Білокузьминівка. Підкорюємо скелі в РЛП «Краматорський» і «Клебан-Бик»

Я ніколи не порівнюю наші приголомшливі пейзажі і дивовижні видовищні панорами з закордонними природними пам’ятками. Дивує улесливі висловлювання в усіх регіонах України в бік іноземних цікавинок з вигаданими назвами «рівненська ісландія», «донецькі мальдіви», «українська венеція», «житомирська швейцарія» тощо. Можливо, наші мальовничі гори і скелі, озера і річки не отримали всесвітньої слави, але вони викликають не менше захоплення і досить відомі українському мандрівникові. Так давайте берегти і популяризувати туристичні перлини в нашій країні, неповторні ландшафти зі своїми особливостями, історією і національним колоритом. Україна завжди залишиться Україною без догідливості і низькопоклонства, і в кожному регіоні є екзотичні місця, дивовижні локації, про які хочеться розповісти і показати гостям і мандрівникам. 

У Донецькій області один із самих надихаючих пейзажів, де можна отримати потенціал енергії, відкривається на степових просторах в 10 кілометрах на південний схід від Краматорська і в 13 кілометрах на схід від Дружківки.

 

РЛП «Краматорський». Білокузьминівська ділянка

Всі чули і всі знають про крейдяні скелі химерних форм біля села Білокузьминівка.

Нехарактерний гірський рельєф сформувався 90 мільйонів років тому і притягує чарівною красою та магічною силою творіння природи. Різнотравно-типчаковий степ переходить в хвилясті пагорби з улоговинками і ущелинами.

 

Горбиста гряда з виходом на поверхню крейдяних відкладень покрита сухостойною рослинністю, а підніжжя встелили зарості шипшини, лоха сріблястого і інших представників байрачної лісистості.

І раптом кряж різко здиблюється масивними брилами, нагадуючи штормовий дев’ятий вал. Ось де норовливі стихії вітру і води розгулялися і створили фантастичну громадину. Хтось бачить в кручі пальці монстра, хтось — кинджали-вбивці або вітрила корабля.

 

З будь-якого ракурсу скелі з дивовижними формами вивітрювання мають ефектний вигляд і, звичайно, хочеться підкорити велетня і окинути поглядом околиці з вершини крейдяного масиву. Диво природи висотою 40 метрів з 20-метровим відкладенням крейди має природоохоронне, естетичне, пізнавальне та наукове значення. Піднятися на гору нескладно, на верхотуру ведуть протоптані стежки, але деякі зусилля доведеться докласти, представляючи підйом на висоту багатоповерхівки без сходів і перил. На спуску бажано не розганяти, особливо після злив, все змиваючих на своєму шляху.

 

Крейдяна скеля утворена останками мешканців морських глибин, які населяли в давнину тепле море. Перетворюючись в крейду, скелети мікроскопічних і великих тварин тисячоліттями накопичувалися на морському дні.

 

Крейдяний останець пронизаний вкрапленнями кремнію і біля гори розташовувалася давня майстерня з обробки міцного матеріалу. З 1972 року скеля має статус пам’ятки природи і з 2004 року входить до складу регіонального ландшафтного парку «Краматорський».

 

Як і у кожного популярного туристичного об’єкту, диво дивне зберігає свої легенди і перекази. Під час бойових дій висота використовувалася як спостережний пункт. Місцеві жителі розповідають, що в роки гітлерівської окупації в гроті жив православний відлюдник Степан Босий. Пустельник вирубав в крейдяному моноліті лежанку, віконце, нішу для іконостасу. На жаль, Босий загинув від рук фашистів, які прийняли ченця за партизана.

Координати: 48.6602279, 37.6861954 

У трьох кілометрах на схід від скелі-знаменитості знаходиться менш відомий і не такий солідний її побратим.

 

У каскаді крейдяних пагорбів видерся непокірний торос, схожий на айсберг, складений з білих блоків.

 

Шарувату гору, так її тут називають, як ніби хтось перерізав по горизонталі. Товщі крейдяних брил паралельно покладені одна на одну, як коржі листкового пирога і обмазані збитими вершками.

 

Крейдяна сопка знаходиться на території регіонального природного парку «Клебан-Бик» і до неї веде ґрунтова дорога.

 

Унікальна місцевість зачаровує в будь-який час року, але влітку тут особливо чудово, коли все наповнене запахом різнотрав’я, і ​​цілинний степ покривається польовим різнобарв’ям. На світанку  звуки, що видають зграї жайворонків, шпаків, дроздів, коноплянок, куріпок зливаються в загальний хор, до якого хочеться приєднатися. Неповторна незаймана екосистема і геологічні структури, романтика і екстрим ваблять туристів і спортсменів.

 

Альпіністи і парапланеристи проводять в Білокузьминівці зльоти і змагання. Важливо не нашкодити природі і пам’ятати, що багато в захисті її дарів, збереженні мальовничих місць в первозданному вигляді залежить тільки від нас.

Координати: 48.6659748, 37.7202702 

Як доїхати? З автостанції на залізничній станції Краматорськ курсує автобус № 29 до Семенівки (сусіднє село Білокузьминівки). До скелі потрібно буде пройти ще близько 3-х кілометрів. Її буде видно протягом усього пішого ходу.