Братківці. Каплиця-писанка в прикарпатському селі, де все по-братськи

Братківці — назва-то яка! Мені захотілося в цьому прикарпатському селі побачити каплицю-писанку.


Від Стрийського повороту в село я пішла пішки, автобуси не часто ходять, погода прекрасна, та й в дорозі що-небудь ще побачу. У цій адміністративній будівлі знаходяться фельдшерський пункт, народний дім та інші служби сусіднього села Миртюки.



Раніше ці два села були одним цілим, землі Миртюків належали Братківцям. Потім молодший брат «відбрунькувався».
А тут, ймовірно, був Будинок культури. Зараз там щось розважальне.



Пройшла по мосту невелику річечку Жижаву, що впадає в Стрий.



У полі стоїть хрест загиблим в 1946 році воїнам УПА в бою з НКВС.



Писанку видно здалеку, при дорозі, на відкритому просторі, яскрава і незвичайна.



Подібна їй є в Коломиї Івано-Франківської області. Але Братківцевська абсолютно дивовижна, неможливо намилуватися. Її висота 6,5 метрів, діаметр 4 метри. У ніші встановлена ​​скульптура Божої Матері. Оригінальне оформлення декоративною мозаїкою у вигляді візерунків виконали випускники Львівської академії мистецтв. У святкові дні біля писанки-каплиці правиться служба.





У селі є і храми, і я пішла далі, щоб побачити їх.
Наступна зупинка біля школи. Зараз освітні заклади називаються «навчально-виховний комплекс», де в одній будівлі розміщуються і дитячий сад, і школа. Косити траву не потрібно, це зробила корівка.



Сільрада і Народний дім теж знаходяться під одним дахом. Все по-братськи в Братківцях.



Дуже рідкісне зображення національних поетів, коли Кобзар і Каменяр стоять разом. Поруч з барельєфами Шевченку і Франку присів скульптурний бандурист, виконуючий їх вірші.



Куполи церкви мені було видно, але як краще пройти до храму я запитала у хлопчика, що йшов з занять. Школяр 8 класу запропонував мені пройти з ним, так як йому теж йти по цій вулиці. Я завжди питаю у дітей, чи важко вчитися? Мій серйозний попутник твердо відповів, що йому не важко, але багато задають, часу мало, а треба ще й батькам допомагати по господарству. До нас підійшов ще один хлопчик, і вони стали домовлятися про майбутню гру в футбол. Тут теж є і футбольне поле, і гравці. Я подякувала хлопцям і попрямувала до вже близької церкви Преображення Господнього.



Дерев’яна святиня побудована в 1879 році і є пам’ятником архітектури місцевого значення.







У атеїстичні часи була закрита, але люди постійно просили відкрити для них храм. Більшовицька влада не пішла назустріч віруючим і дала вказівку винести іконостас і все начиння. Про цей випадок нехтування свободи віросповідання свідчить пам’ятна табличка.



На церковному подвір’ї насипана символічна козацька могила і збереглися старовинні пам’ятники з фігурами Христа і Богородиці.



Новий храм побудований силами громади в 2013 році і освячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці.





Дорогу назад я проклала по іншій вулиці, не надто рівній і прямій, поки не вийшла на трасу.



Бачила гарні будинки в цьому селі, прогулянка по якому мені сподобалася, а враженнями із задоволенням ділюся з вами.