Стебний. Нетуристичний маршрут до гуцульського села у туристичних Карпатах

Якою нам, мешканцям східних та центральних регіонів України, бачиться Гуцульщина – історико-етнографічний край, розташований у центрі Європи? Мальовнича місцевість у лісових масивах Українських Карпат із швидкими річками, овечими отарами в долинах гір, з музикою водоспадів, трембіт та цимбал, зі смаком бринзи та баноша, з дерев’яними будинками на схилах.

Образ гуцулів у літературі та кінофільмах постає волелюбним народом у ошатному вишитому одязі, з давніми традиціями. Гуцули знають природу гір і лісів та мають особливу говірку. Щоб побачити сучасне гуцульське село, я вирушила з Яблуниці Івано-Франківської області в сусіднє село Стебний Закарпатської області гірським хребтом, милуючись краєвидами в країні Гір і зупиняючись багато разів, щоб зафіксувати в пам’яті і на фотознімку неймовірні картини природи і побуту селян.

 

Стебний, Рахівський район, Закарпатська обл.

Пересуватися горбистою дорогою після нічної зливи, ковзаючи по мокрому каменю і потопаючи в глиняній жижі, було складно.

 

Стебний. Дорога в лісі

Десь поруч чувся передзвін овець. Знаю, що біля підніжжя гори є сироварня і дуже хотілося б побачити процес приготування будза та вурди – продуктів з овечого молока, але в густій ​​хвойно-буковій гущавині я не побачила, якою просікою спуститися до стоянки отари.

 

Стебний. Ліс і гори

Подолавши понад 5 кілометрів гористо-лісовими вершинами за менш ніж 2 години, я побачила розсипані по схилах гір будинки Стебного. В Ужгороді в музеї народної архітектури експонується садибою-гражда зі Стебного. У замкнутому дворі знаходиться трикімнатне житло, господарські приміщення, хлів і комори для зберігання дров та врожаю.

Ужгород. Скансен. Садиба-гражда з села Стебний

Я вийшла на північну частину села, що простяглося вздовж однойменної річки на 7 кілометрів із півночі на південь. У гірських селах часто гідроніми збігаються з назвою населених пунктів.

 

Стебний. Вигляд на північну частину села

Крайня садиба виявилася занедбаною, але зі збереженим номером 223 на фасаді дерев’яного будинку.

 

Стебний. Покинута садиба

Внизу біля річки рух мені перекрили корови, що вільно прогулювалися. Досвіду спілкування зі свійськими тваринами у мене немає. Корови в карпатських селах пасуться не прив’язаними, їхнє переміщення по вигону обмежується дерев’яним парканом, а місцезнаходження визначається переспівом дзвіночків, прикріплених на шиї годувальниць.

Корівки не збиралися звільняти простір для подорожнього і мені довелося зробити вимушений привал на поваленому дереві, чекаючи на якусь допомогу, а рогаті товстухи продовжували стригти траву і спостерігати за мною. Спроба обійти компанію не увінчалася успіхом, бо найзлісніша з них пішла на мене рогами і мені залишалося або стрибати в річку, або кликати на допомогу. На щастя, підійшла господиня невгамовної ватаги, здалеку радя почастувати хуліганку хлібцем. Надалі братиму з собою гостинці для непередбачених зустрічей з парнокопитними.

 

Мої рятівники, Олена та її 8-річний син Ярослав, привітно посміхалися. Олена підказала, що до церкви мені ще крокуватиме 2 кілометри, а потім до автостанції в Ясині + близько 4 кілометрів.

 

Стебний. Сільська дорога

Храм сьогодні закритий, але можна попросити дяка Степана, який живе за 2 будинки до божниці, щоб відкрив його. Промова Олени відрізнялася від звичної мови вживанням незнайомих слів. Деякі фрази можна було зрозуміти за змістом. Наприклад, замість «так» гуцули кажуть «йо», а «тутка» означає - «тут». «Ґрунями» через дзвінке «ґ» називають гори. Весь подальший маршрут проходив уздовж гірської річки Стебної, притоці Лазещини, басейну Дунаю.

Стебний. Річка Стебна

Кілька разів по розмоклій та липкій від бруду дорозі мене обганяв юний мотоцикліст.

 

Стебний. Центральна вулиця

Через водну артерію перекинуто містки до садиб. Літочислення історії села починається 300 років тому, коли по гірському потоку заготівельники деревини сплавляли цінну сировину, будували греблі та утворили поселення. До революції у Стебному функціонувала вузькоколійна залізниця, завдовжки 5 кілометрів, яку в 1916 році розібрали росіяни. Зараз річка обміліла, але буває примхливою під час повені та зливи.

 

Стебний. Річка Стебна

Селяни займаються сільським господарством, туристичний бізнес тутка не розвинений.

 

Стебний. Житлова забудова

В селі я нарахувала 4 магазини зі звичайним набором хлібної, молочної, кондитерської, ковбасної продукції.

Стебний. Продуктові крамниці

Житлові будинки переважно дерев’яні, але зустрічаються і кам’яні.

 

Стебний. Житлова забудова

Свою оселю закарпатці прикрашають різьбленням по дереву, художнім орнаментом фасадів, фігурним оформленням вікон.

 

Стебний. Сільські будинки

Майже всі будинки мають таблички із нумерацією. Непридатний для городництва кам’янисто-глиняний ґрунт селяни не розробляють. Але фруктові дерева, переважно яблуні, на подвір’ях зустрічаються.

Стебний. Квітучі сади

Згідно зі статистикою 2002 року у селі проживало 807 осіб. З огляду на ситуацію в країні та загальний демографічний спад можна припустити скорочення населення в гуцульському селі.

Стебний. Сільська вулиця

Старий будиночок з ялинових колод нагадує експонат у музеях народної архітектури та побуту. Його господар Володимир, за фахом будівельник, працював у багатьох містах, як і багато інших майстровитих закарпатців. Володимир згадує Маріуполь, де брав участь у будівництві церкви. Що тепер у багатостраждальному місті?

 

Стебний. Старий будинок

Набожні гуцули будують каплиці не тільки біля дороги, а й на особистих подвір’ях, славлячи Господа. Двері в каплицях відчинені, кожен бажаючий може зайти та помолитися перед святими образами.

 

Стебний. Каплиця

Головна святиня Стебного збудована у 1856 році. Коли я побачила церкву святих Жон-Мироносиць, я згадала пораду Олени на початку своєї подорожі – за два будинки до храму живе дяк Степан, який може відкрити молельню. Але відстані між будинками в гірській місцевості можуть бути сотні метрів, і на повернення назад на півкілометра в мене не було часу. Церква розташована на височині на території сільського цвинтаря.

 

Стебний. Церква святих Жон-Мироносиць 1856 р.

У роки радянської влади вона була закрита, але збереглася завдяки розміщенню музею. Відкриття та відновлення святині розпочалось у роки Незалежності України. Незважаючи на статус пам’ятки архітектури місцевого значення, церкву не оминули кардинальні ремонти і культова споруда втратила архітектурні особливості гуцульського стилю.

 

Стебний. Церква святих Жон-Мироносиць до реконструкції 2016 року. Фото з www.risu.org.ua.

Через 160 років служіння Господу та людям дерев’яна будова втратила над входом оригінальну вежу з чотирисхилим покриттям, зменшилася висота даху, ґонт замінили на блискучий метал, змінилася форма віконних отворів і пластик витіснив дерево. Вінчають храм 3 маківки, яких не було до реконструкції.

 

Стебний. Церква святих Жон-Мироносиць після реконструкції 2016 р.

Дуже шкода, що закарпатські майстри на всі руки, які збудували сотні храмів по всій Україні, не завжди мають змогу повністю зберегти автентичність пам’яток сакральної архітектури у рідних селах. Вже на виході з церковного подвір’я я зустрілася з чоловіком, який ішов назустріч. То був той самий Степан, який виконував обов’язки дяка і адміністратора Мироносицької церкви.

 

Стебний. Територія церкви святих Жон-Мироносиць 1856 р.

Далека подорож увінчалася удачею, Степан гостинно відкрив храм, щоб я могла побачити інтер’єр. Внутрішнє оздоблення церкви збереглося у традиціях православних дерев’яних гуцульських храмів з оновленням обшивки стін та заміною різьбленого іконостасу. Вишиті закарпатськими майстринями рушники прикрашають святі образи та заповнюють релігійний об’єкт світлом та чистотою.

Стебний. Церква святих Жон-Мироносиць. 1856 р.

Квадратна у плані дзвіниця з восьмигранним другим ярусом – ровесниця церкви.

 

Дзвіниця церкви святих Жон-Мироносиць

Побудована останніми роками каплиця відкрита для парафіян постійно.

 

Поруч із церквою розташована початкова школа. Добре, що для учнів молодших класів зберегли навчальний заклад та відремонтували будівлю, споруджену чехословацьким урядом у 1930-ті роки.

 

Стебний. Початкова школа

Клуб – не лише осередок культури гуцульського села. Частину приміщення займає фельдшерський пункт. Не знаю, як працюють установи, але таблички на фасаді свідчать про їхнє розміщення, а також, що клуб курирує міністерство культури та туризму.

Стебний. Клуб і ФАП

Ідучи «мудрою» дорогою, як назвав звивисту вулицю Володимир, мені зустрічалися місцеві жителі, привітно віталися, а деякі цікавилися, до кого приїхала гостя? Я дякую всім новим знайомим за гостинність і людяність, запрошення на обід та каву, цікаві розповіді.

Стебний. Центральна вулиця