«відвідайте ... напівзруйнований монастир Густиню, по ту сторону річки Удай, за три версти від м. Прилуки. Можу вас запевнити, що каятися не будете. Це справжнє Сен-Клерське абатство ... », — ще в 1840-х роках радив навідатися в святу обитель Тарас Шевченко. У 1845 році класик української літератури, будучи членом археографічної комісії, робив замальовки на монастирському подвір’ї і пізніше, в 1953 році повість «Музикант» почав з опису молитовного місця.
Густиня. Чернігівська обл. Свято-Троїцький монастир. Церква святих апостолів Петра і Павла
Звичайно, не всі прочани і мандрівники подалися в Густиню за духовним очищенням, прочитавши рядки поета-пророка.
Пам’ятник українського бароко за свою історію переживав періоди забуття і руйнування, відновлення і знову закриття.
Паломництво до святині через 420 років з дня її заснування не спадає і знаходиться в світлій порі духовного пізнання.
Святі ворота. Церква св. Миколая. Дзвіниця
Вхід на монастирське подвір’я починається з чотириярусних Святих воріт, де на другому і третьому ярусах розташований храм святого Миколая, а дзвін лунає з четвертого ярусу. Нижні яруси, квадратні в плані, закладені на межі XVI-XVII століть, верхній — восьмигранний з шатровою дзвіницею доповнений в 1853 році.
Святі ворота. Церква св. Миколая
У Густинському літописі розповідається про події XVI-XVII століть в Україні, Польщі, Русі, Литві. У літописних переказах, в яких автор висловлюється на захист українського народу та православ’я, йдеться про засновника пустелі ченця Іоасафа. У густому лісі, звідки пішла і назва Густиня, подвижник разом з учнями в 1614 році побудував Свято-Троїцьку церкву.
Пожежі знищували не раз дерев’яні будівлі і пізніше було прийнято рішення перенести обитель з попелища на нове місце.
Свято-Троїцька церква і церква св. апостолів Петра і Павла
Центральна алея, що розділяє територію на дві частини, веде до Свято-Троїцького храму. Один з кращих зразків українського бароко побудований в 1675 році. У будівництві використано 8 типів різних вікон — хрестоподібні, кутові і глухі ніши.
Свято-Троїцька церква. Пам'ятка архітектури
Зліва від входу влаштована крипта з меморіальними плитами сімейства Горленко, в роду яких були полковники і військові старшини, а також предки святого Іоасафа Білгородського.
На кошти прилуцьких полковників Лазаря Горленка та його сина Дмитра в XVII столітті були побудовані храми, захисні стіни з вежами та бійницями, монастир отримав нові землі і вважався одним з найбагатших в Україні, поступаючись тільки Києво-Печерській лаврі.
Свято-Троїцький монастир. Мури і вежі
Церква Успіння Пресвятої Богородиці була закладена у 1695 році гетьманом Іваном Мазепою. У 1845 році храм заново освятили на честь Воскресіння Христового.
Церква Воскресіння Христового
Під ним розташована родинна усипальниця князів Рєпніних-Волконських.
Зібрано та зберігаються розбиті в роки радянської влади надгробки жертводавців і благодійників, з іменами яких пов’язане відновлення святої обителі.
П’ятиглавий хрестоподібний в плані храм святих апостолів Петра і Павла звели в 1693-1708 роках.
Церква святих апостолів Петра і Павла
Будівлю включено в монастирську огорожу і поруч з ним розташовані східні ворота.
Церква святих апостолів Петра і Павла. Східні ворота
На північній стороні височить будинок настоятеля з північними воротами в першому ярусі, келіями — на другому і храмом святої великомучениці Варвари — на третьому ярусі. Споруда датується XVII-XVIII століттями. Це єдиний екземпляр української архітектури, що поєднує оборонне, житлове і храмове призначення будівлі.
Будинок настоятеля і церква св.Варвари
Процвітання обителі тривало до Жовтневого перевороту. Після закриття молитовного місця стародавні ікони та іконостас порубали на дрова, усипальницю перетворили в льох, зруйнувавши поховання та надгробки.
Могили священиків
Знести храми не дозволили парафіяни, і в приміщеннях богоборчеська влада розмістила колонію для неповнолітніх.
Келії монастиря
Під час Другої світової війни гітлерівці дозволили монахиням повернутися, але в роки хрущовської відлиги їх знову виставили за ворота, а храми переобладнали в психоневрологічний інтернат.
Капличка
У 1993 році з поверненням святині віруючим громаді і братії дісталася знищена спадщина. Пам’ятки історії та архітектури було понівечено і напівзруйновано.
Келії і церковна лавка
Свято-Троїцький жіночий монастир. Келії
Протягом 20 років були відновлені храми, братські корпуси, упорядкована територія. При монастирі створені пекарня, майстерні, тваринницька ферма, пташник, сінокіс, пасіка, теплиці, готель для паломників.
Колодязь
28 серпня, в День Успіння Пресвятої Богородиці, відбувається ярмарок, на якому представлені монастирський мед і пряники, трав’яні збори, мило ручної роботи, свічки. Відкрито недільну школу.
Церковна лавка
Біля монастиря відремонтовано будівлю 1843 року, на охоронній табличці якої написано, що це готель.
Свято-Троїцький жіночий монастир. Готель. 1843 р. Пам'ятка архітектури
Святими покровителями Густинського Свято-Троїцького жіночого монастиря є святитель Димитрій Ростовський, святитель Іоасаф Бєлгородський, Прилуцький чудотворець і три християнські чесноти Віра, Надія, Любов та матір їх Софія.
У центральній частині обителі під високим ясенем встановлена пам’ятна табличка Тарасу Григоровичу, який побачив в 1845 році Густинь в жалюгідному стані і зобразив обитель в альбомі і в прозі.
Пам'ятна таблиця на честь Т. Г. Шевченка
«Я...за дорученням Київської археографічної комісії, відвідав ці полуруїни ... Дізнавшись все це і намалювавши, як умів, головні, або святі ворота, і церкву Петра і Павла, та ще трапезну і церкву, де похований вічної пам’яті князь Микола Григорович Рєпнін, та ще вцілілий циклопічний братський осередок, — зробивши, кажу, все це, як умів... »
Малюнок Т. Г. Шевченка. Храм св. апостолів Петра і Павла. 1845 р.
Монастир розташований в десяти кілометрах на північний схід від районного центру Прилуки Чернігівської області. Постійного автобусного сполучення маленького села з містом немає. Доїхати можна попутками або на таксі.
Немає коментарів:
Дописати коментар