вівторок, 5 січня 2016 р.

Угерсько

В село Угерсько Стрийського району Львівської області, яке розташоване в декількох кілометрах від районного центру, я поїхала автобусом. Відомо село з 1481 року.

Відразу ж біля автобусної зупинки на трасі Стрий — Жидачів знаходиться пам’ятник на честь скасування панщини, встановлений в 1848 році. У 1960-і роки він був знищений, а в 1990 році відновлений. В Австрії селянська реформа проводилася під тиском революційного руху, у тому числі Галицького народного повстання. Коли в 1848 році скасували селянські повинності, то повсюдно ставили хрести в пам’ять про цю подію.

Угерсько. Пам’ятник на честь скасування панщини

Наближаючись до села, вже здалеку я побачила на невеликому підвищенні військовий меморіал. Він був відкритий 9 травня 1968 року і за цей час втратив естетичний вигляд. На стелі майже повністю стерлися написи, прізвища загиблих воїнів Другої світової війни неможливо було прочитати. Частина пам’ятки зруйнувалася, залишився постамент з арматурою. Територія меморіалу не виглядала запущеною, а кошик з штучними квітами підтверджував, що сюди іноді приходять.

Угерсько. Військовий меморіал

Далі виднівся спиртовий завод, заснований ще в 1911 році. А на новій будівлі викладені цифри «1982». Більше 100 років в Угерсько виробляють етиловий спирт, лаки, фарби та інші хімічні продукти.

Угерсько. Спиртовий завод

Головна вулиця — Івана Франка, в цей день була багатолюдною, проводилися вибори до місцевих рад, і люди йшли віддати свій голос з надією на мирне і щасливе майбутнє своїх дітей. Вони йшли сім’ями, групами, з гарним настроєм, святково одягнені. Виборча дільниця розміщувалася в Будинку культури, який був побудований в комплексі зі школою і сільрадою в 1988 році.

Угерсько. Будинок культури, сільрада, школа

Угерсько. Будинок культури, сільрада, школа

Угерсько. Будинок культури, сільрада, школа

Люди живуть не тільки в приватному секторі, є багатоповерхівки. Серед них височіла водонапірна вежа з укріпленим на ній державним прапором і супутниковою антеною. У багатьох місцях такі вежі вже не діють. Ця функціонує і постачає воду. Там же в зелені і квітах розташувався дитячий садок.

Угерсько. Водонапірна вежа

Угерсько. Дитячий садок

Біля школи є плавальний басейн, спортивний майданчик, футбольне поле. Я помітила, що невеликі футбольні поля зустрічаються досить часто у Львівській області, багато місцевих команд.

Угерсько. Плавальний басейн

Угерсько. Футбольне поле

Угерсько. Спортивний майданчик

У самому центрі села в 1989 встановлено пам’ятник Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка під назвою «Єдність». На двох стелах — бронзові барельєфи Кобзаря і Каменяра і напис «В єдності — сила народу».

Угерсько. Пам’ятник Шевченка та Франка

За парком з дитячим майданчиком — ще один красивий пам’ятник «Борцям за волю України».

Угерсько. Пам’ятник борцям за волю України

На цій же вулиці в 1913 році побудований храм Воскресіння Господнього за проектом львівських архітекторів О. Лопушинського і Т. Облімінського. Церковний годинник на стіні, встановлені на кошти діаспори в подарунок рідному селу, показував точний час. На території храму — невеликий пагорб символічної козацької могили з хрестом.

Угерсько. Храм Воскресіння Господнього

Угерсько. Дзвіниця храму Воскресіння Господнього

Угерсько. Храм Воскресіння Господнього

Угерсько. Храм Воскресіння Господнього

Угерсько. Пагорб символічної козацької могили з хрестом

Не знаю, чому бюст Володимира Кульчицького, сільського вчителя, встановлений не коло школи, а біля храму. Кульчицький був творцем і диригентом духового оркестру, ініціатором товариства «Сільський господар». Вів гурток «Добра і розумна книга», спонукаючи молодь до читання. У 1944 році після арешту НКВД відбував ув’язнення в Іркутську.

Угерсько. Бюст Володимира Кульчицького

Чекаючи автобус, який ходить не частіше одного разу на годину, я дивилася на красиві будинки, осінні квіти біля них. Жителі Угерсько йшли з виборів, всі віталися зі мною, як і прийнято в цій місцевості: «Слава Ісусу Христу» — «Навіки слава». Цим привітанням бажаєш здоров’я людині перед Господом Богом.

В автобусі через вікно я побачила дерево, обгороджене ланцюгом. На таблиці напис: «Дуб Франка». Такі дуби можна зустріти часто. Вони посаджені або самим І. Я. Франко під час його подорожей, або жителями в пам’ять про перебування письменника в їхньому селі. Завжди бережуть дерева, вони перебувають на обліку, за ними доглядають. Шкода, не знала, адже поряд з автобусною зупинкою.

Поїздка була цікавою, я побачила пам’ятки різних епох, маю уявлення про життя селян. Із задоволенням ділюся враженнями з вами.

Немає коментарів:

Дописати коментар