Львів. Двір-музей. Стороннім вхід заборонено, проходьте повз!

У Львові налічується понад 40 музеїв – державних, приватних, просто неба. Історичний центр можна назвати безупинним музеєм з безперервним потоком туристів та гостей культурної столиці України. Львів'яни – люди творчі, із фантазією й в самому серці міста-музею на подвір’ї житлового будинку самостійно створили свій позаштатний музей, що завоював неабияку популярність за кілька років існування.

 

Львів. Будинок-музей

В нестандарному музеї немає екскурсоводів та вхід сюди  вільний, проте не дуже бажаний. Нині вже важко встановити ініціаторів, і жителі не хочуть згадувати часи, коли звичайний дворик перетворився на кулуарну галерею артефактів радянського періоду. Мешканці прикрашали стіни двоповерхового будинку картинами, барельєфами, карбуванням, якимись штучками, що захаращували відремонтовані квартири.

 

Задум здався цікавим і його схвалили сусіди, товариші по службі, рідня, що поповнили після ревізій у шухлядах і коморах неофіційну виставку репродукціями картин, предметами побуту, меблів та іншим інвентарем. Більшість саморобної експозиції складали портрети та погруддя партійних босів, якими колись були втикані навчальні заклади та бібліотеки. Звичайно, туристи не оминали самобутній музей, локація з’явилася на картографічних ресурсах, у публікаціях та YouTube. Візитерів приваблювали не тільки незвичайні колекції, а й екстраординарність сховища символів минулої доби.

 

Відвідувачі набивалися у двір, що не могло тривалий час подобатися мешканцям відомого будинку і їм, ясна річ, не завжди хотілося бути гідами власного проєкту. Люди стали обтяжуватись докучливими гостями, а декомунізація спонукала позбутися частини експонатів. Наразі неврахований музейний фонд значно зменшився, і залишки розкоші вже не відображають колишню славу самобутнього підприємства.

 

Ті, хто зацікавиться і спробує заглянути у двір, можуть нарватися на негостинний тон мешканців будинку, що зовсім не схоже на львів’ян. Але ображатися не треба, мешканці стали заручниками оригінальної витівки, а в тривожний час хочеться спокою та тиші.

 

З іншого боку, якщо гості небажані, а музеєм мешканці вже не пишаються, то чому б не прибрати картини, що залишилися, і на вході повісити замок чи хоча б оголошення? Відвідувачам буде зрозуміло, що тут на них не чекають, проєкт закритий, проходьте далі. Шкода, що дивовижний винахід львів’ян заглух і фінішував у мінорних тональностях.