Рахів. Бажаю, щоб ти був кращим! Зичу розвитку і процвітання

Перше знайомство з Раховим, вже вибачте за правду, не залишило приємних вражень. Було багато ситуацій, які мені не сподобалися. Не викликало задоволення споглядання сміттєвого переповнення гірської Тиси. Дуже непривабливий вигляд мають причеплені до однієї з головних святинь міста, костелу Яна Непомуцького, торгові кіоски. Сумно дивитися на понівечені фасади будинків у стилі конструктивізму, збудовані в чехословацький період. Хіба пробуджує естетичне задоволення захаращений парк «Буркут» та антисанітарний стан джерела мінеральної води з однойменною назвою? Мої нотатки трирічної давності викликали бурю незгоди з боку мешканців міста, це зрозуміло. Але минуло три роки, я знову в Рахові і хочу побачити у місті сприятливі моменти та поміняти свою думку про найвище високогірне місто України.

 

Стартую біля сумної Тиси. Річки завжди були важливими водними ресурсами, вони впливають на культурний і екологічний стан міст, характеризують якість життя в регіоні. Жителі карпатських селищ мають невикорінну традицію скидати відходи життєдіяльності в річки, річечки та струмки – «вода все забере». Тони мотлоху мігрують у найдовшій притоці Дунаю, перетворюючи сріблясто-синю Тису на різноколірний сміттєпровід. Про цю ганьбу є багато публікацій, але для закарпатців хура і досі там.

 

Рахів. Річка Тиса

Якщо хочеш дізнатися про місто, потрібно загубитися в ньому. Нав’язливої ​​реклами, вивісок та перебудов стає все більше і в міській забудові важко зловити первісну автентичність.

Рахів. Вулиця Миру

Центральна магістраль вулиця Миру з’єднується з паралельною вулицею Шевченка вузькою, короткою, близько 100 метрів, з одностороннім рухом вуличкою Тихою.

Рахів. Вулиця Шевченка

Рахів. Вулиця Тиха

На жаль, у Рахові немає традиційної для туристичних міст пішохідної стометрівки. На табличках зображено герб Рахова з офіційним символом міста – срібним оленем із золотими рогами. Інформативно та благочестиво. Граціозна тварина вважається аборигеном Карпат, але все частіше плямистих і шляхетних ланей та рогачів містять для показу туристам оленячі ферми та приватні вольєри.

 

Рахів. Вулиця Тиха

Старовинна вулиця Буркут простяглася вздовж однойменного водного потоку до парку Буркут.

Рахів. Вулиця Буркут

На вигляд спокійна і неглибока притока Тиси суворо реагує на бездумні позаштатні вирубки лісів і буває підступною. Після тривалих злив з облисілих гір з каламутними потоками переміщаються великі камені та бруд, рівень води збільшується, і Буркут виходить із кам’яних берегів, влаштовуючи руйнівні потопи.

 

Рахів. Потічок Буркут

Втішає око споглядання приватних будинків, побудованих у традиціях народної гуцульської архітектури.

 

Рахів. Вулиця Буркут

І ось підйом у парк «Буркут» – не хочеться помічати негативні моменти, але найвищі модрини в країні вже самі незабаром закричать: «Люди-и-и, припиніть закидати нас пластиком і склом, організуйте толоку, бережіть парку-пам’ятку садово-паркового мистецтва!». Джерело мінеральної води «Буркут» вважається однією з родзинок Рахова. Струмок ледве хлюпоче і терміново потребує доброустрою та більш шанобливої ​​поваги до цілющої води.

Рахів. Джерело № 4

Рахів. Парк «Буркут»

Запитання до мешканців Рахова. Вам подобається місце встановлення пам’ятника воїнам-афганцям у житловому масиві біля бібліотеки та медичного закладу, а не в спеціальному місці поряд з іншими військовими меморіалами? Українці воювали та гинули на чужій землі за вигадані ідеали, виконуючи невиправданий міжнародний обов’язок. На стелі залишаються пропагандистські символи та написи, виконані російською мовою.

 

Рахів. Пам'ятник воїнам-афганцям

Ще трохи променаду малолюдними вулицями й кілька зупинок біля будинків з характерними особливостями.

 

Рахів. Вулиця Вербник

Вулиця Вербник частково пролягає вздовж Тиси та відрізняється не насадженнями верби, а новомодної сакури. Сезон цвітіння японської вишні викликає захоплення, а спиляні та неприбрані дерева, що плавають у багатостраждальній Тисі, не компліментарно характеризують комунальні служби.

 

Рахів. Річка Тиса і спиляні дерева

Купити на згадку сувенір чи смаколики, виготовлені майстрами Рахівщини неможливо. У крамничках і кіосках продається привізна продукція, а хочеться чогось гуцульського виробництва.

 

Рахів. Дерев'яне оздоблення крамниці

Незрозуміло, навіщо деякі туристичні компанії називають Рахів «гуцульським Парижем»? У чому фішка? Нехай відмінні риси й особливості районного центру Закарпаття будуть неповторними та чудовими, а близькість географічного центру Європи (село Ділове) надихне мешканців Рахова зробити своє місто більш привабливим.

Рахів. Річка Тиса