Річка Вовча. Витоки і течія. Історії та легенди

Топонімічні легенди пов’язані з відомими особистостями, які були засновниками міст або першовідкривачами незвіданих земель. Усна народна творчість з давніх давен донесла до нашого часу історії походження географічних об’єктів. Одна з найвідоміших і стародавніх світових легенд сповіщає про Капітолійську вовчицю, яка вигодувала двох братів, один з яких стане засновником Риму. На честь матері римлян створена бронзова скульптура, копіями якої пишаються в багатьох країнах світу. В Україні теж є кам’яна статуя місцевої хижачки, родоначальниці гідроніма.

Прогрес, Покровський р-н, Донецька обл. Пам'ятник вовчиці - засновниці назви водного потоку

Засновницю назви річки Вовчої увічнили в бетоні в селі Прогрес Покровського району Донецької області, на околиці якого розташовані відразу два джерела степової річки, притоки Самари, басейну Дніпра. Завдяки майстру-скульптору і ініціативним жителям села сіра звірюка з двома дитинчатами піднята на постамент в центрі Прогресу. Вовчиця зображена спокійною, але з настороженим поглядом, вона готова захищати малюків, які бавляться біля матері.

Хижак прислухається і в разі небезпеки буде битися і рятувати своє потомство. Біля підніжжя пам’ятника встановлена ​​табличка з коротким змістом легенди, яка століттями передається з покоління в покоління.

Звичайно, є наукові гіпотези, засновані на історичних фактах. Одна з версій походження гідроніма стверджує його виникнення від слова «волок». З часів Київської Русі річкою пролягав природний шлях з Азовського моря по річці Міус і далі волоком у Вовчі Води, як тоді називався водний потік, і потім в Самару, Дніпро і Київ. Інша версія свідчить про зв’язок назви з ім’ям ватажка або хижака-покровителя половецької орди, яка населяла узбережжя річки.

Але народ по-своєму пояснює виникнення улюбленої річки, і в цих переказах переплелися життєві спостереження, багатовіковий досвід, містика, мрія і головне — любов до рідного краю і річці.

Річка Вовча, Межівський р-н, Дніпропетровська обл.

У різних населених пунктах, розташованих на берегах Вовчої, зберігається своє трактування походження річки і її назви.

Колись в балці, по якій протікає річка, росли дрімучі ліси, в яких проживали вовки. Відчуваючи спрагу, звір відчув в низині прохолоду і став рити землю, поки в ямі не з’явилася вода. Поступово джерело рятівної вологи заповнило балку і вода потекла далі, народжуючи річку, яку люди назвали Вовчою. 

Перекази і розповіді варіюються, доповнюються новими деталями, але в кожній легенді вовк — не міфічна особистість, а реальний герой оповідання.

Колись давно зграя вовків вибрала в діброві місце для проживання. У вовчиці з’явилися вовченята. Але люди, що жили неподалік, влаштували облаву для непрошених гостей, дорослих хижаків не зустріли, а натрапили на нору вовчиці і вбили всіх дитинчат. Коли вовчиця повернулася і побачила, що люди зробили з її потомством, вона почала плакати. Цей плач був таким сумним і безпорадним, що з нори забив струмок, який переріс в річку. Довго ще люди щоночі чули сумний вий невтішної матері-вовчиці. А в селі, звідки прийшли мисливці, вовки постійно загризали домашню худобу — таким чином мстили людям за їх жорстокість. 

Колись люди погналися за вовчицею, у якій були вовченята. Вовчиця почала рити яму, щоб там заховати своїх дітей. Несподівано з ями пішла вода і перекрила шлях мисливців до звіра. Люди спустилися з пагорба вниз і побачили що низовина швидко покриває вода, вона з усіх сил розливається, створюючи річку. Так і народилася річка Вовча. 

В стародавні часи в цій місцевості жила зграя вовків. Якось зубасті-ікласті побачили, що в їх лігві звідкись взялася вода, пробився струмочок і залив балку з луками. Вовки були змушені покинути насиджені місця, тому що потік розлився повноводною рікою. Цю річку і назвали Вовчою, адже її витік почався з вовчої нори. 

Насправді, у Вовчої два джерела, один ледь пробивається в невеликому ліску зі східного боку села Прогрес. До нього приєднується струмочок з заростей очерету в балці між селами Вовче і Прогрес.

Витік річки Вовчої біля села Прогрес, Покровський р-н, Донецька обл

Об’єднавши свої життєдайні сили, на території Донеччини Вовча ще не схожа на повноводну річку, скоріше це ланцюжок вузьких потічків, ключів, які пересихають, неглибоких водойм.

Вода заболочена, а схили балок засипані сміттям. Стан водного ресурсу Західного Донбасу катастрофічне, русло Вовчої швидко перетворюється в сухий яр, зарослий бур’янами.

Прагнучи на захід, річка стає ширше і глибше, приймаючи водні потоки близько 500 малих річок і струмків. Далі вона протікає територією Межівського, Покровського і Васильківського, Павлоградського районів Дніпропетровської області.

Річка Вовча, Васильківський р-н, Дніпропетровська обл.

У місці злиття з Самарою Вовча перевершує її по водообміну. У заплавах гніздяться журавлі, лелеки, очеретянки, качки, гуси, шилоклювки, ходулочники і інші тварини і птахи, занесені до Червоної книги України. Для збереження біоресурсів в долині річки створений ландшафтний заказник «Бакаї». 

Васильківський р-н, Дніпропетровська обл. Ландшафтний заказник «Бакаї»

Берегова лінія річки покрита лісовими масивами, в яких були помічені її родоначальники-вовки.

Річка Вовча. Васильківський р-н, Дніпропетровська обл. 

Координати: 48°14’41"N 37°29’35"E