середа, 25 січня 2017 р.

Селидове. Чи є майбутнє у невеликих міст Донецької області?

«Ты город мой Селидово,
Цветок в Донецком крае,
Селидово, Селидово —
Маяк шахтёрской славы!»
Гімн міста.

Довелося побувати у справах в Селидовому — невеликому шахтарському місті Донецької області.

Селидове. Донецька область. Україна

Хлібні колоски, козацькі шаблі, терикон і копер — зображення на гербі складових життєустрою міста.

Селидове. Донецька область. Україна. Герб міста

У 1770-ті роки сюди доля закинула запорізьких козаків, які рухалися на Кубань і, перебираючись через річку Солону, залишилися на зимовище.

Селидове. Донецька область. Україна. Річка Солона
Селидове. Річка Солона

Отамана звали Селид, звідси і назва міста. Легенда, мені здається, трохи притягнута за вуха, тому що є й інші версії. Ця, мабуть, більш історично значима. Засновник міста біля траси Київ — Дніпро — Донецьк, забравшись на сторожову вежу, вдивляється в сторону Криму, чи не наближаються бусурмани-яничари. Тепер на своєму посту йому потрібно стежити і за дорогою на Донецьк, який всього в тридцяти кілометрах по прямій.

Селидове. Донецька область. Пам'ятник козаку Селиду
Селидове. Пам'ятник козаку Селиду
А його товариші не проти послухати думи кобзаря. Козаки — всі наголо отамани, а там, де три козаки, можна і гетьмана вибрати.

Селидове. Донецька область. Пам'ятник кобзарям
Селидове. Пам'ятник кобзарям
Пік розвитку для Селидове припав на 1960 — 1970 роки, як і всього промислового регіону сходу України. Якби не кілька імпортних автомобілів, які попалися на очі, та вивіски банків і магазинчиків на центральній вулиці, то відчуття повного повернення в епоху тих уже забутих років і не покидало б.

Селидове. Будинок по вул. Гоголя
Селидове. Будинок по вул. Гоголя
За останні 2,5 років місто стало прифронтовим, бойові дії відбуваються в 10 і 20 км звідси.

Селидове. Річка Солона

Ситуація не могла позначитися на міграції населення, багато мешканців покинули свої рідні місця, а вимушені переселенці знайшли тимчасовий притулок у місті. Багато людей, які волею долі опинилися по той бік фронту, приїжджають за звичайними земними справами. Хто в банк, хто в пенсійний фонд.

Селидове. Церква св. Пантелеймона на території лікарні
 Церква св. Пантелеймона на території лікарні в пристосованому приміщенні колишнього медичного відділення
Судячи з розмірів будівлі міської ради, кабінетів там досить для чиновників.

Селидівська міська рада
Селидівська міська рада
Але як вирішуються проблеми двадцяти тисяч жителів міста та переселенців видно неозброєним оком. «Сталінки» на центральній вулиці побудовані в середині 1950-х років.

Селидове. Будинок по бульвару Шахтарської Слави 1955 р.
 Будинок по бульвару Шахтарської Слави 1955 р.
На підприємствах квартири роздавали безкоштовно в той час. Будівлі, очевидно, за 60 років ремонтами не розпещені, і тарифи на комуналку такі ж непомірні зараз, як і в елітних будинках.
 
Селидове. Будинок по бульвару Шахтарської Слави 1955 р.

Одна з перших міських шкіл закрита і занедбана.

Селидове. Закрита школа

Селидове. Закрита школа

А на фасаді цієї школи архітектору 60 років тому хотілося закликати учнів до знань, прикрасивши її декоративним елементом.

Селидове. Гімназія

Скільки ж тепер школярів беруть в руки художню книгу або підручник? Джерелом знань став інтернет, тільки рівень освіченості від цього не підвищився. Зате діти міста і околиць за 3 роки бойових дій можуть по звуку канонади визначити вид артилерійської зброї і відстань, з якої зроблена стрілянина.

Селидове. Гімназія
Селидове. Гімназія
Творчість Володимира Маяковського, який ототожнював Леніна і партію і розповів малюкам «Що таке добре і що таке погано», треба думати, селидівці знають.

Селидове. Пам'ятник В. В. Маяковському
Селидове. Пам'ятник В. В. Маяковському
Не так вже й багато в країні пам’ятників поету-сатирісту-гуманісту-футуристу. А ось в п’ятиповерховому мікрорайоні шахтарського міста є, як і вулиця, названа на його честь.

Селидове. Пам'ятник В. В. Маяковському
Селидове. Пам'ятник В. В. Маяковському
Після дев’ятого класу молодь Селидового та всіх околиць може навчатися в гірничому технікумі. Характерно для вугільного регіону, що батьки, які працюють в небезпечних умовах під землею на глибині до тисячі метрів і більше, отримують за це зарплату, яка не відповідає важкому труду, направляють своїх дітей на навчання гірницьким професіями в місцевий «Кембридж», щоб продовжити шахтарську династію.

Селидове. Гірничий технікум
Селидове. Гірничий технікум
За відгуками численних випускників знаю, що вчитися не важко, тільки зовсім лінивий або безграмотний не долає програму. Викладачі тягнуть всіх до диплома. Тільки на користь далеко не завжди це для майбутніх інженерно-технічних працівників, які поповнюють армію бездарних фахівців, не знають елементарних речей і називають свій технар «бутильковим».

Підприємства виробничого об’єднання «Селидіввугілля» вже багато років в стадії стагнації, деякі закрилися після техногенних аварій, інші ледь дихають.

Селидове. Пам'ятник загиблим землякам – шахтарям, чорнобильцям, воїнам-інтернаціоналістам
 Пам'ятник загиблим землякам – шахтарям, чорнобильцям, воїнам-інтернаціоналістам
Численні страйки робітників не призводять до виконання їхніх вимог. А палаюча зірочка на копрі — символ виконання плану і, отже, хороших зарплат, залишилася тільки на міському гербі.

Селидове. Виробниче об'єднання «Селидіввугілля»
Виробниче об'єднання «Селидіввугілля»
Але поки в гвардії труда є ким пишатися і кого стимулювати до невдячної роботи.

Селидове. Дошка пошани
Селидове. Дошка пошани
Осередок культури, що носив ім’я вождя пролетаріату, знаходиться в дуже жалюгідному стані. Колони з капітелями, що тріумфально прикрашають вхід, вже дали тріщину, а ніші залишилися тільки з постаментами для скульптур.

Селидове. Будинок культури
Селидове. Будинок культури
Напевно, це були статуї трудівників, а, може бути, і вождів. Збереглася на фасаді ліпнина стилізованих ліан, що обвивають герб вугільників епохи СРСР. З трьох дверей, пофарбованих у пролетарсько-червоний колір, дві закриті намертво. Але незважаючи на забиті вікна, в Будинку культури діти і молодь займаються в гуртках і секціях.

Селидове. Будинок культури
Селидове. Будинок культури
Знаю, що і в музичній школі працюють талановиті педагоги і є юні виконавці, що подають надію.

Парк культури і відпочинку займає площу близько 20 гектарів, що для промислового міста в степовій зоні дуже добре.

Селидове. Парк культури і відпочинку
Селидове. Парк культури і відпочинку
На жаль, все тут говорить про запустіння.

Селидове. Парк культури і відпочинку
Селидове. Парк культури і відпочинку
Мені майже ніхто не зустрівся, і на дитячому майданчику не було дітвори.

Селидове. Парк культури і відпочинку

На околиці парку, за руїнами і смітниками, є братська могила і пам’ятник. Але те, що там поховано 60 невідомих воїнів-визволителів і один партизан, які загинули у вересні 1943 року, на надгробку не пишеться.

Селидове. Військовий меморіал Другої світової війни

У центрі міста військовий меморіал «Зірка» займає велику площу. На пам’ятних таблицях вказані прізвища захисників Донбасу під час Другої світової війни. За порядком тут стежать.

Селидове. Військовий меморіал Другої світової війни

У південній частині міста в невеликому сквері тільки скульптура солдата височить на постаменті. Немає жодної згадки, що в 1921 році в братській могилі поховані 69 борців за Радянську владу, і тільки імена двох відомі. Але ж не знаючи минулого, неможливо оцінити сьогодення і побудувати майбутнє.

Селидове. Військовий меморіал

Літак МіГ-17 встановлено в пам’ять про льотчиків-земляків і про уродженця Селидового 23-річного О. Л. Колесникова, який вчинив останній таран під час Другої світової війни в квітні 1945 року над Одером. Дивно, що повітряне судно не злетіло поки, щоб приземлитися десь в пункті прийому металу.

Селидове. Пам'ятник-літак МіГ-17
Селидове. Пам'ятник-літак МіГ-17
Перейшовши по містку через легендарну річку Солону,

Селидове. Річка Солона

я підійшла до автобусної зупинки, на якій вже чекали транспорт учні Селидівського технікуму. В автобус вони вломилися одним живим потоком нерозтраченої сили і всю дорогу до Покровська ніхто не поступився місцем іншим пасажирам. Можливо, їм ніхто не розповів «Що таке добре і що таке погано»? Ці шістнадцяти-вісімнадцятирічні молоді люди і є майбутнє міст і сел, регіону та України. А воно залежить від них і від того, чи буде у них робота, в яких будинках їм доведеться жити, як і де можна буде провести дозвілля, в яких навчальних закладах будуть навчатися їхні діти і на яких майданчиках грати.

Селидове. Парк культури і відпочинку

Немає коментарів:

Дописати коментар