Новорічні прикраси – обов'язковий святковий атрибут, символ мрії і побажань

Зустріч Нового року неможливо уявити без ялинкових прикрас і яскравих іграшок, які символізують мрію і бажання. Сучасні технології дозволяють виготовляти новорічне оздоблення з різних матеріалів на всіляку тематику.

Напередодні Різдва в магазинах пропонується великий вибір ялинкового декору, оригінальних іграшок і блискучих підвісок найостанніших моделей, але чомусь згадуються щасливі моменти дитинства, коли і ялинки були величезних розмірів, сяючі кулі таїли в собі якусь містику, а святкування тривало протягом всіх зимових канікул.

 

Готуючись до новорічного свята хочеться зазирнути в стару скриню, де складені іграшки з минулого, які перейшли до нас ще від мам і бабусь.

 

Рука не піднімається викинути реліктові кульки і шишки, а трохи зблякле сяйво на мить повертає в казкову країну дитинства.

 

Історія обов’язкового новорічного атрибуту починається в XIX столітті, коли прикраса мало релігійну підоснову, і різдвяне дерево прикрашали свічками, фігурками ангелів та херувимів, різдвяними зірками.

 

У ті далекі часи чемні діти за хорошу поведінку отримували винагороду і солодощі. Саморобні прикраси з тіста, паперу і вати були недовговічними і до наших днів не збереглися.

Після 1917 року зі зміною переконань і відокремлення церкви від держави свято вже не пов’язували з Різдвом, а ялинки перетворилися на своєрідну політінформацію.

 

Віфлеємські зірки трансформувалися в Кремлівські, а портрети революційних босів гірляндою вивішувалися на хвойне дерево. Червоний терор не щадив вождів молодої держави, тому ідеологічний декор не був довговічним.

 

В роки гітлерівської окупації ялинки були дуже скромними, без солодощів, прикрасою служили шишки, горіхи, матерчаті стрічки. Після війни культивувалися родючість і високий урожай, колективний хоровод закружляв навколо ялинки з яблуками, грушами, мандаринами і навіть баклажанами. Фрукти і овочі виготовляли з пап’є-маше, а пізніше зі скла. Як символ колгоспного достатку і результат сільськогосподарської політики Хрущова кожна радянська ялинка розцвітилася качанами кукурудзи.

 

У 1959 році з виходом кінокомедії Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч» останнім писком ялинкової моди став скляний будильник зі стрілками на 23.55.

Політ Гагаріна в космос відразу ж знайшов своє відображення в новорічному виробництві, і в 1960-х роках поруч з першими телевізорами на ялинках заблищали зорельоти, комети і космонавти.

 

Певні корективи в ялинковий наряд внесла поява на телеекранах мультфільмів. Казкові герої поповнили колекцію новорічних декорацій, а Дід Мороз і Снігуронька прийшли в усі будинки культури та знайшли своє місце під пухнастими гілками ялинок в кожній радянській сім’ї.

 

В Україні новорічні скляні шедеври виготовляли на фабриках ялинкових іграшок в Теребовлі Тернопільської області, Львові, Куп’янську Харківської області, Клавдієво-Тарасове Київської області. Шляхом видування, посріблення і розпису майстри практично вручну творили справжню магію.

 

На жаль, економічні реформи не дозволили багатьом підприємствам, де створювалася казка, пережити кризу і засилля імпорту. Новорічні ярмарки перенасичені продукцією, виготовленою далеко за межами України.

 

Різноманітність заморської мішури істотно впливає на вигляд і зміст громадських та домашніх новорічних прикрас. Віночки з дзвіночками, довгі шкарпетки для подарунків, Санта-Клауси в червоних курточках і ковпаках — це данина американським традиціям.

 

Останнім часом увійшли в моду вінтажні прикраси, виконані вітчизняними майстрами. Дуже цінуються дизайнерські ляльки-мотанки, янголята, звірята — все те, що коренем йде в витоки появи іграшок. Українські іграшки стають вишуканою новорічною прикрасою в нашій країні і за кордоном.

 

Святкове вбрання можна виготовити своїми руками. Майстер-класи, поради дизайнерів і відеоінструкції в широкому доступі, а креативна іграшка власноручного виготовлення обов’язково виконає новорічне бажання.

У публікації використані фотографії новорічних листівок і зображення з сайту www.pmg.ua.