Хто куди, а я в Семенівку!

Прогулянка по Семенівці Львівської області, відомої архітектурними пам’ятками, гарантовано примножить пізнання у вивченні маловідомих пам’яток. Семенівка розташована за 20 кілометрів на південь від обласного центру, має залізничний зупинковий пункт, а приміський поїзд Львів-Мукачеве, суперпопулярна «мукачівка», домчить до старту пішого маршруту за півгодини. Поселення утворилося наприкінці XIV століття, а перша письмова згадка датується серединою XV століття. У 2018 році селяни відзначили 300-річчя церкви святого Михаїла, пам'ятки архітектури національного значення, та продовжують зберігати рідкісні розписи XVIII століття.

 

Семенівка, Львівська обл. Церква св. Михайла. 1718 р.

Храм був збудований із сосни на дубовому фундаменті та спочатку освячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці. У XX сторіччі культовій споруді добудували верхи, кам’яну підлогу, що вбирає вологу, замінили на дерев’яне покриття, а у вікнах з’явилися вітражні картини.

 

Семенівка, Львівська обл. Церква св. Михайла. Пам'ятка архітектури

Поряд зі старенькою двоярусною дзвіницею сусідствує нова кам’яна дзвіниця.

 

Семенівка. Церква св. Михайла. Дзвіниця

Знайомство з семенівською культурною спадщиною продовжуємо, рухаючись із північно-східної околиці на південний захід вулицею Тараса Шевченка. Головна вулиця асфальтована, нею курсують автобуси зі Львова, Пустомитів до Щирця та назад. Лелеки літають прямо над головами і гніздяться на стовпах біля людського житла.

Семенівка. Вул. Тараса Шевченка

На садибах багато квітучої зелені, гілки яблунь з плодами зігнулися до землі.

Семенівка. Садиби

Біля старого фруктового саду 1997 року зведено православну церкву святого пророка Іллі та триярусну дзвіницю.

 

Семенівка. Церква св. Іллі. 1997 р.

У 1906 році на відкритті школи був присутній Франц Фердинанд, спадкоємець престолу Австро-Угорської монархії. Навчальний корпус продовжує виконувати своє призначення.

 

Семенівка. Школа. 1906 р.

Над школою розкинув крону могутній оберіг – символ довговічності, мудрості, вірності. Дуби посадив у 1920-х роках директор школи австрійського та польського періоду Юзеф Терех. Вийшовши на пенсію, викладач переїхав до сина в Перемишль. Під час гітлерівської окупації був заарештований та засланий до Освенцима, де й загинув. Те, що дерево має історію, було зрозуміло і відчувалося без підказок, але, на жаль, жителі Семенівки, які зустрілися, і також покупці в сусідній крамниці нічого не могли сказати про зеленого велетня, а продавчиня порадила запитати у директорки школи («мусить знати»), яка живе в новобудові.

 

Семенівка. Дуб біля школи

Характерний напис на магазині з пісні Кузьми Скрябіна: «Місяць упав, темно у кімнаті. Як добре, що ти навчилася мовчати».

 

Семенівка. Крамниця

2005 року в центрі села було встановлено скульптуру заступниці Пресвятої Богородиці із зверненням до нащадків: «Щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало». Спроектував пам'ятник випускник місцевої школи Ростислав Лах.

Семенівка. Скульптура Пресвятої Богородиці в центрі села

Історія Семенівки неразривно пов’язує долі поляків та українців, які здавна проживали в селі. Засновником костелу святого Мартіна у 1721 році стала родина Потоцьких, про що нагадує  сімейний герб «Пілява» над порталом. Зображення сокири свідчить, що першим власником земель був німець Кунат гербу Топор. Архітектура семенівської святині має схожість на єзуїтський костел у Львові. У 1990-х роках буря зруйнувала башту на даху храму, яку не вдалося відновити.

Семенівка. Костел св. Мартіна. 1721 р.

За храмом розташований католицький цвинтар із надгробками XIX – початку XX століття.

Семенівка. Цвинтар

Кам’яний хрест, встановлений земляками у 1994 році, нагадує про трагічні події 1944 року в українсько-польській історії, коли Армією Крайовою було розстріляно українців.

 

Семенівка. Кам'яний хрест в пам'ять трагічних подій 1944 р.

У другій частині божої нивки з новішими похованнями збереглася цвинтарна каплиця початку XX століття, яка використовується для ритуалів донині.

 

Семенівка. Цвинтар і каплиця

Семенівка пролягла вздовж річища Щирки і Ставчанки, що впадає в неї (басейн Дністра). Перший млин у селі задокументований у 1515 році. На виході з села біля птахофабрики чекає своєї долі і тямущого благодійника триповерховий кам’яний водяний млин, пізніше переведений на електропривід. Внутрішнє обладнання демонтовано, лоток з регулятором подачі води, колеса та інші механізми зникли, але будівля ще могла б служити господарству Семенівки, адже село не належить до вимирущих та малоперспективних сільських населених пунктів.

 

Семенівка. Річка Щирка

Семенівка. Покинутий воядяний млин

До станції Щирець II від млина всього близько кілометра і повернутися до Львова можна заміським поїздом Чоп-Львів або рейсовим автобусом.