Новотроїцьке. Дерев'яна Свято-Вознесенська церква 1893 року. Без статусу, але з багатою історією

Старовинні храми притягують до себе віруючих намоленим місцем і віковою історією. У Свято-Вознесенську церкву в селі Новотроїцьке Донецької області приїжджають паломники з усіх реґіонів України вклонитися духовним святиням і побачити єдиний в Покровському районі дерев’яний храм, що зберігся в первозданному вигляді з 1893 року.

Новотроїцьке, Покровський р-н, Донецька обл. Свято-Вознесенська церква. 1893 р.

Охоронний статус 130-річний об'єкт культурної та духовної спадщини з незрозумілих причин не має.

Однопрестольна церква була побудована в центрі села на кошти власника рудників, підприємця і попечителя сільських шкіл і церков Я. І. Древицького.

Головним храмовим святим образом є ікона Вознесіння Господнього.

Традиційний православний храм в плані являє хрест — символ хреста Господнього як основи вічного спасіння.

Храмову будівлю вінчають 2 невеликих купола, що означає божественну цінність і людську природу Христа.

Стіни горизонтально обшиті дошками і пофарбовані в зелений колір.

Ажурний карниз білого кольору обрамляє храм по периметру.

Арочні вікна прикрашені різьбленими лиштвами.

Деякі факти з історії святині на початку XX століття засвідчені в довідковій книзі Катеринославської єпархії за 1913 рік. Храм був розташований на садибі священика. Парафіянами церкви були 950 осіб чоловічої статі та 852 жіночої. В обов’язковому порядку віруючі повинні були сповідатися і причащатися. На богослужіння приходили селяни з довколишніх сіл Ново-Пустинки, Жовтого, Ново-Василівки, Ново-Оленівки.

Церковний наділ мав 34 десятини. Притч складався з священика і псаломщика. З 1905 року священиком був отець Іоанн Шамраєв. Школи при церкві не було, але в окрузі діяли 4 земських школи, в яких викладали Закон Божий. У 1913 році було скоєно 141 хрещення, 15 шлюбів, 90 поховань.

У роки богоборчої влади церкву намагалися перетворити в клуб, але віруючим вдалося врятувати святиню від наруги. За всю історію божниця не закривалася, за винятком воєнного лихоліття, і до неї приїжджали віруючі з міст і сіл, де молитовні місця були зруйновані та перероблені в склади, стайні, сховища добрив. В роки гітлерівської окупації в храмі розташувався табір для військовополонених.

У повоєнний час атеїстичний курс керівної партії не міг не відбитися на стані сільської церкви. Дерев’яна будівля потребувала ремонту.

У 1976 році в Новотроїцьке на службу Божу прибув отець Давид. 74-річний священик побачив храм з дерев'яним іконостасом і вівтарем, десятком стародавніх ікон. Але у молитовного будинку не було огорожі, прогнили дах і віконні рами. Старець оселився в будиночку на церковному подвір’ї, який був одночасно хрестильнею і сторожкою, і взявся за відновлення храму.

Був оновлений іконостас, зроблені розписи, проведено опалення, влаштована нова хрестильня, поставлена ​​огорожа.

Подвижник віддавав на ремонтні роботи свою пенсію і в богоугодній справі йому допомагала громада. Ігумен Давид був настоятелем храму з 1976 по 1992 рік і багатьом допоміг молитвою. До нього приїжджали за духовною допомогою і благословенням з різних місць, зупинялися в церковному будиночку, і всіх батюшка опікував турботою і любов’ю.

Дмитро Нелюбов народився в 1902 року і в 15 років присвятив своє життя служінню Богу, ставши ченцем і прийнявши іконічне ім’я Давид. За служіння Вірі Христовій, як і багато служителів церкви, отець Давид відбував термін у таборі на Соловках. Перебуваючи за колючим дротом, священик як міг допомагав людям, незважаючи на суворі умови і відморожені руки і ноги. Після звільнення він приїхав в Донецьк до брата і на благодатній українській землі, житниці всієї країни, його застали важкі часи штучного голоду, створеного кремлівським керівництвом. Нелюбов працював підривником на шахті «Лідіївка». У вихідні ходив до церкви, вислуховуючи насмішки, але не ображався. Коли на вугільному підприємстві не ладилося, а потрібно було виконувати план з видобутку чорного золота, начальство просило його помолитися про безаварійну роботу на підприємстві.

Вийшовши на пенсію, батько Давид з благословення митрополита відправився в Новотроїцьке в бідний храм. Парафіяни згадують, що старець володів даром провидіння, нікому не відмовляв у допомозі, плату за панахиду або вінчання віддавав нужденним, до всіх звертався з мудрим словом і батьківським благословенням. Похований Давид Нелюбов біля церкви. На могилі завжди горить лампадка і лежать квіти від віруючих.

В останні роки збудовано нову дзвіницю, відремонтовано дах, ведуться роботи з благоустрою прихрамової території.

Приїхати в Новотроїцьке можна рейсовим автобусом з Покровська або іншим автотранспортом по автодорозі Т 0515 в південно-східному напрямку від районного центру.

Дякую черговій службі Свято-Вознесенського храму за гостинність і інформацію про храм.

Координати: 48°11’45"N 37°5’24"E