляється, що мені щастить, коли електрички спізнюються, я на це і розраховувала. Біля станції Нежухів одноколійна залізниця, тому електропоїзд пропускав пасажирський, який йшов на Стрий. Я ще на платформі встигла помилуватися прикарпатськими просторами і підвести підсумки цієї коротенької поїздки, враженнями про яку ділюся з вами.

Немає коментарів:

Дописати коментар