Евакуаційний поїзд. Порятунок та гуманітарна місія

Евакуаційний поїзд все далі відвозить від рідної домівки. Поряд з вагонами проносяться та відлітають селища, поля та ліси. Краєвиди за вікном зовсім не тішать, як у мирний час під час мандрівок. У напівтемряві купе мами заколисують дітей, попереду невідомість, але глибока віра в Перемогу і надія на швидке повернення.

 

Російське вторгнення з першого дня перевело Укрзалізницю на військові рейки, «залізка» одразу перебудувалася на порятунок та евакуацію українців у безпечні регіони та за кордон.

За підрахунками ООН, близько 10 мільйонів українців залишили свої будинки, третину було перевезено УЗ. Лише за перші півтора місяця було перевезено 3,5 мільйона пасажирів. Найбільші пасажиропотоки були із Києва, Харкова, Донецької, Луганської, Запорізької, Сумської областей.

Щодня залізнична компанія перевозила близько 200 000 українців, пустила в експлуатацію усі вільні потяги. Четверта залізниця за обсягом на євразійському континенті доклала всіх зусиль, щоб перевезти максимальну кількість біженців. Були організовані міжнародні перевезення до Польщі, Словаччини, Угорщини, Чехії.

 

Залізничні вокзали збільшили зустріч пасажирів. Потяги було знято з рейсів та перенаправлено до зони активних бойових дій. Людей вивозили «зеленими коридорами» під ворожими обстрілами, станції та потяги зазнавали бомбардувань. У охопленій війною країні немає безпечних місць.

 

Під час виїзду біженців на станції у Краматорську перебувало близько 4 000 пасажирів, від ракетного удару загинуло 57 осіб, серед яких 5 дітей. Внаслідок обстрілів вагонів на станції Чаплине та житлового сектору загинуло 25 людей. Разом із цивільними гинуть і залізничники, які щодня здійснюють подвиги та стали залізними героями війни. Транспортна інфраструктура у пріоритеті цілей окупантів.

 

У перші місяці евакуації потяги були переповнені, на зупинкових платформах вагони були обліплені юрбами біженців, переважно жінок із дітьми. Місткість вагонів збільшили у 2 рази і більше. Люди займали тамбури та коридори, вільного простору практично не було. Провідникам доводиться бути і медпрацівниками, і няньками, і психотерапевтами, ні на мить не забуваючи про свої обов’язки та відповідальність.

 

Назад евакуаційні потяги везуть гуманітарний вантаж – медикаменти, воду, їжу, перев’язувальний матеріал, дитячі речі. Залізниця перетворилася на машину з порятунку мільйонів українців. Через рік повномасштабної війни в Україні «Укрзалізниця» не припиняє гуманітарної місії та робить все для Перемоги над ворогом.