Ворохта. «Каретний» міст – залізнична пам'ятка вузькоколійки і один з віадуків гуцульського селища

Карпатські гори, смарагдові праліси і гірські селища приховують багато виняткових цікавинок і несподіваних подарунків. У місці старту на Чорногору з Ворохти через Завоєлю, там, де гірський потічок Нижній Бахоньчик зливається з норовистим Прутом, зберігся вузькоколійний місток 1895 року.

 

Ворохта. «Каретний» міст. 1895 р.

Залізничний раритет розташований у південній частині гуцульського містечка, близько 4 км від вокзалу. Рухатися слід автомобільним шляхом Н 09 у південно-східному напрямку до покажчика «Каретний міст», звернути в провулок житлового сектору і поступово спускатися до місця злиття карпатських блакитних стрічок.

 

Ворохта. Спуск до Нижнього Бахоньчика і віадука

Турботливі руки спорудили через струмок дерев’яну переправу, що одночасно служить оглядовим майданчиком.

 

Дерев'яний міст через потічок Нижній Бахоньчик

Кам’яна арка над Бахоньчиком вже не виконує свого призначення і разом з опорами густо поросла лісом.

 

Ворохта. Кам'ятний віадук вузькоколійки

Крижаний панцир скував течію водного потоку, а сріблясті бурульки підкреслили виразність транспортної конструкції.

 

Крижаний панцир на штучному водоспаді 

Склепіння міцно утримують криволінійний обрис, скрізь який, як через портал, проглядають сонячні промені.

Кам'яна конструкція

Вітер і циркуляція течії під ополонкою створюють дивовижні звуки, що надає мосту таємничості і неповторності. Знавці вузькоколійок досліджували історію віадука, в мережі чимало публікацій про рейкові дороги Карпат і світлини польського періоду.

 

Ворохта. Світлини вузькоколійки польського періоду 

Для транспортування деревини в Карпатському краї наприкінці XIX століття побудували розгалужену систему вузької колії. На інформаційному стенді українською і англійською мовами та шрифтом Брайля освітлюється хронологія ділянки, довжиною 6 кілометрів від тартака у Ворохті до Арджелюжі.

 

Ворохта. Інформаційний стенд біля віадуку

У 1906-1907 роках ворохтянська вузькоколійка простягнулася лісами до Заєволі, а пізніше до Форещанки і складала вже 14 кілометрів. Напевно, вагончик називали каретою. У вугільних шахтах вагон для переїзду гірників від стовбуру до забоїв і до сьогодні називають «каретою». Туристи в міжвоєнний період за 1,1 злотих поїздом діставалися до кінцевої зупинки, а потім прямували на Говерлу або Кукул. В господарських цілях і перевезення працівників і мандрівників використовувався локомотив фірми Krauss під назвою Rosenberg за номером 3409/1896. Після Другої світової війни для відновлення промисловості і будівництва потреба в деревині зросла, тому збільшується кількість локомотивів – додаються мотовози і паротяг типу ПТ4. Зношеність рухомого складу та нерентабельність підприємства сприяли ліквідації вузькоколійки, а проєкт продовження дороги до залізничної станції залишився на папері. З 1965 року колія не експлуатується і розібрана. Лише залишки насипів і «каретний міст» нагадують про існування вузькоколійної залізниці.

Ворохта. Залишки насипу вузькоколійки

У 2024 році Ворохта увійшла в топ-100 туристичних сіл світу, і віадуки не залишаються поза увагою туристів, але стан транспортних споруд занедбаний.

 

На Івано-Франківщині є приклади збереження вузькоколійної історії, де створені популярні атракції для культурного розвитку і подорожей. У 2000 році в селищі Вигода Калуського району відновила роботу Вигодська вузькоколійка. Карпатський трамвайчик курсує серед казкових гірських ландшафтів, а в колишній садибі короля лісопильні барона Поппера відкритий інтерактивний музей. В Микуличині Надвірнянського району відбудовано невеличку ділянку вузькоколійної гілки, на якій встановлено вагон-музей історії вузькоколійки. Ворохтянська залізнична пам’ятка теж заслуговує більшої уваги у популярному карпатському селищі.

Ворохта. «Каретний» міст