Лоєва. Залізничний вокзал. Засуджений до забуття та знищення

Лоєва – пасажирський зупинний пункт в однойменному селі Надвірнянського району Івано-Франківської області. Розташований між станціями Надвірна та Делятин на лінії Івано-Франківськ – Делятин та належить Львівській залізниці.

 

Лоєва. Покинутий залізничний вокзал

Зупинка має одну колію і одну бічну платформу.

 

Лоєва. Арковий міст і колія. Вигляд на південь в бік станції Делятин

У 2023 році на платформі зупиняються 2 пари дизель-поїздів сполученням Ворохта-Івано-Франківськ. У панорамі карпатських пейзажів у вікні поїзда раптом випливає занедбаний вокзал-примара, з якого вже багато років не виходить черговий по станції, щоб зустріти поїзд.

 

Станційний будинок, австро-угорська залізнична спадщина, пережив багато подій разом з історією України та карпатського села, але з реформами та перетвореннями для нього не знайшлося призначення та корисного використання. На зупинці немає пасажирського павільйону, навісу і навіть лавочки.  

Лоєва. Залізничний вокзал. Вигляд з боку платформи і на південний торець

Лоєва. Вигляд на вокзал з боку платформи і північний торець

Вокзал побудований з відкриттям сталевої магістралі 1895 року. Двоповерхова будівля належить до вокзалів альпійського типу кінця XIX сторіччя. В Україні збереглися пасажирські будівлі такого типу з трьома, чотирма, п’ятьма вікнами на фасаді. Лоєвський двірець має 3 вікна на фасаді. Малі альпійські вокзали мають характерну особливість – центральні ризаліти із боку населеного пункту.

 

Лоєва. Вигляд на вокзал з боку села

Подібні вокзали на Івано-Франківщині функціонують у Яремчі, Ворохті, Вороненко, Тарновиці, Братківцях. Лоєвський вокзал за радянських часів фанерований керамічною плиткою, викладеною в шаховому порядку. Чотири візерунчасті композиції яскравою мозаїкою виконані між віконними отворами. Назва станції російською мовою створена з керамічних фрагментів на фасаді та бічних сторонах.

По центру красувалося пролетарське гасло «Слава КПРС», згодом перероблене у «Слава Україні». Стандартна табличка із зазначенням станції частково прикриває художній напис.

 

Лоєва. Напис на фасаді залізничного вокзалу

Станційна будівля складена з червоної цегли. Кам’яне рустування кутів, віконних та двірних отворів надає споруді об’ємності та строгості.

 

Дуже шкода, що залізнична пам’ятка занедбана і інтенсивно руйнується. З торців будівлі прибудовані тамбури, двері з яких зникли не без допомоги «добродіїв». Червоно-черепична покрівля розібрана, трикутний фронтон нахилився, два димарі-огризки стирчать над горищем. Дерев’яні перекриття прогнили і впали. Міцні стіни дали тріщину біля входу, ґанок розбитий. На першому поверсі розміщувались зал очікування, квиткова каса, службове приміщення. На другому поверсі були житлові кімнати службовців станції. Зрозуміло, що до руйнування причетні не лише погодні умови.

 

Лоєва. Зруйновані приміщення залізничного вокзалу

Усередині будівлі на другий поверх ведуть гвинтові бетонні сходи. У підвальне приміщення, де розміщувалася котельня, спускалися теж гвинтовими сходами.

 

Лоєва. Гвинтові сходи у приміщенні вокзалу

Запустіла двоповерхівка заповнена битою цеглою та сміттям. Дуже сумно, що перетворюються на руїни та швидко зникають бездоглядні будівлі вокзалів, колишні ворота міст та малих населених пунктів. Туристична Івано-Франківщина, і зокрема, багатий на природні та культурні пам’ятки Надвірнянський район, збільшили б екскурсійний потенціал, зберігаючи та відкриваючи маршрути на залізничну тематику. У європейських державах у мандрівників користуються популярністю аркові мости, пасажирські двірці, старовинні станційні будівлі та водонапірні вежі. Шкода, що не знайшлося захисника-благодійника для збереження архітектурної рідкості і сторінка історії залізниці зникла.