Солонець. Він не такий простий, яким здається

Він не дуже відомий, майже не вживаний, росте під ногами і в нього просте ім’я, яке визначає місце існування — солонець. Він знайшов собі місце під сонцем там, де інші види рослин не змогли прижитися через високу концентрацію солі. Він росте на солончаках і морських берегах, де повністю відсутній шар гумусу.

 

Колонії амарантового представника флори заповнюють простір на місці виходу соляних джерел і створюють неповторний пейзаж.

 

Однорічна трав’яниста рослина висотою 10-30 сантиметрів з вузлуватими стеблами, які з липня по вересень перетворюються з соковитих і зелених в підсушені червоні гілочки.

 

В Україні витривалого мешканця засолених ґрунтів називають «солянка», «солінка». У деяких країнах солонець вважають морською квасолею або спаржею і готують з нього кулінарні шедеври. Делікатес подають в смаженому, відварному, сирому вигляді, маринованим і в соусах.

У вітчизняній кухні незвичайна трава-мурава не здобула славу, як петрушка і кріп, але з неї варто приготувати гарніри і салати, а також використовувати як смакову приправу. Продукт не солять, тому що він акумулював сіль на місці свого зростання.

 

Знавці народної медицини відзначають у солонця протизапальні, тонізуючі та потогінні властивості. Унікальна рослина накопичила в стеблі сахарозу, дубильні речовини, карбонат натрію, бромід, йодид магнію. Є безліч рецептів приготування настоянок і відварів з цілющої трави.

Горбисті і кострубаті стебла вдало використовуються флористами в створенні оригінальних квіткових композицій.

 

У Донецькій області солонець можна побачити на східній околиці села Олександро-Калинове, де майже 100 років тому на глибині 135 метрів були виявлені поклади солі. У низині біля річки Бичок соляні джерела виходять на поверхню, утворюючи галявини з білосніжними кристалами. З траси Н-20 Слов’янськ-Маріуполь до мальовничої місцини веде металевий місток зі сходами.

Прохання не шкодити дивній рослині.

Координати: 48°25’29"N 37°40’19"E