Трускавець. Розкішний і елітний курорт в історичній і мальовничій місцевості

Трускавець — один з кращих курортів України, відомий з середини 19 століття. М’який клімат, красива природа, джерела мінеральних вод та інші благодатні фактори сприяли розвитку оздоровниці в 20 столітті.




Навіть не знаю, що могло б бути ще візитною карткою для Трускавця, якщо не бювет мінеральних вод. Але до нього мені ще потрібно було дійти з автостанції приблизно 1200 метрів, то піднімаючись в гору, то спускаючись з неї.



В середині транспортної розв’язки — функціонуючий фонтан. У спекотний день водяні струмені освіжають повітря і нагадують, що це місто, де вода має чарівні властивості.



Завжди звертаю увагу на стан пам’ятників. Очевидно, що військовий меморіал з часом не зруйнувався, але потребує уваги.



Куди не кинь погляд, все місто — це санаторії та готелі. Є функціонуючі з незапам’ятних часів, багатоповерхові, в яких відпочивали гості з усіх реґіонів СРСР.





Багато сучасних, побудованих за оригінальними проектами.







Чимало будується нових готелів.





Музейним експонатом серед них виглядають нечисленні збережені старі дерев’яні будинки.



У центрі зустрічаються старі дерев’яні вілли. Ця побудована в 1928 році власником курорту Трускавець Раймундом Ярош. Зараз в ній розташований Художній музей М. О. Біласа, де представлено 150 робіт митця.



Вілла «Вікторія» побудована в 1843 році із застосуванням конструкції фахверк, що рідко зустрічається в Україні і є пам’ятником архітектури.



Віллі «Моцарт» — трохи за сотню, вона з 1898 року.



Готель «Парк» — триповерхова дерев’яна будівля, побудована в кінці 19 століття в карпатському стилі з елементами декору гуцульської різьби по дереву.



Я бачила і інші санаторії, будинки яких є пам’ятками архітектури, але вхід до них заборонений, про що свідчать таблички.



Палац культури, прикрашений мозаїчним панно із зображеними танцюристами і співаками, не виглядав місцем масового культурного відпочинку. Як і всюди, площі культурних закладів зайняли магазинчики з китайським ширвжитком. На площі імені себе присів Кобзар з думами.



Біля костелу Папа Римський Іоанн Павло II з благословенням.





Весь відпочиваючий народ прогулювався на площі Незалежності, чекаючи відкриття бювету.



Бювет працює за розкладом. До відкриття сходяться з усіх боків відпочиваючі. Я теж спробувала «Нафтусю». У джерелі «Горянка», цілющу водичку з якого я пробувала під час поїздки Карпатським трамваєм, мені здалася смачніше.



Тут відпочиваючі поглинають декалітрами мінеральні води, насолоджуючись її цілющими властивостями. У перервах — хоровий спів аматорів і професіоналів вокального жанру.



Випивши знаменитої водиці, я прогулялася в парку і побачила старий бювет. До нього тепер не підійти — зона водозабору.



У парку зберігся старий пам’ятник відпочивальникам, встановлений в ті далекі часи, коли Трускавець був всесоюзною здравницею, і відпочиваючі приїжджали на курорт всією сім’єю по профспілковій путівці. Скульптурна композиція — та сама щаслива радянська сім’я. Правда, пам’ятник за давністю подій має занедбаний вигляд. Облицювання постаменту зруйнувалося, а сімейство ледве видно в заростях дерев.



На площі місцеві художники виставляли свої полотна. Дуже схожі натюрморти я бачила в Ялті на Набережній. Лісові пейзажі і види Львова зустрічалися на інших карпатських курортах.


У зоні відпочинку саксофоніст дуже добре грав попурі з кінофільмів. Його перекрикували голоса шоу-бізнесу, що доносилися з многочислених ресторанів. На літній естраді проходив конкурс міні-міс «Трускавка». Захоплені батьки тішилися своїми десятирічними дочками, які брали участь в турнірі. У одній міс костюм був прикрашений зображенням полуниці. Не випадково, назва Трускавець походить від польського «трускавка», що означає «полуниця».


А в храмі святого Миколи інші діти в перший раз причащалися по закінченню навчального року, і це теж було великим всенародним святом.



Біля храму кілька скульптур і пам’ятників.








Для І. Я. Франка не знайшлося більш відповідного і кращого місця. Адже Дрогобиччина — рідний край Каменяра.



На зворотному шляху я зайшла на територію церкви Покрови Пресвятої Богородиці.



Біля церкви облаштована дуже красива територія з екзотичними рослинами і оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий вид на Трускавець.







У місті є ще православна церква святого Іллі.



Все так красиво в Трускавці, але вуличний годинник показував неправильний час.



На жаль, я не могла зняти гроші в банкоматі ПриватБанку, не було готівки. І мені не сподобалося величезна кількість машин на вулицях, в тому числі, їздили і вантажні. Повітря в спекотний день було як у великому місті, а не на курорті.
Головне значення для лікування має вода. Але я не можу сказати, що багатолюдний і загачений автомобілями Трускавець мені сподобався більше за інших курортів. Це мої враження, якими ділюся з вами.