Донецьк. Пам'ять про стару Юзівку

Сучасні міста втрачають свій історичний вигляд. Інтенсивна будівельна діяльність змінює стилі містобудування, при цьому зникає та атмосфера, яка допомагає відчути витоки зародження міста. У Донецьку залишилося всього кілька будинків дореволюційної епохи, коли промисловий центр називався Юзівкою, і почався економічний розвиток регіону.

Донецьк. Вул. Постишева. 2017 р.

Пройдемося вулицями Донецька в пошуках архітектурно-культурної спадщини, що зникає з часом.

Донецьк. Вул. Постишева. 2017 р.

На вулиці Постишева, колишній 7-й лінії, збереглося найбільше історичних будівель.

Вул. Постишева, 23

У північній частині міста вони споруджувалися в англійському стилі для іноземних фахівців і не дивно, що перший і єдиний готель одержав назву «Великобританія».

Готель «Великобританія». 1883 р.

Старожил міста, з 1883 року він не втратив свого призначення. Спочатку готель був двоповерховий, пізніше був надбудований третій поверх. Поруч з ним розташовувався ілюзіон. У «Великобританії» зупинялися О. І. Купрін, В. В. Маяковський, Теодор Драйзер, К. Г. Паустовський та інші відомі особистості. У 1920-ті роки буржуазну назву змінили на будинок робітників і колгоспників «Жовтень», але з часом історична назва повернулася.

 Вул. Постишева. Готель «Великобританія». 1883 р.

Будинок № 55 побудований в 1903 році в стилі модерн, яким дуже мало представлений Донецьк, і має статус пам’ятника архітектури.

Вул. Постишева, 55. 1903 р.

Він належав Давиду Кролю, торговцю облицювальною плиткою, кахлями якої виконаний фасад будівлі. Споруда вціліла під час Другої світової війни, в 1980-і роки постраждала під час пожежі і знаходилася в стані руїн кілька років, поки за неї не взялися вмілі руки.

Вул. Постишева, 55. 1903 р.

Навпроти (вул. Постишева, 44) розташовувався купецький будинок кінця 19 століття. Будівництво величезного торгового центру поглинуло пам’ятку архітектури та історії, і зараз ми бачимо імітацію фасаду, зміщений муляж.

Вул. Постишева, 44. Торговельний центр, імітація фасаду купецького будинку

 Вул. Постишева, 44. Торговельний центр, імітація фасаду купецького будинку

Без особливих зовнішніх переробок вдалося зберегтися дому брандмейстера і пристава Екка (вул. Постишева, 48).

Вул. Постишева, 48. Будинок Екка

Ажурна оздоба виконана з трапецієподібної і округленої цегли, ймовірно, виготовленої на заводі сусіда, Давида Кроля.

 Вул. Постишева, 48. Будинок Екка

З червоної цегли в 1903 році побудована братська школа (вул. Челюскінців, 49).

 Вул. Челюскінців, 49. Братська школа

Вона була заснована церковним братством Спасо-Преображенської церкви, підірваної більшовиками в 1931 році. Православне братство займалося наданням допомоги населенню, просвітницькою діяльністю, будівництвом притулків, дитячих ясел, лікарень. Коли надбудували третій поверх, школа разом з «Великобританією» були найвищими будівлями в Юзівці.

Вул. Челюскінців, 49. Братська школа

До революції 1917 року в братській школі налічувалося тисяча учнів, це були діти різних шарів населення. За сторіччя будівля не змінила освітнього призначення. У різний час тут розташовувалися різні учбовіі заклади, краєзнавчий музей, педагогічний інститут, вечірня школа.

Вул. Челюскінців, 49. Братська школа. 1903 р.

Можливо, в будинку навпроти (вул. Челюскінців, 54), проживали школярі і студенти братської школи. Сусіди дуже схожі цегляною кладкою.

Вул. Челюскінців, 54. Житловий будинок

У 1879 році невідомим архітектором побудована по вул. Ткаченко, 113 школа для дітей англійських фахівців.

Вул. Івана Ткаченка, 113. Англійська школа. 1879 р.

Краєзнавці сумніваються, що будівля призначалася для навчання невеликого колективу дітей з Об’єднаного Королівства. За радянських часів тут розташовувався РАГС, і багато донеччан, які зв’язали себе узами шлюбу в цій будівлі, згадують круті дубові сходи, якими молодий піднімався нагору, несучи на руках свою обраницю. У 2002 році був надбудований мансардний поверх і зроблено оштукатурювання, що імітує цеглу.

Вул. Івана Ткаченка, 113. Англійська школа. 1879 р.

На Григорівці по вул. Пухова, 23 зберігся корпус церковно-парафіяльної школи, заснованої в 1873 році при Свято-Миколаївському храмі, який зруйнували в атеїстичні часи. Другий корпус школи був перебудований і зараз там знаходиться гімназія «Гармонія».

Вул. Пухова. Церковно-парафіяльна школа

Повертаючись до будинків, власниками яких були промисловці і купці, з особливою гіркотою через його руйнування, хочеться розповісти про будинок Юза. Джон Юз — інженер, промисловець, засновник Донецька. У 1869 році він розпочав будівництво металургійного заводу, а в 1873 році — власного будинку.

 Вул. Клінічна. Будинок Джона Юза. 1891 р

Одноповерховий особняк не сподобався дружині і дочці, що прибули з Альбіону. Проекти російських зодчих виявилися невдалими і будинок реконструювали за проектом англійського архітектора. Господар не дожив до новосілля 1891 року, Юз помер в 1889 році. Біля палаццо з червоної цегли, критого залізом, був закладений сад. Електрику та водогін провели від заводу. Велике сімейство в 1903 році покинуло Юзівку.

Будинок Джона Юза. 1891 р

Кілька років в ньому жив керуючий заводом Андерсон, який теж повернувся в Англію. До націоналізації більшовиками в 1918 році будинок належав управляючому Свіціну. До Другої світової війни будинок служив житлом для директорів заводу. Після приміщення зайняли різні організації, а потім почали розбирати і продавати цеглу.

 Руїни будинку Джона Юза. 1891 р

Зараз від прекрасної будівлі залишилися руїни, огороджені парканом, за який не потрапити.

Вул. Клінічна. Руїни будинку Джона Юза. 1891 р

Така ж сумна доля спіткала будинок Нестерова або, як його ще називають, Арчібальда Больфура, співвласника ДМЗ. «Ластівчине гніздо» датується 1889 роком.

 Вул. Понтійська. Руїни будинку Нестерова. 1889 р.

Одна з веж, що вже не існує, нагадувала церкву святого Георгія в Лондоні. На другу, триповерхову, шестигранну зубчасту, зі склепінчастими вікнами, вели сходи.

Руїни будинку Нестерова. 1889 р.

Стіни шириною 70 см були облицьовані плиткою. Зараз це суцільна руїна, вхід на яку відкрито з усіх боків.

Вул. Понтійська. Руїни будинку Нестерова. 1889 р.

Дому купця Горелика (вул. Жовтнева, 82) пощастило більше. Побудованій в стилі модерн в 1905 році будівлі з загостреним куполом надано статус пам’ятки архітектури і містобудування.

Вул. Жовтнева, 82. Будинок купця Горелика. 1905 р

Завдяки спортивному клубу «Олімпік» відреставрований поміщицький будинок Рутченкових. В кінці 19 століття в робітничому селищі ця споруда здавалася справжнісіньким палацом.

Вул. Івана Ткаченка. Будинок Рутченкових. Адміністрація ФК «Олімпік»

Розташовані через дорогу корпуси колишнього заводу Боссе і Генненфельда так і залишилися промисловими будівлями.

Корпуси колишнього заводу Боссе і Генненфельд

Корпуси колишнього заводу Боссе і Генненфельд

Такі будинки барачного типу з декількома окремими входами мені зустрілися в районі Маслівки.

Вул. Тушинська. Житлові будинки 

Житель однієї з квартир вважає, що будівлям близько 150 років, і вони є ровесниками Юзівки.

Вул. Тушинська. Житлові будинки 

Для керівного складу і британських фахівців будинки будувалися переважно з цегли,

Вул. Червоноармійська, 76. Житловий будинок 

Вул. Жовтнева, 83. Житловий будинок 

але камінь, що видавався з шахти разом з породною масою використовувався дуже часто.

ДонВул. Івана Ткаченка, 131. Житловий будинок

Вул. Івана Ткаченка, 94

Вул. Лівобережна, 25

Лікувальний корпус психо-неврологічної лікарні (вул. Лівобережна, 76) зберіг не тільки зовнішній вигляд за 125 років, а й дату на фасаді, що вказує рік побудови.

Вул. Лівобережна, 76. Риківська лікарня. 1892 р.

Це колишня Риківська лікарня на 40 ліжко-місць, названа так по імені власника рудників Риковського. На цих рудниках в 1908 році від вибуху метану загинуло 150 чоловік, і саме в цій лікарні померло від отруєння газом ще 120 осіб. Медичний заклад вже давно зміцнили контрфорсами, як і кожна бюджетна установа, він потребує ремонту.

Вул. Лівобережна, 76. Риківська лікарня. 1892 р.

Не зважаючи на історичну і культурну цінність, у великих містах зникають і зносяться старовинні будинки у великій кількості. Дуже важливо зберегти для нащадків ті мізерні рештки, архітектурну спадщину і атмосферу епох, що минають.