Микуличин. Ринок. Асортимент, ціни, особливості гуцульської торговиці

Микуличин – низькогірський курорт, розташований на Івано-Франківщині у мальовничій долині гірської річки Прут та його притоці Прутця Чемигівського. Як відомо, мандрівники в походах нескінченними пішохідними маршрутами карпатськими хребтами люблять ситно і смачно поїсти й тягнуть із собою в гори величезний запас їжі, передчуваючи процес поглинання страв на підкорених вершинах. Не обов’язково купувати продукти у міських супермаркетах, резонно придбати місцеві смаколики на Микуличинському ринку.

Треба враховувати, що привізна торгівля організована у Микуличині лише в середу. У найбільшому українському селі базарної площі немає. Торжище починається на автомобільній трасі Н 09 сполученням Мукачево-Івано-Франківськ-Львів і тягнеться ще 330 метрів Привокзальною вулицею, утворивши п’ятачок біля залізничної станції.

 

Микуличин. Ринок

Дерев’яна таблиця, встановлена ​​дбайливими руками, свідчить, що саме тут відбувається торговиця – так називається місце продажу-купівлі всякої всячини.

Тут немає стаціонарних торгових павільйонів як на організованих ринках. Торгові ряди формуються з двох сторін вулиці буквально під тином приватних садиб.

 

Чим багаті, тим і раді продавці із сусідніх областей, районів та сіл. Як і національні торгові знаменитості – Одеський привіз, Сорочинський ярмарок, – Микуличинська торговиця рясніє різноманітністю продукції.

 

Що тут можна придбати? Багато-багато всього: від побутової техніки та смартфонів до курчат та дзвіночків для худоби.

Більшість покупців поспішають на ринок за продуктами, і розмаїття ласощів та різносолів не дозволяє споживачам піти з порожніми руками. Особливим попитом користуються продуктові вироби національної кухні, які виготовляють за старовинними гуцульськими рецептами, що ретельно зберігаються господарями. Великі буханці хліба, випечені без розпушувача на дровах, розраховані на зберігання протягом кількох днів.

 

Якщо ви почуєте, що цього року непоганий урожай ріпи або боришки, то знайте, що йдеться про картоплю, без якої не можливо приготувати традиційні гуцульські страви чанахи по-закарпатськи та бограч. Більше року у коморі можуть зберігатися гуцульські копчені ковбаси, до складу яких входить сало, м’ясо та суміші карпатських трав.

 

Ковбаса, буженина, солонина

Лише карпатські сировари знають тонкощі виробництва твердих сирів – бринзи, вурди та будза. Продавці привітно пропонують продегустувати ласощі, після чого всі залишаються з зиском – покупець знаходить потрібний товар, а продавець – покупця.

 

В асортименті торговців гуцульськими делікатесами: сушені і щойно зібрані лісові ягоди, гриби, мед, варення, чайні збори, кондитерські смаколики.

 

Народні майстри з дерева та майстрині-вишивальниці представляють колекції рукотворних виробів, справжніх творів мистецтва.

 

На торговиці панує особлива атмосфера, багато покупців та продавців знайомі один з одним, раді поспілкуватися та обмінятись новинами. У різноголоссі базарного гомону чути колоритні коломийки у виконанні місцевого жителя, який присвячує свої жартівливі піснеспіви відвідувачам ринку, що проходять повз нього. Пан Михайло став справжньою зіркою карпатської торговиці. 

 

Туристичний Микуличин без торговиці неможливо уявити. Ринок став частиною культури і яскравою особливістю гуцульського села, його барвистою замальовкою з ароматом суниці, квітів, фруктів, солонини.