Китайгородський храмовий комплекс

В центрі України, на Дніпропетровщині, в селі Китайгород збереглися до наших днів без змін відразу три пам’ятки історії та архітектури національного значення середини 18 століття.

Китайгород. Храмовий комплекс 18 ст.

Від Дніпра потрібно проїхати на північний захід близько 60 кілометрів. Місцевість ця, розташована уздовж русла річки Оріль, в 17 — 18 століттях перебувала на межі земель Гетьманщини і Війська Запорозького. До слова про наші чорноземи, по дорозі тільки 2 або 3 поля бачила з озиминою, інші залишилися незораними після збирання соняшнику.

Дніпропетровська область, Царичанський район. Незоране поле

Село в Царичанському районі з населенням близько 2 500 осіб — саме звичайне.

Китайгород. Центральна вулиця

Як і всюди, магазини, клуб, військовий меморіал.

Китайгород. Центральна вулиця. Будинок культури

Китайгород. Центральна вулиця. Військовий меморіал

А назва незвичайна утворилася в 17 столітті, коли під час ворожих навал населення ховалося за дубовим частоколом. Сповіщаючи про небезпеку, вивішували червоний козацький сувій — китайку. Звідси і назва містечка — Китайгород.

Китайгород. Лісок біля храмового комплексу і річки Оріль

Другу версію я почула від місцевої жительки Ніни Іванівни. На горі Калитві, висотою 145 метрів над рівнем моря, розміщувався ще один козацький стан. І коли гінця посилали до іншого стану, говорили: «Катай в город». Цей вислів вживається досі.

Китайгород. Лісок біля храмового комплексу і річки Оріль

У 1730-і роки від набігів татар побудували 400-кілометрову Українську оборонну лінію, частиною якої було Китайгородське зміцнення.

Збереглися оборонні вали, місцями круті.

Можна уявити, який первісний вигляд вони мали 300 років тому.

На місці твердині тепер посаджений сад, побудовані будинки і знаходиться храмовий комплекс.

Китайгород. Залишки кріпосного укріплення. Сад

Китайгород. Вулиця Музейна на місці укріплення

У 1750-і роки сотник Павло Єрофійович Семенов виявив себе господарем великої руки, захищаючи свою вотчину від зазіхань і ворогів, і своїх братів-запорожців. Архівні дані підтверджують його дії щодо захисту прав своїх підопічних хуторян, у яких сусіди крали коней, відбирали землю. Ймовірно, бажаючи надати величі і значення Китайгороду, а собі авторитету, за кілька років він за власні і китайгородців кошти побудував 4 церкви.

Китайгород. Вулиця Музейна. Храмовий комплекс

Будівельний матеріал привозили з Києва та Полтави, а також використовували місцевий. Дерев’яна згоріла під час військових дій, а кам’яні і оштукатурені ми бачимо в первозданному вигляді без перебудов.

Китайгород. Свято-Миколаївська церква. 1751 р.

Примітно, що всі три святині розташовані неподалік одна від другої. Цю характерну особливість пояснюють тим, що в сусідніх населених пунктах храмів не було, і селяни приходили на службу сюди. Свято-Миколаївська церква побудована в 1751 році в стилі бароко з дотриманням пропорцій.

Китайгород. Свято-Миколаївська церква. 1751 р.

Барабан увінчаний невеликим куполом. По периметру будова незвичайної форми прикрашена пілястрами, вікна обрамлені ошатними наличниками.

Незважаючи на те, що в 1950 — 1980 роки в приміщенні зберігали запчастини, і це не сприяло збереженню настінних розписів 18 століття, їх можна все ще розглянути на склепіннях.

Китайгород. Свято-Миколаївська церква. 1751 р.

Дзвіниця побудована в 1756 році і виконувала функції сторожової вежі.

Китайгород. Свято-Варваринська церква-дзвіниця. 1756 р.

У 1796 році її перебудували, розширили, освятили на честь святої Варвари, після чого споруда стала храмом.

Китайгород. Свято-Варваринська церква. 1756 р.

Але і зараз вона є дзвіницею храмового комплексу.

Китайгород. Свято-Варваринська церква-дзвіниця. 1756 р.

Вхід здійснюється через бічні двері.

Китайгород. Свято-Варваринська церква-дзвіниця. 1756 р.

Споруда п’ятикупольної Свято-Успенської церкви датується 1756 роком і на думку фахівців її оригінальний проект є дуже рідкісним і практично єдиним в східній і південній Україні.

Китайгород. Свято-Успенська церква. 1756 р.

Коли повсюдно закривали церкви, в ній розмістили шкільний музей.

Зараз експонати знаходяться в Царичанському краєзнавчому музеї, а вулиця так і залишилася називатися Музейною.

У 1980-ті роки почалося відродження храмів і їх реставрація.

Китайгород. Свято-Успенська церква. 1756 р.

Благодійниками був подарований іконостас, панікадила, інше церковне начиння.

Китайгород. Свято-Успенська церква. 1756 р.

Настінні розписи виконав художник з Дніпра Загреба Ілля Дмитрович.

15 років настоятелем Свято-Успенського храму є отець Сергій, який закінчив Київську духовну академію.

Ікона Божої Матері «Іверська»

Ікона Божої Матері «Семістрільна»

Ікона Божої Матері «Остробрамська»

Матушка Олена відреставрувала ікони Святого Миколая, Успіння Пресвятої Богородиці, Архангелів Михаїла та Гавриїла.

Матушка є регентом церковного хору, який бере участь в фестивалях духовного співу.

Образ Орільської Божої Матері «Взиграння Немовля» має чудотворні властивості і є дуже шанованим в приході.

Образ Орільської Божої Матері «Взиграння Немовля»

Щорічно на другий день Великодня на території храмового комплексу проводиться фестиваль «Пасха красна Приорілля».

Приїжджає багато церковних громад і співочих колективів з усієї області.

Проводяться виставки рукоділля, вишитих ікон, писанок. Беруть участь вихованці недільних шкіл. Найсмачніша козацька каша за старовинними рецептами вариться в цей день для всіх жителів і гостей.

Китайгород. Храмовий комплекс

Звичайно, всі пам’ятають засновника храмів, сотника Павла Семенова. Спочатку він був похований у Свято-Успенському храмі в родинному склепі зі своєю сім’єю. У 1980-ті роки під час будівництва школи храм безвідповідально перетворили на склад будматеріалів. Склеп був зруйнований і розграбований. Останки Семенова перепоховали на цвинтарі, а на початку 2000-х років перед храмом встановили йому пам’ятний знак.

Китайгород. Храмовий комплекс. Пам'ятний знак сотнику Семенову

З 2016 року мощі сотника знаходяться в Свято-Успенській церкві.

Китайгород. Свято-Успенська церква

Поговоривши з парафіянами, я сходила на річку Оріль, звідки і починалася історія козацького стану.

Китайгород. Річка Оріль

Права притока Дніпра багата рибою, береги покриті зеленим простирадлом заповідників і заплавних лісів.

Місцеві краєзнавці планували створити туристичні маршрути по Приоріллю, що включають і центр прикладної творчості «Петриківка».

Китайгород. Річка Оріль

Звичайно, потрібно популяризувати цінність нашого народного надбання. Але хочеться, щоб цим не заподіяли шкоди пам’яткам державного значення і навколишньої природи, щоб не перетворили мальовничі береги в місця для пікніків і туристичних стоянок.

Китайгород. Храмовий комплекс