Сучасні міста втрачають свій історичний вигляд. Інтенсивна будівельна діяльність змінює стилі містобудування, при цьому зникає та атмосфера, яка допомагає відчути витоки зародження міста. У Донецьку залишилося всього кілька будинків дореволюційної епохи, коли промисловий центр називався Юзівкою, і почався економічний розвиток регіону.
|
Донецьк. Вул. Постишева. 2017 р. |
Пройдемося вулицями Донецька в пошуках архітектурно-культурної спадщини, що зникає з часом.
|
Донецьк. Вул. Постишева. 2017 р. |
На вулиці Постишева, колишній 7-й лінії, збереглося найбільше історичних будівель.
|
Вул. Постишева, 23 |
У північній частині міста вони споруджувалися в англійському стилі для іноземних фахівців і не дивно, що перший і єдиний готель одержав назву «Великобританія».
|
Готель «Великобританія». 1883 р. |
Старожил міста, з 1883 року він не втратив свого призначення. Спочатку готель був двоповерховий, пізніше був надбудований третій поверх. Поруч з ним розташовувався ілюзіон. У «Великобританії» зупинялися О. І. Купрін, В. В. Маяковський, Теодор Драйзер, К. Г. Паустовський та інші відомі особистості. У 1920-ті роки буржуазну назву змінили на будинок робітників і колгоспників «Жовтень», але з часом історична назва повернулася.
|
Вул. Постишева. Готель «Великобританія». 1883 р. |
Будинок № 55 побудований в 1903 році в стилі модерн, яким дуже мало представлений Донецьк, і має статус пам’ятника архітектури.
|
Вул. Постишева, 55. 1903 р. |
Він належав Давиду Кролю, торговцю облицювальною плиткою, кахлями якої виконаний фасад будівлі. Споруда вціліла під час Другої світової війни, в 1980-і роки постраждала під час пожежі і знаходилася в стані руїн кілька років, поки за неї не взялися вмілі руки.
|
Вул. Постишева, 55. 1903 р. |
Навпроти (вул. Постишева, 44) розташовувався купецький будинок кінця 19 століття. Будівництво величезного торгового центру поглинуло пам’ятку архітектури та історії, і зараз ми бачимо імітацію фасаду, зміщений муляж.
|
Вул. Постишева, 44. Торговельний центр, імітація фасаду купецького будинку |
|
Вул. Постишева, 44. Торговельний центр, імітація фасаду купецького будинку |
Без особливих зовнішніх переробок вдалося зберегтися дому брандмейстера і пристава Екка (вул. Постишева, 48).
|
Вул. Постишева, 48. Будинок Екка |
Ажурна оздоба виконана з трапецієподібної і округленої цегли, ймовірно, виготовленої на заводі сусіда, Давида Кроля.
|
Вул. Постишева, 48. Будинок Екка |
З червоної цегли в 1903 році побудована братська школа (вул. Челюскінців, 49).
|
Вул. Челюскінців, 49. Братська школа |
Вона була заснована церковним братством Спасо-Преображенської церкви, підірваної більшовиками в 1931 році. Православне братство займалося наданням допомоги населенню, просвітницькою діяльністю, будівництвом притулків, дитячих ясел, лікарень. Коли надбудували третій поверх, школа разом з «Великобританією» були найвищими будівлями в Юзівці.
|
Вул. Челюскінців, 49. Братська школа |
До революції 1917 року в братській школі налічувалося тисяча учнів, це були діти різних шарів населення. За сторіччя будівля не змінила освітнього призначення. У різний час тут розташовувалися різні учбовіі заклади, краєзнавчий музей, педагогічний інститут, вечірня школа.
|
Вул. Челюскінців, 49. Братська школа. 1903 р. |
Можливо, в будинку навпроти (вул. Челюскінців, 54), проживали школярі і студенти братської школи. Сусіди дуже схожі цегляною кладкою.
|
Вул. Челюскінців, 54. Житловий будинок |
У 1879 році невідомим архітектором побудована по вул. Ткаченко, 113 школа для дітей англійських фахівців.
|
Вул. Івана Ткаченка, 113. Англійська школа. 1879 р. |
Краєзнавці сумніваються, що будівля призначалася для навчання невеликого колективу дітей з Об’єднаного Королівства. За радянських часів тут розташовувався РАГС, і багато донеччан, які зв’язали себе узами шлюбу в цій будівлі, згадують круті дубові сходи, якими
молодий піднімався нагору, несучи на руках свою обраницю. У 2002 році був надбудований мансардний поверх і зроблено оштукатурювання, що імітує цеглу.
|
Вул. Івана Ткаченка, 113. Англійська школа. 1879 р. |
На Григорівці по вул. Пухова, 23 зберігся корпус церковно-парафіяльної школи, заснованої в 1873 році при Свято-Миколаївському храмі, який зруйнували в атеїстичні часи. Другий корпус школи був перебудований і зараз там знаходиться гімназія «Гармонія».
|
Вул. Пухова. Церковно-парафіяльна школа |
Повертаючись до будинків, власниками яких були промисловці і купці, з особливою гіркотою через його руйнування, хочеться розповісти про будинок Юза. Джон Юз — інженер, промисловець, засновник Донецька. У 1869 році він розпочав будівництво металургійного заводу, а в 1873 році — власного будинку.
|
Вул. Клінічна. Будинок Джона Юза. 1891 р |
Одноповерховий особняк не сподобався дружині і дочці, що прибули з Альбіону. Проекти російських зодчих виявилися невдалими і будинок реконструювали за проектом англійського архітектора. Господар не дожив до новосілля 1891 року, Юз помер в 1889 році. Біля палаццо з червоної цегли, критого залізом, був закладений сад. Електрику та водогін провели від заводу. Велике сімейство в 1903 році покинуло Юзівку.
|
Будинок Джона Юза. 1891 р |
Кілька років в ньому жив керуючий заводом Андерсон, який теж повернувся в Англію. До націоналізації більшовиками в 1918 році будинок належав управляючому Свіціну. До Другої світової війни будинок служив житлом для директорів заводу. Після приміщення зайняли різні організації, а потім почали розбирати і продавати цеглу.
|
Руїни будинку Джона Юза. 1891 р |
Зараз від прекрасної будівлі залишилися руїни, огороджені парканом, за який не потрапити.
|
Вул. Клінічна. Руїни будинку Джона Юза. 1891 р |
Така ж сумна доля спіткала будинок Нестерова або, як його ще називають, Арчібальда Больфура, співвласника ДМЗ. «Ластівчине гніздо» датується 1889 роком.
|
Вул. Понтійська. Руїни будинку Нестерова. 1889 р. |
Одна з веж, що вже не існує, нагадувала церкву святого Георгія в Лондоні. На другу, триповерхову, шестигранну зубчасту, зі склепінчастими вікнами, вели сходи.
|
Руїни будинку Нестерова. 1889 р. |
Стіни шириною 70 см були облицьовані плиткою. Зараз це суцільна руїна, вхід на яку відкрито з усіх боків.
|
Вул. Понтійська. Руїни будинку Нестерова. 1889 р. |
Дому купця Горелика (вул. Жовтнева, 82) пощастило більше. Побудованій в стилі модерн в 1905 році будівлі з загостреним куполом надано статус пам’ятки архітектури і містобудування.
|
Вул. Жовтнева, 82. Будинок купця Горелика. 1905 р |
Завдяки спортивному клубу «Олімпік» відреставрований поміщицький будинок Рутченкових. В кінці 19 століття в робітничому селищі ця споруда здавалася справжнісіньким палацом.
|
Вул. Івана Ткаченка. Будинок Рутченкових. Адміністрація ФК «Олімпік» |
Розташовані через дорогу корпуси колишнього заводу Боссе і Генненфельда так і залишилися промисловими будівлями.
|
Корпуси колишнього заводу Боссе і Генненфельд |
|
Корпуси колишнього заводу Боссе і Генненфельд |
Такі будинки барачного типу з декількома окремими входами мені зустрілися в районі Маслівки.
|
Вул. Тушинська. Житлові будинки |
Житель однієї з квартир вважає, що будівлям близько 150 років, і вони є ровесниками Юзівки.
|
Вул. Тушинська. Житлові будинки |
Для керівного складу і британських фахівців будинки будувалися переважно з цегли,
|
Вул. Червоноармійська, 76. Житловий будинок |
|
Вул. Жовтнева, 83. Житловий будинок |
але камінь, що видавався з шахти разом з породною масою використовувався дуже часто.
|
ДонВул. Івана Ткаченка, 131. Житловий будинок |
|
Вул. Івана Ткаченка, 94 |
|
Вул. Лівобережна, 25 |
Лікувальний корпус психо-неврологічної лікарні (вул. Лівобережна, 76) зберіг не тільки зовнішній вигляд за 125 років, а й дату на фасаді, що вказує рік побудови.
|
Вул. Лівобережна, 76. Риківська лікарня. 1892 р. |
Це колишня Риківська лікарня на 40 ліжко-місць, названа так по імені власника рудників Риковського. На цих рудниках в 1908 році від вибуху метану загинуло 150 чоловік, і саме в цій лікарні померло від отруєння газом ще 120 осіб. Медичний заклад вже давно зміцнили контрфорсами, як і кожна бюджетна установа, він потребує ремонту.
|
Вул. Лівобережна, 76. Риківська лікарня. 1892 р. |
Не зважаючи на історичну і культурну цінність, у великих містах зникають і зносяться старовинні будинки у великій кількості. Дуже важливо зберегти для нащадків ті мізерні рештки, архітектурну спадщину і атмосферу епох, що минають.
Немає коментарів:
Дописати коментар