Вівчарство. Народне ремесло та вікова культура Карпат

«Ой вівці, ж, мої вівці, то чорні, то білі, 

Хто вас буде й поганяти святої ниділі?»

Весела ватага кучерявих баранців дзвенить, немов вируючий струмок по гірським схилам. Поглинаючи молоді пагони кущів та трав’яний покрив, братія перебирається у швидкому темпі з одного пасовища на інше.

 

Карпати. Вівці

Чорні, білі, плямисті тваринки суворо дотримуються колективного статуту та рухаються в одному напрямку.

 

Дзвіночки, прив’язані на шиї у всіх представників табуна, створюють оглушливу какофонію, перетворюючи баранів на виконавців неповторної коломийки.

 

Якщо якась неуважна особа забарилася на галявині, пастуші собаки неодмінно направлять неслухнянку до зграї.

Четверолапі помічники пастухів безперервно супроводжують баранячий гурт, чудово справляючись з відповідальним завданням щодо збереження поголів’я та охорони стада від хижаків.

 

Тріскання соковитої трави та енергійна пробіжка, що супроводжується меканням та пирханням, змінюється привалом та тишею. Раптовий шум може порушити дрімоту і стадом прокочується тривожний попереджувальний рокіт.

 

Деякі ґазди позначають своїх улюбленців і прив’язують до вушок вівців червоні стрічки.

Незважаючи на скорочення загальної кількості парнокопитних, у Карпатському краї вівчарство залишається традиційним ремеслом горян. 

З покоління до покоління передається в сім’ях любов до вівчарського промислу, і династії чабанів у гірській місцевості – не рідкість. Пастухи щодня проходять косогорами та перелісками разом із отарою десятки кілометрів, знаються у ветеринарії та народній медицині, пам'ятають звичаї, передбачають примхи погоди, доять вівців та переробляють молоко. Виготовлення бринзи вважається справжнім мистецтвом, яким досконало володіють вівчарі.

 

Чабаном може бути розумна, справедлива і порядна людина. На честь представників небезпечної і почесної професії встановлюють пам’ятники та створюють музейні експозиції. Образ улюбленої тварини у гірських селах використовують у фольклорі та міфології. На палиці, якою пастух заганяє овець, написано:

                                                 «Не бий вівцю буком,

                                                  Ісус Христос носив на руках вівцю.

                                                  І збережи бук на довгу згадку,

                                                  Як символ твого труда».